33.Вплив науково-техн. Революції(нтр) та умови існування людини

НТР в 2-ій половині ХХст. докорінно змінила соціальні та природні умови життя людей. НТР вплинула на стан існування людей. Цей вплив носить як позитивний, так і негативний характер. Позитивний полягає, що люди стали краще харчуватися, комфортніше жити, покращилися умови праці, побуту, лікування, зріс рівень освіти, науки і культури людей. Негативний полягає:

1)Погіршення екологічних умов шляхом забруднення або знищення навколишнього середовища

2)Покращення лікування призвело до того, що людина дозволяє зберігати потомство з вродженими вадами. Ці люди досягають статевої зрілості, і відтворюють собі подібних, що негативно впливає на людство

3)Безконтрольне вживання ліків, біодобавок, алкоголю, тютюну, наркотиків приводить до негативного впливу на імунну систему людини

4)Скупчення населення в містах, на підприємствах, інтенсивність праці і навчання викликає зростання стресів, що призводить до збільшення суїциду (самогубства)

Всі ці факти разом взяті призводять до погіршення репродуктивних можливостей людини (ускладнення або не можливості відтворення здорового потомства). Вплив НТР на умови існування людини на соціальному рівні є позитивним, а на природному негативним.

34)Соціалізація - визначний фактор формування особистості

Слід виокремити фактор формування особистості – соціальний, який забезпечує, першою чергою, її соціалізацію. Природне буття людини «олюднюється» її соціальною сутністю, стає елементом її соціального буття. Соціальне не ліквідує біологічного, а тільки ніби «знімає» біологічне в людині та вводить його в соціальне, підпорядковує певним соціальним ідеалам, цінностям, правилам, нормам і законам суспільного життя.

Тому тільки в суспільстві можливе формування особистості, за його межами – це неможливо. Поняття «соціалізація» було перше введено в наукову систему понять американським соціологом Ф. Гідінгсоном наприкінці XIX століття. Він тлумачив його як «процес розвитку соціальної природи людини». В середині XX століття цей термін набув офіційного статусу теоретичного поняття.

Соціалізація – це процес двобічний. З одного боку, людина набуває соціального досвіду, цінностей, норм, настанов, правил поведінки, властивих певним соціальним групам і суспільству, до яких належить.

Виділяють наступні фактори соціалізації:

• сукупність ролей і соціальних статусів, що пропонуються людині суспільством;

• соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі і набути конкретний статус;

• система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві;

• соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей;

• загальна ситуація в країні.

35.Взаємозвязок історичної необхідності і свободи особи

Категорія "історична необхідність" розглядається у філософії як відображення всієї сукупності реальних суспільних відносин і об'єктивних законів їх розвитку: законів взаємозв'язку суспільного буття і суспільної свідомості, продуктивних сил і виробничих відносин, базису і надбудови, способу виробництва і соціальної структури та ін. Історична необхідність детермінує думки, поведінку, потреби, мету, інтереси, ідеали особистості, однак не заперечує її свободи. Історична необхідність і свобода особистості діалектично єдині: свобода особистості не лише виявляє історичну необхідність, а й накопичується в ній як безперервний ланцюг свободи вибору в минулому.

Об'єктивні умови справжньої свободи можуть бути реалізовані тільки тоді, коли у суспільстві буде подолано відчуження особистості від власності, влади і культури, коли діяльність людей стане свідомою історичною творчістю, коли люди самі почнуть творити свою історію, коли з'явиться реальна можливість запобігати непередбаченим економічним наслідкам, коли кожна особистість розвиватиметься всебічно і гармонійно. Тоді, за прогнозами класиків соціальної філософії, людство здійснить стрибок у царство свободи.

Свобода — системний феномен, основні компоненти якого такі: 1) пізнання можливості чинити так чи інакше (у кінцевому підсумку — пізнання необхідності);

2) зіставлення, узгодження індивідом пізнанної необхідності зі своїми переконаннями, сумнівами, інтересами;

3) вияв волі (вибір і вирішення);

4) самореалізація в об'єктивному світі.

Свобода особистості передбачає її відповідальність (юридичну, моральну та ін.) перед суспільством. Без відповідальності свободи не буває. Інакше — несвобода у таких формах, як волюнтаризм чи фаталізм.