- •Практикум
- •Тематичний план дисципліни «Біологічна хімія» для денної форми навчання
- •Тематичний план для заочної форми навчання
- •2.4 План лабораторних занять
- •Правила техніки безпеки для студентів, які працюють у біохімічній лабораторії
- •Перша допомога при нещасних випадках у біохімічній лабораторії
- •Тема 1.1. Предмет і завдання біохімії. Хімічний склад організму
- •Хімічний склад організму
- •План заняття
- •Тема 1.2. Білки, амінокислоти: будова, властивості, біологічна роль. Класифікація.
- •1.2.1. Амінокислоти: будова, Класифікація, властивості, біологічна роль.
- •Амінокислоти класифікуються відповідно: за хімічною будовою:
- •Лабораторна робота № 2 «загальні властивості амінокислот»
- •План заняття
- •5. Кількісне визначення ά-аміногруп формольним титруванням
- •«Кольорові реакції на амінокислоти»
- •План заняття
- •1.2.2. Білки: будова, Класифікація, властивості, біологічна роль
- •«Фізико-хімічні властивості білків»
- •План заняття
- •Тема 1.3. Ферменти; будова, властивості, класифікація. Біологічне окиснення
- •«Властивості ферментів»
- •План заняття
- •1. Вивчення впливу різних температур на активність амілази
- •2. Вивчення чутливості ферментів до рН середовища
- •3. Вивчення впливу активаторів та інгібіторів на активність ферментів
- •«Окиснювально-відновлювальні ферменти (оксидоредуктази)»
- •План заняття
- •Тема 1.4. Вуглеводи: будова, біологічна роль. Класифікація
- •«Дослідження властивостей вуглеводів»
- •План заняття
- •Тема 1.5. Ліпіди: будова, біологічна роль. КЛаСиФікація
- •«Дослідження властивостей ліпідів»
- •План заняття
- •Техніка виконання роботи
- •ТЕма 1.6. НУклеінові кислоти:будова, біологічна роль. Біосинтез білка
- •«Виділення та якісне визначення складу нуклеопротеїдів»
- •План заняття
- •1. Виявлення наявності вуглеводів, фосфору і пептидних зв’язків у гідролізаті нуклеопротеїдів дріжджів
- •Поточний контроль (модуль 1) здійснюється з використан-ням «Практикуму для проведення тестового контролю знань з дисципліни «Біохімія».
- •Тема 2.1. Обмін білків в організмі: розщеплення білків в шлунково-кишковому тракті, утворення отруйних речовин і їх знешкодження. Обмін білків в тканинах. Знешкодження аміаку
- •«Виділення та якісне визначення складу глюкопротеїдів, фосфопротеїдів»
- •План заняття
- •Тема 2.2. Обмін вуглеводів в організмі: розщеплення в шлунково-кишковому тракті, Обмін вуглеводів в тканинах. Енергетичний ефект. Регуляція вуглеводного обміну
- •«Обмін вуглеводів»
- •План заняття
- •1. Дослідження перетравлення сахарози ферментами дріжджів
- •Тема 2.3. Обмін ліпідів в організмі: розщеплення в шлунково-кишковому тракті, Обмін ліпідів в тканинах, енергетичний ефект, регуляція ліпідного обміну.
- •«ВиЗначення якості ліпідів»
- •План заняття
- •Тема 2.4. Вітаміни. Водорозчинні вітаміни: будова, властивості, біологічна роль, джерела в їжі.
- •«ВиЗначення Водорозчинних вітамінів»
- •План заняття
- •«ВиЗначення жиророзчинних вітамінів»
- •План заняття
- •Поточний контроль (модуль 2) здійснюється з використанням «Практикуму для проведення тестового контролю знань з дисципліни «Біохімія»
- •5.3 Методичні матеріали
- •Практикум
«Властивості ферментів»
Мета заняття: вивчити властивості ферментів.
План заняття
1. Вивчити вплив різних температур на активність амілази.
2. Визначити чутливість ферментів до рН середовища.
3. Вивчити вплив активаторів та інгібіторів на активність ферментів.
4. Визначити специфічність дії ферментів.
1. Вивчення впливу різних температур на активність амілази
Фермент амілаза каталізує гідроліз крохмалю до декстринів і мальтози. Такий процес відбувається, наприклад, у ротовій порожнині при вживанні з їжею продуктів, що містять крохмаль: картоплі, хліба, макаронних виробів. Джерелом амілази є слина. Цей фермент знахо-диться і в інших відділах травного тракту, а також у печінці та інших тканинах. Різні типи амілаз використовуються в харчовій промис-ловості, наприклад, у пивоварній, де їх джерелом є рослини (ячмінь).
Дію амілази розпізнають по зникненню синього забарвлення, яке утворюється при додаванні йоду.
Об’єкт дослідження: Розчин панкреатину (джерело амілази).
Обладнання і посуд: 1. Термостат, нагрітий до 37оС;
2. Холодильник;
3. Піпетки на 1...2 мл;
4. Крапельниці;
5. Нагрівальний прилад.
Реактиви: 1. Крохмаль картопляний, 1 %-й розчин;
2. Розчин йоду, 0,1 н, розбавлений безпосередньо перед визначенням до 0,004 н.
Техніка виконання роботи
У 3 пробірки наливають по 1 мл джерела амілази. Першу пробірку кип’ятять протягом не менш, ніж 3 хв., дають охолонути. Потім до всіх 3 пробірок приливають по 1 мл крохмалю. Другу пробірку кладуть у холодильник для охолодження до 10оС. Третю ставлять у термостат, нагрітий до 37о С. Через 10…15 хв. до усіх трьох пробірок приливають по 1...2 краплі розчину йоду. Якщо крохмаль не перетравився амілазою, то утворюється синє забарвлення. При наявності продуктів гідролізу колір з йодом стає фіолетовим, червоним або жовтим в залежності від глибини розщеплення та розміру утворених молекул декстринів. Амілодекстрини забарвлюються йодом у фіолетовий колір, ерітродекстрини – у червоний, ахродекстрини – утворюють жовте забарвлення, як і мальтоза. По кольору визначають глибину розщеплення крохмалю.
2. Вивчення чутливості ферментів до рН середовища
Об’єкт дослідження: Розчин панкреатину (джерело амілази).
Обладнання і посуд: 1. Штатив із пробірками, закритими пробками;
2. Піпетки на 1...2 мл;
Реактиви: 1. Буферний розчин, рН якого дорівнює 5,0 (10,30 мл О,2 М Na2HPO4 2H2O змішується з 9,70 0,1 М розчину лимонної кислоти);
2. Буферний розчин з рН 6,8 (15,45 мл 0,2 М Na2HPO4 змішується з 4,55 мл 0,1 М розчину лимонної кислоти);
3. Крохмаль, 1 %-й розчин;
4. Розчин йоду в йодистому калії 0,004 н., приготовлений шляхом розбавлення з 0,1 н. безпосередньо перед дослідженням. У такій концентрації, йод забарвлює крохмаль у синій колір і не припиняє дії амілази.
Техніка виконання роботи
У 2 пробірки наливають по 1 мл джерела амілази, в одну з них додають 1 мл буфера з рН 5,0; у другу – 1 мл буфера з рН 6,8. Потім в обидві пробірки приливають по 2 краплі йоду і по 1 мл крохмалю. Пробірки закривають пробками і залишають їх при кімнатній температурі, спостерігають за швидкістю зникнення синього забарвлення в кожній пробі. Відзначають, при якому значенні рН швидше гідролізувався крохмаль.
Примітка: якщо під дією двох крапель йоду крохмаль не посинів, додають ще однакову кількість розчину крохмалю в усі пробірки, доки не з’явиться синє забарвлення.
