65. Марксистська філ..Концепція

Марксизм виник як закономірний результат розвитку філософської, економічної і соціально-політичної думки, як результат усвідомлення логіки історичного процесу. Оцінюючи місце марксистської філософії в історії філософської думки, не можна забувати, що вона виникла за певних історичних умов, при певному рівні розвитку матеріально-технічного, економічного, політичного, наукового, духовного розвитку суспільства, при певній структурі суспільства і рівні соціальних суперечностей, соціальних протистоянь. Крім того, не слід ототожнювати філософські погляди з політичними поглядами тих чи інших мислителів, з висновками, що стосуються оцінок конкретних історичних подій, їхнього історичного значення. До марксизму варто ставитись як до будь-якої теорії, керуючись принципом історизму, з огляду на історичну зумовленість постановки і вирішення Марксом і Енгельсом тих чи інших проблем як у загальнофілософському, так і в соціально-політичному плані. Як зазначалося, у центрі їхньої уваги було розкриття соціально-діяльної сутності людини. Маркс і Енгельс виходили з того, що зрозуміти будь-яке явище, процес можна найповніше тільки виходячи з аналізу найвищого рівня його розвитку. Це дозволяє розцінити і здійснену логіку історичного процесу, і альтернативні його можливості, що не реалізувалися в дійсність. А через те, що найвище розвиненою у навколишній дійсності є людина, то для визначення свого ставлення до неї їм необхідно було звернутися до з'ясування сутності людини, а звідси — до сутності світу, їхнього взаємозв'язку, до вирішення питання про місце людини у світі, ставлення до нього, про можливості його пізнання і перетворення, про граничні основи буття світу і людини, а також питання про загальну структуру світу (як він улаштований: сукупність явищ чи взаємозалежне ціле) і стану, у якому людина і світ перебувають (у стані руху, розвитку чи спокою). Усе це й зумовило для Маркса і Енгельса необхідність визначити своє ставлення до суспільної думки минулого, а також свої вихідні методологічні, філософсько-світоглядні позиції для оцінки сучасної їм дійсності, виявлення тенденцій і закономірностей суспільного розвитку.

Значне місце в марксистській філософії займають питання пізнання і перетворення світу. Маркс і Енгельс показали, що пізнання є практичним за своєю природою, що пізнавальне і перетворювальне ставлення людини до світу і до себе випливає з її соціально-діяльної сутності. Опосередковуючи задоволення своїх життєвих потреб процесом виробництва і системою суспільних відносин, людина змушена не просто пристосовуватися до природного середовища, а перетворювати його на умови свого існування. Природно, що від ступеня пізнання властивостей, зв'язків, законів природи і громадського життя залежать її суб'єктивні устремління, можливості їхньої реалізації.

66. Реліг. – філ. Напрямок

Релігійною називається філософія, основоположні ідеї якої визначені релігійним світорозумінням. Це, насамперед, ідея Бога як надприродної особи, яка створила світ та людину і володарює над ними. Ця ідея розробляється і конкретизується в таких вченнях, як креаціонізм (лат. creare - творити), тобто вчення про божественне творіння, провіденціалізм (лат. Providentia - передбачення) - вчення про те, що Бог передбачає і передвизначає перебіг усіх подій у світі, в людській історії та в житті кожної людини. Це також есхатологія (грец. eschatos - останній, кінцевий) - вчення про кінцеву долю світу і людини, про кінець світу, який рано чи пізно настане.

Характерним для релігії є мислене роздвоєння світу на світ природний (матеріальний) і надприродний (духовний), який є місцеперебуванням Бога й інших "небесних" істот; вчення про безсмертя індивідуальної душі та її загробне існування. Такі, принаймні, головні ідеї найбільш поширених "авраамічних" релігій, чиє виникнення пов'язується з ім'ям біблійного праотця єврейського народу Авраама - іудаїзму, християнства, ісламу. Певним чином відмінними є ідеї буддизму.

Головний напрям еволюції сучасної релігійної філософії - це її "антропологізація" - висунення на перший план проблеми людини в світі, підкреслення гуманістичного змісту релігійного вчення, яке, як вважається, може стати дороговказом для розв'язання проблем духовно-морального і соціального життя. У визначальному для релігійного світорозуміння відношенні "людина - Бог" акцент переноситься на людину, її життя, потреби, прагнення й перспективи.

Внаслідок такої орієнтації навіть у католицькому світі томізм втратив своє монопольне становище. Католицькі й протестантські ідеологи звертаються до таких філософських напрямів, як екзистенціалізм, персоналізм, антропологічні концепції.