Тема 5. Зміст освіти в сучасній школі

Основні поняття теми:

Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь та навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.

Знання – результат пізнання дійсності, правильне відображення її в мисленні дитини

Уміння – здатність виконання дій на основі набутих знань.

Навички – дія, що характеризується високою мірою засвоєння або автоматизоване уміння.

Навчальний план – це документ, що визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і, в зв’язку з цим, структуру навчального року.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєннюзміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Підручник – книга, що включає основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.

Навчальний посібник – книга, в якій матеріал розширює границі підручника, містить додаткові, найновіші і додаткові відомості.

Загальна освіта – сукупність знань з основ наук про природу, суспільство, мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від її професії.

Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва й озброєння загально політехнічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.

Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудовій діяльності. План 1. Поняття про зміст освіти.

2. Теорії формування змісту освіти.

3. Сучасні вимоги до відбору змісту освіти.

4. Державний стандарт загальної середньої освіти та його структура. Нормативні документи, які регламентують зміст освіти.

1. Поняття про зміст освіти

Зміст освіти є конкретною відповіддю дидактики на питання "Що вчити?".

У традиційній педагогіці зміст освіти визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягається в результаті навчально-виховної роботи . Він зорієнтований головним чином на знання як відображення духовного багатства людства, накопиченого протягом історичного розвитку. Знаннєво орієнтований зміст освіти сприяє входженню людини у соціальне середовище, її пристосуванню до культурних, психологічних, соціологічних факторів, забезпеченню її життєдіяльності.

Однак, у теорії і практиці навчання і виховання знання стали абсолютною цінністю і заступили собою саму людину. Це призвело до ідеологізації наукового ядра знань, їх академізму, ігнорування освітніх, духовних, культурних, життєвих потреб людини, її природної активності, через яку особистість зберігає і розвиває тенденцію до самовираження, самоствердження, формування власної позиції, неповторної індивідуальності. Саме ця тенденція забезпечує розвиток не тільки особистості, а й суспільства.

Протягом останнього десятиліття все більше утверджується особистісно орієнтований підхід до виявлення суті змісту освіти, який визначає абсолютною цінністю змісту освіти не відчужені від людини знання, а саму людину.

Особистісно орієнтований зміст освіти спрямований на розвиток цілісної особистістні: її природних особливостей (здоров'я, здібностей відчувати, мислити, діяти), соціальних властивостей (бути громадянином, сім'янином, трудівником), властивостей суб'єкта культури (свободи, гуманності, духовності, творчості). При цьому розвитку природних, соціальних і культурних начал слугує зміст освіти, який має загальнолюдську, національну і регіональну цінність.

Концепції цілісного розвитку особистості вперше з'явилися в епоху Відродження (ХУІП-ХІХ століття) у зв'язку з утвердженням ідей гуманізму. В організації навчання у нових школах Франції, Швейцарії, елітних школах у СІИЛ. Німеччині, Австрії реалізувалися: теорія В. де Фельтре. яка надавала дитині можливість вільного фізичного і розумового розвитку, теорія вільного виховання Ж.-Ж. Руссо, який пропонував у розвитку дитини йти за спонтанними проявами її досконалої природи; ідея Й.Г.Песталоцці про повний розвиток усіх сил людини шляхом залучення її до активної життєдіяльності. Ця теоретична основа дала змогу пов'язати навчання і виховання дитини з її природою, вільним розвитком, самореалізацією і самоствердженням. Ідея розвитку цілісної особистості, що мас загальнолюдський смисл, поступово стала в педагогіці домінуючою. Сьогодні вона визначає зміст сучасної освіти. 2. Теорії формування змісту освіти

На формування змісту освіти мають вплив такі теорії:

1. Матеріальної освіти – теорія формування змісту освіти, основна мета якої полягає в передачі учням якомога більшого обсягу знань з різних галузей науки, забезпеченні енциклопедичності знань учнів. Автори теорії матеріальної освіти – Я. А. Коменський, Г. Спенсер та інші.

2. Формальної освіти – теорія формування змісту освіти, яка трактує навчання як засіб розвитку здібностей і пізнавальних інтересів 3. Дидактичного утилітаризму – теорія змісту освіти, основна мета якої, полягає в забезпеченні концентрації уваги на заняттях конструктивного характеру. Дидактичний утилітаризм виходить з пріоритету індивідуальної і суспільної діяльності учня. У США дидактичний утилітаризм має великий вплив на зміст і методи роботи в школі.

Основними принципами побудови навчальних програм згідно утилітарної концепції є:

Принцип формування· практичних умінь.

Принцип проблемного· підходу до формування змісту освіти, який передбачає його подання у вигляді міждисциплінарних систем знань.

Принцип активізації· самостійної діяльності учнів.

Принцип залучення· учнів до життя їх соціального оточення.

4. Структуралізму – теорія змісту освіти, основна мета якої, полягає в ретельному аналізі знань, що становлять зміст навчального предмета, а також зв’язків, які існують між ними. Передбачає відмову від принципів систематичності та послідовності в старших класах (запропонував польський професор К. Сосніцький).

5. Проблемно-комплексна – теорія змісту освіти, яка передбачає вивчення шкільних предметів комплексно (запропонував польський вчений Б. Суходольський).

3. 1. Вимога підкорення змісту освіти меті та завданням виховання згідно зі соціальним замовленням суспільства. Таку мету визначає Закон України "Про освіту". Згідно зі ст. 35 "загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення''.

Таким чином, основою для професійного самовизначення і подальшої освіти і самоосвіти визначається інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості.

2. Забезпечення інтелектуального розвитку особистості покликане базуватися на широких, системних філософських поглядах планетарного характеру, виходячи з основних концепцій синергетики, системи філософських принципів субстанціональної єдності та діалогової згоди основних суб'єктів освіти, школи, діалогу культур, автентичної педагогіки, педагогічної акмеології, педагогіки як еволюції життя та ін.

3. Відповідність основних компонентів загальної освіти структурі базової культури особистості, для чого зміст освіти має будуватися на моделях загальнонаукового, культурознавчого характеру і забезпечувати умови для розвитку здібностей учня, його самовизначення, майбутньої професіоналізації, неперервної освіти з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, економіки.

4. Науковість змісту освіти передбачає вивчення тих фактів і теоретичних положень, які встановлені та підтверджені засобами наукового пізнання світу і не суперечать змісту та рівню сучасних наукових досягнень, а, навпаки, підтверджують його.

5. Полікультурність полягає в поєднанні двох суперечливих між собою тенденцій: а) до все вужчої спеціалізації, максимального надбання вмінь вирішувати конкретні проблеми в конкретних видах діяльності; б) оволодіння найважливішими досягненнями з основних галузей людської культури і досягнення на цій основі глибокого розуміння місця і ролі своєї спеціалізації в житті суспільства та всього людства. Таке поєднання покликане зупинити негативну тенденцію відомого "професійного кретинізму".

6. Світський характер освіти, який визначений Законом України Пpo освіту".

7. Інтегративність, яка передбачає використання у процесі освоєння змісту освіти холістських (комплексних) методів пізнання, орієнтацію на інтегральні курси, такого структурування знань, яке спрямоване на цілісне пізнання світу.

8. Послідовність передбачає таке планування змісту освіти, за якого вивчення навчального матеріалу відбувається послідовно і кожне нове знання спирається на попереднє та випливає з нього.

9. Доступність навчального матеріалу та його відповідність віковим можливостям. Дотримання цих умов дозволяє уникнути навчального перевантаження учнів та ускладнення теоретичного матеріалу.

10. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування навчальної інформації, що покликана змінити співвідношення між складовими змісту освіти на користь засвоєння школярами досвіду творчої діяльності та способів пізнання.

11. Дотримування міжнародних стандартів змісту освіти сприятиме інтеграції у світовий освітянський простір. 4. Державний стандарт загальної освіти - сукупність норм, що визначають обов'язковий мінімум змісту основних освітніх програм загальної освіти, вимоги до рівня підготовки випускників (учнів) всіх ступенів загальної освіти, максимальний обсяг обов'язкової навчального навантаження, а також основні вимоги до забезпечення освітнього процесу, в тому числі до його матеріально-технічного, навчально-лабораторному, інформаційно-методичного, кадрового забезпечення.

Державний стандарт загальної освіти покликана забезпечувати:

- Рівні можливості для всіх громадян у здобутті якісної освіти;

- Академічні свободи учнів;

- Академічну мобільність учнів; право вибору освітньої установи;

- Захист учнів від перевантажень і збереження їх психічного і фізичного здоров'я;

- Наступність освітніх програм на різних щаблях загальної освіти;

- Соціальну та професійну захищеність учнів і педагогів;

- Право громадян на отримання повної і достовірної інформації про державні норми і вимоги до змісту загальної освіти;

- Основи для розрахунку нормативів бюджетного фінансування загальної освіти для розмежування фінансуються з бюджету і платних (для споживача) освітніх послуг у сфері загальної освіти, а також для визначення умов освітнього процесу в організаціях, що реалізують державний стандарт загальної освіти на підставі ліцензії.

Держава гарантує загальнодоступність і безкоштовність загальної освіти в освітніх закладах у межах, визначених державним стандартом загальної освіти.

Державний стандарт загальної освіти є основою:

- Розробки базового навчального плану, освітніх програм початкової загальної, основної загальної та середньої (повної) загальної освіти, навчальних планів загальноосвітніх закладів;

- Об'єктивної оцінки рівня підготовки випускників освітніх установ;

- Об'єктивної оцінки діяльності освітніх установ;