4.6. Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів

Угода про взаємне визнання Україною та ЄС серти­фіка­тів відповідності на промислову продукцію (Угода АСАА – Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products) – майбутня угода, яка, на думку Держспоживстандарту має бути укладена між Україною і ЄС в рамках розпочатого у лютому 2008 р. переговорного процесу щодо Угоди про асоціа­цію між Україною та ЄС [19].

Інтегральною складовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС будуть положення Угоди про зону вільної торгівлі (Угода про ЗВТ). Згідно з практикою укладання подібних угод додат­ком до положень Угоди про ЗВТ є Угода про взаємне визнання сертифікатів відповідності на промислову продукцію (Угода АСАА). Така угода укладається у формі Протоколу щодо оцінки відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА).

Такі угоди укладались Європейським Союзом з країнами, що були кандидатами на членство в ЄС, та країнами Середземно­мор’я і дали змогу продукції, що охоплювалась цими угодами, вільно просуватись на внутрішньому ринку ЄС без додаткових процедур оцінки відповідності.

У грудні 2005 р. у Брюсселі між Держспоживстандартом і Генеральним директоратом Європейської Комісії «Підприєм­ництво та промисловість» і «Торгівля» було підписано домов­ле­ність щодо закріплення основних напрямів співпраці на основі Плану дій щодо вільного просування промислових товарів (далі – План дій АСАА), які необхідно здійснити у рамках підготовки до укладення з ЄС Угоди АСАА. План дій АСАА охоплює:

–      адаптацію законодавства, гармонізацію нормативно-пра­вової бази,

–      створення (модернізацію) відповідної інфраструктури.

У рамках Плану дій АСАА за участі центральних органів виконавчої влади і підприємницьких структур було визначено й погоджено з європейською стороною чотири пріоритетні секто­ри української промисловості, у яких буде здійснюватись доступ продукції на ринки Сторін на основі дії Угоди АСАА:

–      низьковольтне обладнання,

–      машини і механізми,

–      прості посудини високого тиску,

–      електромагнітна сумісність.

З 2005 р. Держспоживстандарт здійснює адаптацію рамко­вого і секторального законодавства, удосконалення інфраструк­тури якості, гармонізацію національних стандартів з міжнарод­ними та європейськими нормами і правилами. Станом на поча­ток 2010 р. в Україні прийнято

–      5998 національних стандартів, гармонізованих з міжна­родними та європейськими,

–      27 технічних регламентів, розроблених на основі європей­ських директив, насамперед, директив Нового і Глобального підходу, у тому числі три технічні регламенти, що визначені як пріоритетні (безпека простих посудин високого тиску, електро­магнітна сумісність, низьковольтне обладнання). Інші два пріо­ритетні технічні регламенти проходять процедури узгодження (машини і механізми, обладнання, що працює під тиском). До затверджених технічних регламентів Держспоживстандартом прийнято переліки стандартів, які є доказовою базою відповід­ності продукції вимогам цих технічних регламентів.

Створення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі з масштабним сегментом наближення регуляторного законодав­ства України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС.

Для досягнення можливості інтегруватися до внутрішнього ринку ЄС Україна має привести свою систему технічного регу­лювання у відповідність до європейських вимог, оскільки голов­ними перешкодами торгівлі з ЄС є не імпортні тарифи, а технічні бар’єри у торгівлі – вимоги до безпечності та якості продукції, її характеристик, процедури оцінки відповідності.

Позиція ЄС (у викладі Держспоживстандарту України)

У процесі розпочатих переговорів Держспоживстандарт не погоджувався з пропозицією ЄС, яка полягала в односторон­ньо­му визнанні українською стороною європейських сертифікатів і відкритті українського ринку для продукції країн ЄС. Ця про­по­зиція була неприйнятною для української сторони, як така, що порушує принцип симетричного взаємного доступу продукції на ринки Сторін і не відповідає положенням Угоди про технічні бар’єри у торгівлі СОТ (далі – Угода ТБТ СОТ).

Позиція Держспоживстандарту

Європейській стороні було запропоновано підхід, який поля­гає у тому, що Україна і ЄС будуть керуватись положеннями Угоди АСАА у секторах, в яких Україною здійснено адаптацію і створено відповідну інфраструктуру після перевірки європей­ськими експертами. Доступ продукції на ринки Сторін, що не охоплена Угодою АСАА, регулюватиметься Угодою ТБТ СОТ.

Відкритий формат Угоди АСАА передбачає, що після адап­та­ції законодавства, створення відповідної інфраструктури та пе­ревірки відповідності європейським нормам у певних секторах, ці сектори буде внесено до Угоди АСАА без необхідності повторної ратифікації. Вільний доступ продукції на ринки Сторін буде забезпечено на основі взаємного визнання серти­фікатів відповідності на цю продукцію.

Передбачається, що протягом 2010–2012 рр. ЄС надаватиме Україні технічну допомогу для удосконалення системи техніч­ного регулювання. У результаті цього мають бути введені в дію всі директиви Нового і Глобального підходів, які за експертною оцінкою охоплюють більше 50 % обсягів взаємної торгівлі.

Подальші кроки України з адаптації законодавства будуть приводити до включення до Угоди АСАА інших видів продук­ції, за якими буде відкриватись взаємний доступ продукції на ринки Сторін на основі взаємного визнання сертифікатів відпо­відності.

Позиція ЄС (у викладі Мін’юсту України)

Європейська сторона запропонувала в частині щодо техніч­них бар’єрів розділу «Торгівля товарами» проекту Угоди про зону вільної торгівлі підхід щодо визначення еквівалентності товарів відповідно до формату АСАА. Тобто, відповідно до Протоколу про оцінку відповідності та прийнятність промисло­вої продукції між Україною та ЄС (далі – Угода АСАА) відбу­ватиметься взаємне визнання сертифікатів відповідності на про­дукцію, що належатимуть до сфер, в яких здійснено адаптацію законодавства України до актів ЄС та створено відповідну інфраструктуру.

Положення Угоди АСАА на момент підписання та вступу в дію Угоди про зону вільної торгівлі міститимуть зобов’язання України щодо адаптації законодавства лише до положень актів acquis communautaire Нового і Глобального підходу. Торгівля продукцією між сторонами, яка не буде охоплена положеннями Угоди АСАА, здійснюватиметься відповідно до Угоди про технічні бар’єри у торгівлі COT (далі Угода СОТ ТБТ).

Також формат Угоди АСАА передбачає, що після адаптації законодавства, створення відповідної інфраструктури та пере­вірки відповідності європейським нормам у інших секторах, ніж ті, що будуть зазначені в Угоді АСАА, ці сектори будуть внесені до положень Угоди АСАА.

Станом на лютий 2010 р. в Україні існує два підходи стосовно доступу української продукції на ринок ЄС:

–      підхід на основі Угоди АСАА (Держспоживстандарт);

–      підхід на основі вільного доступу продукції на ринки сто­рін після п’ятирічного періоду адаптації (Міністерство юсти­ції України).

Позиція Держспоживстандарту

На думку Держспоживстандарту, існують ризики для України, якщо буде обраний підхід, запропонований Міністерством юстиції України.

1.    Ризик невиконання Україною повномасштабної адаптації внаслідок браку необхідних ресурсів. Це призведе до того, що європейські товари будуть вільно надходити на український ринок, а українським товарам доведеться проходити процедуру оцінки відповідності.

2.    Недостатня якість української продукції, її невідповідність європейським вимогам призведе до заборони поставок на ринок ЄС і застосування відповідних штрафних санкцій.

Для об’єднання двох підходів, на думку Держспожив­стан­дарту, необхідно:

1)   прийняти Закон України про національну програму адап­тації до норм ЄС. Програма розрахована на 10 років і перед­бачає повномасштабну адаптацію законодавства, нормативної бази, створення відповідної інфраструктури згідно з європей­ськими принципами, підготовку економіки України до роботи за європейськими нормами;

2)   відобразити в розділі «Технічні бар’єри у торгівлі» Угоди про зону вільної торгівлі підхід на основі Угоди АСАА та посилання на відповідну Національну програму.

Позиція Міністерства юстиції України

Угода про асоціацію має сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Тому її положення мають містити всі необхідні юридичні механізми для побудови внутрішнього ринку, як це передбачається у статтях 34–36 Договору про функціонування Європейського Союзу. Натомість запропонований ЄС формат розділу «Торгівля товарами» в частині технічних бар’єрів у торгівліпередбачає інший механізм побудови внутрішнього ринку між Україною та ЄС.

Так, по-перше, надання вільного доступу українським това­рам на ринок ЄС відбуватиметься паралельно із забезпеченням еквівалентності законодавства, тобто після здійснення адаптації законодавства. На нашу думку, такий підхід не є заохочу­валь­ним для України, оскільки не покладає на Україну обов’язку забезпечити еквівалентність. Навпаки, ЄС пропонує Україні ви­знавати еквівалентність лише у тих аспектах і тоді, коли Україна буде готова до визнання еквівалентності.

План дій щодо вільного просування промислових товарів на сьогоднішній день не реалізовано. Виконання Національної про­грами адаптації до норм ЄС у сфері технічного регулювання, яку запропоновано Держспоживстандартом прийняти для здій­снення протягом 10 років повномасштабної адаптації законо­дав­ства України до законодавства ЄС, не забезпечить автоматич­но­го спрощення з боку ЄС умов доступу української продукції на ринок ЄС.

По-друге, такий формат Угоди АСАА буде стосуватися лише продукції, що входитиме до секторів, які в ЄС регулюються актами acquis communautaire Нового і Глобального підходу, а саме переважно це стосуватиметься такої продукції: низько­вольтне обладнання, машини і механізми, прості посудини висо­кого тиску, електромагнітна сумісність.

Натомість інші товари, які відносяться до інших сфер еконо­міки, залишатимуться осторонь процедур визнання еквівалент­ності, зокрема: автомобілі, сільськогосподарські та лісогоспо­дарські трактори, будівельне устаткування та обладнання, текстиль (тканини), продукти харчування, добрива, небезпечні речовини, косметика, тютюн, алкогольні напої, предмети куль­тури, рекреаційні транспортні засоби.

У деяких сферах, які не будуть внесені до Угоди як такі, що потребують встановлення еквівалентності, вже діятиме на мо­мент вступу Угоди відповідне законодавство, гармонізоване з законодавством ЄС, наприклад, це стосується текстильних виро­бів, сільськогосподарських і лісогосподарських машин, марку­вання продуктів харчування:

–      у 2009 році прийнятий Технічних регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 № 13, який розроблений з урахуванням вимог Директиви Євро­пейського Парламенту і Ради ЄС 96/74/ЄС від 16 грудня 1996 р. про назви і правила маркування текстильних матеріалів;

–      на виконання Загальнодержавної програми адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського Союзу роз­роблено:

-        проект Технічного регламенту щодо затвердження типу сільськогосподарських або лісогосподарських тракторів, їх при­чепів і змінних причіпних машин разом з їх системами, складо­вими частинами та окремими технічними деталями;

-        проект Технічного регламенту щодо частин і характе­ристик колісних сільськогосподарських або лісогосподарських тракторів;

-        проект Технічного регламенту щодо маркування хар­чових продуктів.

Положення тексту Додатка до статті 11 «Врегулювання пра­вил та скасування нетарифних заходів» розділу «Торгівля то­варами» в редакції, запропонованій Держспоживстандартом, містять деякі неузгодженості.

Так, зокрема, передбачається здійснення гармонізації націо­нального законодавства до acquis communautaire, що визначають вимоги до інституцій та адміністративної інфраструктури, а саме до положень:

–      Регламенту (EC) № 764/2008 Європейського Парламенту і Ради від 9 липня 2008 року щодо визначення процедур, пов’я­за­них із застосуванням певних національних процедур до продук­ції, правомірно розміщеної на ринку держави-члена, та щодо скасування Рішення № 3052/95/ЕС;

–      Регламенту (EC) № 765/2008 Європейського Парламенту і Ради від 9 липня 2008 року, що визначає вимоги до акредитації та ринкового нагляду щодо розміщення продукції на ринку та що скасовує Регламент (EEC) № 339/93;

–      Рішення № 768/2008/ЕС Європейського Парламенту і Ради від 9 липня 2008 року про спільні правові рамки розмі­щення продукції на ринку та про скасування Рішення Ради 93/465/ЕЕС протягом трьох років.

Водночас, більшість інших сфер щодо торгівлі товарами, для визнання еквівалентності яких необхідно спочатку створити інституційну та адміністративну систему на зразок європей­ської, мають бути гармонізовані з законодавством ЄС протягом року або двох років.

Департамент з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції пропонує:

1.    В основу тексту щодо усунення технічних бар’єрів у торгівлі взяти положення статей 34–36 Договору про функціону­вання Європейського Союзу, аналогічно до угод з Норвегією, Ісландією, Туреччиною, Албанією тощо

2.    Передбачити, що Україна у чіткі строки здійснить імпле­ментацію актів acquis communautaire як щодо інституційної системи контролю за обігом товарів (Регламенти 764/2008 й 765/2008 та Рішення 768/2008 від 9 липня 2008 року), так і щодо змістовних вимог до товарів.

3.    Передбачити, що Україна може нотифікувати ЄС про імплементацію актів acquis communautaire до завершення пере­хідних періодів.

4.    Передбачити, що обов’язок імплементувати акти acquis communautaire охоплює всі необхідні заходи із забезпечення дієвого застосування в правовому порядку України норм, еквіва­лентних нормам актів acquis communautaire.

5.    Передбачити, що до того, як Україна нотифікує про на­лежну імплементацію актів acquis communautaire у свій право­вий порядок, ЄС та Україна можуть обмежувати рух товарів на підставі положення Угоди, що відповідає статті 36 Договору про функціонування Європейського Союзу, а саме на підставі:

–      суспільної моралі, порядку чи безпеки;

–      захисту здоров’я та життя людей, тварин чи рослин;

–      захисту національних скарбів, що мають мистецьку, історичну чи археологічну вартість;

–      захисту промислової та комерційної власності.

Такі обмеження повинні відповідати Угоді СОТ ТБТ.