11. Матерія, її загальні властивості види і форми існування

Матернія-філ.категорія, яка існує для позначення об’єктивної реальності, незалежної від свідомості.

Мате́рія— поняття філософії, яке в різних історичних епохах, школах та філософських дисциплінах має різне значення. Перші формулювання поняття відомі з античної грецької філософії Платона, Аристотеля, стоїків. Сучасний матеріалізм розглядає матерію, як безкінечно різноманітну єдність матеріального світу, що існує багатоманітності конкретних об’єктів,через них, а не поруч з ними. Це визначення виходить з нескінченного різноманіття структурних особливостей і властивостей матерії. Речовина, поле, енергія визначаються як матеріальні форми . У світі існують лише конкретні матеріальні утворення. У категорії «матерія» ця безліч утворень об’єктивної реальності зведена до одної спільної властивості –існування незалежно від людських чуттів і відображається в людській свідомості.Матерія безкінечна у своїх просторово – часових і якісних вимірах. Простір і час виступають як форми її існування. Простір і час постають загальними принципами організації будь-якого об’єкту дійсності. Вони виступають як універсальні форми організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожне матеріальне тіло має об’ємні характеристики: довжину, висоту і ширину, саме через них воно співіснує і визначає місцезнаходження предмета і відображається у понятті «простір».В дійсності кожне матеріальне утворення є процесом, в ньому відбуваються певні зміни. Для характеристики цього аспекту матерії у філософії вироблено поняття часу. Час – це об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує послідовність розгортання матеріальних систем, тривалість їх буття, швидкість та інтенсивність процесів. Час відображає процесуальність буття. Простір і час мають як спільні так і відмінні ознаки.Спільними властивостями простору і часу є об’єктивність, нескінченність, все загальність. Характерними для часу є тривалість, послідовність, одномірність, асиметричність, незворотність.Для простору характерним є протяжність, тримірність, симетричність.Простір і час взаємопов’язані між собою. Загальні властивості простору і часу набувають специфічного виразу в залежності від природи системи: чим складніший об’єкт, тим складніші властивості і форми його існування.Способом існування матерії є рух. Рух – зміна взагалі. Оскільки матерія є абсолютною, то і рух є абсолютним. Рух взагалі – це абстракція, яка в дійсності реально не існує, реальне існування мають конкретні форми руху матерії.

12)Субстанційні основи аналізу світу монізм дуалізм плюралізм

У філософії терміни "монізм" і "плюралізм" характеризують у певному аспекті історичні етапи й типи філософування (парадигми філософського мислення), зокрема класичного, некласичного, посткласичного, що визначають напрями пошуку першооснов усього існуючого, а також різні типи людського досвіду. Монізм у філософії - парадигма визнання однієї субстанції, з якої виводять все існуюче. Прикладом монізму є пошук давньогрецькими філософами першопочатку всього існуючого (наприклад, Фалес - із води, Геракліт із вогню). Арістотель, відшуковуючи першу субстанцію, з якої можна вивести все існуюче, назвав Бога. У подальшому розвитку філософії поняття "Бог" стало парадигмою пояснення причин виникнення Всесвіту та його розвитку.

Плюралізм у філософії - парадигма визнання різноманітності Всесвіту, пошук її підстав. Першим виявом плюралізму в філософії є дуалізм.

Дуалізм (лат. - двоїстий, подвійний) - опозиція відношень між об'єктами (предметами, властивостями, субстанціями та ін.), зумовлена роздвоєнням цілого на його протилежності, які визначаються в процесі пізнання цілого. Історично дуалізм у філософії набув таких форм: матерія - свідомість, психічно-фізіологічне; біологічне - соціальне, а в наш час - природне - штучне. Отже, дуалізм у філософії - це визнання матеріальної й духовної субстанцій як двох рівноправних початків, з котрих виводиться все існуюче. Прикладом дуалізму є визнання дуалізму тіла та духу, що отримав назву "психофізіологічний паралелізм", визнання двоїстості природи людини (біологічної, соціальної) та ін.