9.Передумови утвореня державності у східних слов»ян

Формування державності у східних слов’ян зумовлювалося низкою соціально-економічних і політичних чинників:1) Підвищення продуктивності праці, яке спричинило виникнення додаткового продукту, привело до різких змін у соціальній сфері. Передусім зменшилася необхідність спільного обробітку землі. Земля стала переходити у власність окремих сімей. За соціальним розшаруванням іде кастова диференціація: землевласники перетворюються на феодалів, а вільні общинники - на феодальнозалежне населення.2) Розвиток ремесла зумовив поглиблення суспільного розподілу праці, розширення обміну всередині та між общинами, що в свою чергу викликало активізацію торгівлі та виникнення постійних поселень. 3) Пожвавилася й зовнішня торгівля. Особливо розвивались торгові зв’язки з Великою Моравією, Хазарією, Візантією.4) Збільшення розмірів території, військова активність вимагали нових методів і форм управління. Народні збори стають неефективними. На перший план виходить князівська влада - спочатку виборна, а потім спадкоємна.6) Зовнішньополітична діяльність сприяла виділенню дружини в особливу привілейовану групу професійних військових, яка поступово стає органом примусу.7) Крім внутрішніх факторів, важливу роль у державотворчому процесі відігравали зовнішні - насамперед постійна загроза з боку сусідніх кочових племен.Таким чином, у VІІІ - ІX ст. в слов’янському світі склалися передумови для формуванні державності

Духовні передумови:еволюція язичницьких уявлень слов'ян тієї епохи сприяла становленню влади князя.Зовнішньополітичні передумови:До зовнішніх передумов слід віднести "тиск", який чинили на слов'янський світ його сусіди, а саме нормани і хазари. Соціально-економічні передумови:Розвиток землеробства. В першу чергу слід відзначити зміни, що відбувалися в господарстві східних слов'ян в 7 - 9 ст. Наприклад, розвиток землеробства, особливого орного у степовому і лісостеповому районі Середнього Подніпров'я, призводило до появи надлишкового продукту, а це створювало умови для виділення з общини князівсько-дружинної угруповання. Соціально-політичні передумови:Міжплемінні зіткнення, а також ускладнення внутріплеменних відносин прискорювали становлення князівської влади, підвищували роль князів і дружини, як обороняли плем'я від зовнішніх ворогів, так і виступають у якості арбітра при різного роду суперечках .Крім того, боротьба між племенами приводила до складання міжплемінних союзів на чолі з найбільш сильним плем'ям і його князем.

10. Київська Русь: соціально - економічний розвиток.

Основою господарства Київської Русі було землеробство. Розвивалось також скотарство. Важливу роль відігравали промисли, насамперед мисливство і бортництво. Одночасно з появою міст відбувається розвиток ремесла і торгівлі. Найбільше значення відігравала чорна металургія. Високої майстерності досягнули давньоруські ювеліри.

Основними видами ремесел були гончарство, обробка шкіри, дерева й кістки. У Київській Русі найпоширенішим був дерев’яний і глиняний посуд, тому серед ремісників чи не найбільше було гончарів.

Через територію КиївськоїРусі проходили міжнародні торгівельні шляхи: «З варяг у греки», «шовковий», «соляний»,«залізний».

Давньоруські купці вивозили за кордон зерно, зброю та інші металеві вироби, ювелірні прикраси, хутра, мед, віск. Імпорт складали: тканини, вино, предмети розкоші.

Суспільство Київської Русі поділялось на верстви. Суспільну верхівку становили князі розгалуженої династії Рюриковичів на чолі з великим князем Київським. Далі йшли бояри – нащадки племінних вождів і князівських дружинників. За боярами, як і за князями, визнавалось право володіти землею.

Поряд з великими і дрібними боярами, значний вплив у Київській Русі мало вище духовенство: київський митрополит, єпископи (управителі церковних округів), настоятелі великих монастирів.

Міське населення складалося з купців, ремісників, челяді (обслуги при князівських і боярських домах).

Основну масу населення Київської Русі складали селяни. Залежні від князів чи бояр селяни іменувались смердами. Вони проживали на землях, якими володіли князі і бояри.

Окрім смердів, існували інші категорії залежного та напіввільного населення. До них належали закупи, які працювали за грошову позику (купу); рядовичі , які працювали за договором (рядом); холопи, що не мали свого господарства і перебували у повній залежності від господаря; челядь – жителі господарського двору: слуги, стайничі, кухарі, тощо.