5. Охарактеризуйте типи управління виробничого – господарською діяльністю.

Управління діяльності визначає чотири основні типи управління виробничо-господарською діяльністю:

управління за відхиленням - суть управління за відхиленням полягає у тому, що керуюча дія спрямована на усунення взагалі або зведення до мінімуму відхилення фактичного значення регульованого показника від планового. Даний тип управління призначений для планової, директивної керованої економіки, що має стабільне зовнішнє середовище, зміни в якому відбуваються повільніше, ніж приймаються рішення су’бєктами підприємницької діяльності.

управління за результатами - сутність типу управління за результатами полягає в тому, що управлінська дія спрямована на коригування заданих планових значень регульованих показників з урахування фактично досягнутих результатів

управління за збудженням – суть даного типу полягає в тому, щоб на ранній стадії виявити вплив зовнішніх факторів, які можуть викликати відхилення регульованих показників від заданих значень і спрямувати управлінську дію на їх компенсацію або повне усунення, підтримавши таким чином задане значення регульованого показника. Даний тип підходить до роботи в нестабільному і динамічному середовищі

Параметричне адаптивне управління за результатами з елементами раннього попередження – суть даного типу полягає у тому, що його керуюча підсистема на ранній стадії «за слабкими сигналами» методом експрес - діагностики виявляє початок впливу зовнішніх факторів і намагається шляхом управлінської дії компенсувати їх або цілком усунути.

6. Поясніть схему процесу формування поведінки людини.

Поведінка людини є одним із видів людської діяльності, вона не тільки спрямована на безпосереднє задоволення різних потреб, а й зорієнтована на досягнення певних інтересів (суспільних, державних, особистих, національних тощо), відповідної позиції у сфері суспільних відносин, вона є зовнішньою системою дій, в основі якої покладені внутрішні прагнення людини.Поведінка має соціальний характер і визначається як сукупність певних дій, що викликають зміни у оточуючому світі чи у самому суб'єкті. У даному визначенні на першому місці перебуває саме суспільна цінність дій суб'єкта.Енциклопедична література під поведінкою людини розуміє систему взаємопов'язаних дій, здійснюваних суб'єктами, що вимагають його взаємодії із середовищем з метою реалізації певної функції.Поведінка включає в себе наступні ознаки: це аспект діяльності чи спілкування, які відображають внутрішній стан людини; це поведінка, що фіксується органами відчуття інших суб'єктів; вона є соціально значущою; вона контролюється волею людини. Згідно теорії Маслоу є п’ять основних типів потреб (фізіологічні, безпеки, соціальні, успіху, самовираження), які формують ієрархічну структуру, що визначає поведінку особистості. Однак ця ієрархічна структура не є абсолютною та незмінною.

7. Назвіть особливості структуризації менеджменту як діяльності.

Для того щоб обґрунтувати структуризацію менеджменту як діяльності потрібно сказати, що менеджмент - це діяльність, яка відповідно до цілей та завдань бізнесу розробляє плани, визначає не лише, що і коли робити, але й як і хто буде виконувати те, що намітили, формує робочі процедури по всіх стадіях управління та здійснює контроль. Об'єктом менеджменту як діяльності є виробничо-господарська організація та її навколишнє середовище. Вплив менеджменту на організацію та її зовнішнє середовище опосередковується виробничими відносинами, що зумовлює конституювання предмета менеджменту як діяльності. Предметом менеджменту як діяльності є система виробничих відносин у процесі створення товарів (послуг), призначених для потреб ринку. Менеджмент як діяльність з управління організаціями охоплює організацію виробництва, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень; сукупність певних стадій процесу управління.

8. Проведіть порівняльний аналіз мотиваційних теорій змісту.

Змістовні теорії мотивації

Змістовні теорії мотивації грунтуються на ідентифікації таких внутрішніх потреб, які примушують людей діяти так, а не інакше.

Найвідомішими змістовними теоріями мотивації є такі:

1) теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу;

2) теорія ERG Клейтона Альдерфера;

3) теорія потреб Девіда МакКлеланда;

4) теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

1. В основу теорії ієрархії потреб Абрахама Маслоу покладено:

– тезу про те, що поведінка людини звичайно спрямовується намаганням задовольнити її найсильнішу на даний момент потребу;

– передбачення, що потреби людини мають ієрархічну структуру, тобто вони можуть бути впорядковані за критерієм зростання їх важливості для людини;

– припущення, що найсильніша потреба визначає поведінку людини доти, доки вона не буде задоволена.

2. Теорією ERG Клейтона Альдерфера так само як і теорією А.Маслоу стверджується, що потреби людини мають ієрархічну структуру. Проте, в теорії ERG:

по-перше, виділені лише три групи потреб робітника (див. рис.5.3.).

- потреби в існуванні (existence) - потреби в їжі, нормальних умовах праці тощо;

- потреби в спілкуванні (relatedness) - потреби в дружніх соціальних і міжособових відносинах;

- потреби в зростанні (growth) - потреби в самореалізації, самовдосконаленні;

3. В теорії потреб Девіда МакКлеланда запропоновано три інші види потреб, зокрема:

1) потреби в успіху (досягненнях), тобто потреби в перевершеності, в перевищенні встановлених стандартів діяльності. Під потребами в успіху розуміються потреби в усвідомленні особистих досягнень, а не у винагородженні таких досягнень. Люди з такою потребою намагаються виконати свою роботу краще, якісніше, ефективніше, ніж це було зроблено до них;

2) потреби у владі, тобто потреби впливати на поведінку інших людей, бути і впливовим, “мати вагу”;

3) потреби в приналежності, тобто потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з колегами по роботі.

4. Теорія мотиваційної гігієни була розроблена Фредеріком Герцбергом на основі даних інтерв’ю, взятих на різних робочих місцях, в різних професійних групах і в різних країнах. Мета такого опитування полягала в описуванні ситуацій, за яких робітники відчували задоволеність чи незадоволеність роботою. Обробка даних опитування дозволила виділити:

1) фактори, які спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи. Такі фактори отримали назву "дійсних (істинних) мотиваторів";

2) фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи і здійснюють демотивуючий вплив. Такі фактори називаються "гігієнічними".

9. У чому полягає відмінність праці менеджера від інших професій?

Менеджер – це людина, яка обов’язково займає постійну посаду і має підлеглих, діяльність та зусилля яких координує і об’єднує для досягнення ефективної праці, приймаючи стратегічно точні управлінські рішення в найскладніших ситуаціях. Іншими словами, менеджер – це людина, яка направляє роботу інших і несе особисту відповідальність за її результати. Ефективний менеджер ураховує у своїй роботі ситуаційні відмінності та діє з випередженням, тобто передбачає майбутнє і готується до нього, а не реагує заднім числом. Бізнесмен – це людина, яка володіє капіталом, що знаходиться в обороті та приносить прибуток. Він не займає ніякої посади в організації, але володіє її акціями або часткою у статутному фонді. Підприємець – це людина, яка бере на себе ризик, пов’язаний з організацією нового підприємства, нової продукції, нового виду послуг, пропонованих суспільству. Він може займати певні посади у малій організації та володіти невеликою часткою її акцій або статутного фонду. Порівняльна характеристика діяльності менеджера, підприємця та бізнесмена

10. Охарактеризуйте мотиваційні теорії процесів.

Процесні теорії мотивації не заперечують існування потреб, але наголошують, що поведінка людей в організації визначається не тільки потребами.

З поміж багатьох процесних теорій мотивації розглядаються такі:

• теорія очікувань В.Врума;

• теорія справедливості С.Адамса;

• модель Портера - Лоулера.

1. В основу "теорії очікувань В. Врума" покладено просту істину: щоб людина була мотивована до певної діяльності, її досягнення в цій діяльності необхідно винагороджувати. При цьому сила прагнення до отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів.

По-перше, від наявності зв’язку між затратами праці робітника і досягнутими результатами, тобто від сподівання, що затрати праці дадуть бажані результати.

По-друге, від можливості (реальності) отримання винагороди, тобто очікування, що результати будуть винагородженими .

По-третє, сила прагнення до отримання винагороди залежить від цінності винагороди з позицій конкретного робітника

2. “Теорією справедливості” Стейсі Адамса передбачається, що люди суб’єктивно оцінюють співвідношення отриманої ними винагороди за виконання певної роботи до зусиль пов’язаних з її виконанням і порівнюють таке співвідношення з тим, що отримали інші робітники. За результатами порівняння відчуття: або справедливості, або несправедливості.

3. Модель Портера-Лоулера являє собою комплексну теорію мотивації і включає в себе елементи теорії очікувань і теорії справедливості. На думку її авторів, мотивація є одночасно функцією потреб, очікувань і сприйняття робітниками справедливої винагороди.

11. Еволюція управління суспільним виробництвом та сучасна парадигма менеджменту.

Еволюція систем управління протягом розвитку людства зумовила виникнення специфічної системи ринкового управління виробничо-господарськими організаціями – менеджменту.

На етапі рабовласницького суспільства започаткувався розвиток ієрархічної побудови управління. Ієрархія організації нарахувала тоді від двох-трьох рівнів

власник-майстер-наглядач за рабами

цар-губернатор-керівник державного територіального органу управління

майстер-наглядач за рабами

За феодалізму типовим промисловим підприємством стала майстерня, господарем якої був власник-ремісник. З ним працювали підмайстри, учні і і один-два ремісники, які готувалися незабаром стати самостійними майстрами. Майстерні об’єднувалися в цехи.

Наприкінці середньовіччя цехова організація зіткнулася з такими проблемами, як зарегламентованість технології та управлінських відносин на виробництві, вузькість, традиціоналізм мислення керівників виробництва, обмеження та випуск продукції й застосування високопродуктивних машин та ін.

За капіталізму управління економікою загалом та окремими підприємствами ґрунтується на системі ринків та цін. Поведінку кожного учасника економічної діяльності мотивують його інтереси: кожний господарюючий суб’єкт прагне максимізувати свій дохід шляхом індивідуального прийняття рішень.

На початку ХХ ст. у більшості країн світу виникла нова форма організації капіталу – корпоративний капітал – сума індивідуальних капіталів, вкладених групами людей у певну організацію. Внаслідок цього в 30-40-х роках ХХ ст. у всіх економічно розвинутих країнах розмежували функції володіння і функції управління капіталом.

Парадигма менеджменту – система понять, уявлень, що формується на основі вивчення, аналізу й узагальнення реалій дійсності, змінючись відповідно до змін зовнішнього і внутрішнього середовища організацій.

Основними складовими сучасної парадигми є:

перспективне спрямування менеджерської діяльності (стратегічний менеджмент)

маркетингова організація виробництва

технологія паблік рілейшнз

диверсифікація і багатопрофільність виробництва

фірмовий стиль, імідж, корпоративна організаційна культура

персонал – орієнтовані технології.

12. Зміст функції «контролювання» як функції менеджменту.

Контролювання як функція менеджменту є логічним завершенням дій менеджера. Суть його полягає у з'ясуванні можливості досягти поставленої мети, оскільки недосяжну мету немає сенсу формулювати.

Контролювання як функція менеджменту — визначення якості й коригування виконуваної підлеглими роботи з метою забезпечення виконання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації.

Зміст загальної функції менеджменту «контролювання» виявляється у видах контролю, які кла¬сифікують за певними ознаками.

1.За сферами (контроль стану матеріально-технічного забезпечення; контроль виробництва; контроль маркетин¬гу і збуту).

2. За змістом (контроль ресурсів; контроль процесів).

3. За етапами проведення (попередній, поточний, під¬сумковий).

4.За формами організації (централізований; децент¬ралізований, самоконтроль).

5. За способами (суцільний, вибірковий).

Зміст функції менеджменту «контролювання» реалізується в процесі контролювання.

Процес контролювання — комплекс контрольних дій (заходів), виконуваних суб'єктом контролювання над об'єктом.

Процес контролювання повинен органічно вписуватися в систему контролювання.

Система контролювання — комплекс елементів і відносин, які забезпечують здійснення контролювання як функції менеджменту.

13. Особливості менеджменту в економічно розвинутих країнах.

Менеджмент як діяльність зародився у Сполучених Штатах Америки в останній чверті XIX ст.

Північноамериканська модель менеджменту

Особливу роль у використанні людського потенціалу відіграють кадрові служби корпорацій — спеціалізовані підрозділи фірм, оснащені сучасною технікою, де працю¬ють компетентні працівники, які володіють специфічним методичним інструментарієм для вирішення соціальних проблем виробництва.Головна координує діяльність відділень, здійснює єди¬ну науково-технічну, а отже і кадрову політику, добір лі¬нійних менеджерів, здатних очолити відділення. Фахівці головної кадрової служби визначають кадрову політику і стратегію корпорації, консультують служби відділень щодо атестації працівників, добору керівників, трудового законодавства і т. д. Оскільки виробничий підрозділ як основна господарська ланка е самостійним у фінансово-виробничому відношенні, його кадрова служба планує кількість і структуру працівників, займається добором, оцінкою і атестацією, вирішує всі інші питання, безпо¬середньо пов'язані з організацією виробничо-господарсь¬ких процесів.Важливим аспектом роботи з кадрами є вдосконален¬ня формальних та встановлення неформальних стосунків між співробітниками у межах технологічного ланцюжка «проектування — реалізація виробу»..Особливе значення має вдосконалення організації та стимулювання праці. Основною стає така фор¬ма організації праці, як робочі групи, бригади, наділені певною виробничою самостійністю. Основне положення нової філософії управління — мотивування працівників залученням їх до управлінської діяльності, що радикально вирішує проблему відчуження. У сучасному американському менеджменті велику ува-гу приділяють культурі та розвитку організації. Кожна со¬лідна фірма має свій особливий «дух», загальну атмосфе¬ру, яка визначає етичні принципи, стиль відносин, девізи праці.Нинішній американський менеджмент позначається якісним переходом від стратегічного планування до стра¬тегічного менеджменту. Стратегічний план тепер розгля¬дають як перепону на шляху стратегічного мислення, оскі-льки він робить організацію «заручницею» прийнятих нагорі рішень, позбавляє її інтелектуальної свободи, не¬обхідної для розвитку власної ініціативи. Стратегічне пла¬нування сприяє посиленню позицій бухгалтерів, тобто лю¬дей, які порівнюють результати з поставленими цілями. Стратегічний менеджмент слугує виконавцям, тобто тим, хто виявляє ініціативу не тільки на етапі розумової робо¬ти, а й на етапі практичних дій.

Західноєвропейська модель менеджменту

Практика сучасного управління в країнах Західної Єв-ропи значною мірою формувалася під впливом американ¬ського менеджменту. Однак сучасний західноєвропейсь¬кий менеджмент має певні особливості, зумовлені реалія¬ми нинішньої економічної ситуації в цих країнах. До них належать:

— перехід від диктату продавця до диктату споживача;

— усунення міждержавних перепон для руху товарів і грошей;

— проникнення на ринки європейських країн товарів компаній США і Японії.

У зв'язку зі зростанням значення людського фактора підвищилася роль кадрової служби в загальному організ¬мі європейських підприємств, на яку покладається вирі¬шення таких завдань:

— управління людьми (набір, прийом, перепідготов¬ка, звільнення і т. п.);

— управління умовами праці (оплата праці, дисциплі-на, інформація, захист, гігієна і безпека);

— соціальне управління (стосунки всередині і поза ме¬жами колективу);

— документаційне кадрове обслуговування потреб пра¬цівника і адміністрації;

— управління службами забезпечення (охорона, транс¬порт, санітарно-медична і ремонтна служби, служба соці¬ального житла і т. п.);

— управління програмами (оплати праці, службового просування, підвищення кваліфікації і т. п.).

Суттєвою особливістю західноєвропейського мене-джменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером)..

Єв¬ропейський менеджмент функції менеджера розглядає широко, охоплюючи, поряд з управлінням операційною системою підприємства, організацію обліку, фінансів, мар¬кетингу, матеріально-технічного забезпечення тощо. Масш¬таби європейських фірм значно менші порівняно з амери¬канськими, внаслідок чого діяльність пересічного євро¬пейського менеджера є універсальнішою.Оригінальна модель менеджменту, що ґрунтується на активізації людського фактора, яка одержала назву «уп¬равління за результатами», сформувалася у Фінляндії. Сутністю її є реалізація системи кінцевих цілей діяльності організації, їх визначає вище керівництво спільно з вико¬навською ланкою менеджерів та робітниками. Після цьо¬го аналізують способи їх досягнення, а шляхи і методи в межах цих способів виконавці обирають самостійно.

Японська модель менеджменту

Особливості системи управління виробництвом в Япо-нії зумовлені специфікою її природних умов та економіч¬ної системи, історичними, поведінковими та культурни¬ми традиціями.Організація управління в японських фірмах суттєво від¬різняється від американської та європейської моделей. Від¬мінності стосуються організаційної побудови фірм, визна¬чення стратегічних напрямів управлінської діяльності, ви-рішення кадрових питань, уваги до якості продукції, системи соціальних відносин на виробництві та в управлінні.Управління виробництвом більшості японських фірм основане, як і в інших економічно розвинутих країнах, на дивізіональній організації. Однак у японських компа¬ніях управління більш централізоване, внаслідок чого ви¬робничі відділення на перший погляд менш самостійні при вирішенні виробничих питань. Але централізованість тут поєднують з особливим стилем управління, суттєвими елементами якого є погодженість і координація дій усіх ієрархічних ланок, розроблення і прийняття рішень пі¬сля їх детального обговорення та схвалення виконавчою ланкою. Внаслідок цього сформувався специфічний япон¬ський симбіоз ініціативи виконавців і твердої лінії вищо¬го керівництва фірми, який ґрунтується на груповому прий¬нятті рішень і передбачає:

— участь середнього рівня у розробленні рішень шля-хом погодження і обговорення проектів з керівниками і з персоналом відповідних відділень;

— дотримання принципу одностайності у прийнятті рішень;

— відсутність чітких посадових інструкцій, які ви-значають обов'язки працівників, оскільки зміст їх діяль¬ності може змінюватися і вони зобов'язані вміти викону¬вати будь-яку роботу в межах своєї компетенції.

Пересічна японська фірма постійно адаптується до нав¬колишнього середовища, враховуючи всі можливості для виживання в перспективі, переважно за рахунок запрова¬дження передових техніки і технології. Отже, в основі японської моделі менеджменту — орієнтація на активіза¬цію колективу, індивідуальний успіх, що спирається на колективні зусилля (рис. 1.9).Специфічна особливість японського менеджменту — комплексний підхід до управління якістю продукції. Су¬часна система управління якістю зародилася в Японії пі¬сля Другої світової війни. Вона передбачає:

— випуск деяких видів продукції відповідно до стан-дартів Л8 щодо статистичного контролю і забезпечення якості;

— статистичні методи контролю якості;

— організацію контролю якості на виробництві;

— функціонування гуртків контролю якості.

Основним принципом японського менеджменту є гру-пова робота, яка пронизує всю фірму зверху донизу..