
- •1. Поняття пізнання і його соціально історична обумовленість. Об’єкт і суб’єкт.
- •2. Роль практики в пізнанні.
- •3.Діалектика і метафізика як дві компетенції розвитку
- •4.Особистість як єдність суспільного і індивідуального.
- •5.Свідомість-вища форма відображення дійсності . Творча активність свідомості
- •6.Світогляд .Його суспільно-історичний характер і типи
- •7. Основні закони діалектики і їх взаємозв'язок
- •8.Специфіка,загальні риси і напрямки філософії 20 століття
- •9.Поняття буття,його філософський сенс і форми
- •10)Сутність і загальна характеристика закону кількісних і якісних змін
- •11. Матерія, її загальні властивості види і форми існування
- •12)Субстанційні основи аналізу світу монізм дуалізм плюралізм
- •13. Сутність, теоретичні джерела, основні ідеї та принципи марксистської теорії
- •14. Свідомість і мова. Функції мови.
- •15. Матеріалізм і ідеалізм - два протилежні напрями у філософії
- •16) Виникнення філософії її функції види
- •17 Поняття філософії її предмет і основне питання
- •18)Сутність і загальна характеристика закону заперечення заперечень
- •19. Діалектика і її історичні форми
- •20) Поняття людина її природа та сутність
- •21. Поняття істини її види. Взаємозв'язок абсолютної і відносної істини
- •22)Активність свідомості основа творчої діяльності людини
- •23 Питання.Обєктивна і суб’єктивна діалектика.
- •24)Суспільний прогрес,його особливості і об’єктивний критерій
- •25. Антропосоціогенез і його роль в становленні людини
- •26 Питання Структура свідомості.Самосвідомість
- •27. Поняття культура. Культура як обєкт філософського аналізу.
- •28)Роль історичних осіб в суспільстві,небезпечність культу особи
- •29.Основні принципи діалектики і їх несумісність з догматизмом, еклектикою і софістикою
- •30) Соціальне прогнозування,його основні типи і методи
- •31. Класифікація етапів суспільного розвитку:формаційний і цивілізацізаційний
- •32)Об’єктивні умови і суб’єктивний фактор
- •33.Вплив науково-техн. Революції(нтр) та умови існування людини
- •34)Соціалізація - визначний фактор формування особистості
- •35.Взаємозвязок історичної необхідності і свободи особи
- •36.Проблема знання і мови в сучасній філософії (неопозитивізм,герменевтика)
- •37.Технократичний напрямок в філософії(сцієнтизм,антисцієнтизм,індустріальне і постіндустріальне суспільство.
- •38 Поняття «суспільство» ,його структура і основні чинники розвитку
- •39. Закон єдності і боротьби протилежностей
- •40. Видова різноманітність людства:раси, етноси,рід, плем'я,
- •41.Суспільна свідомість,її структура і форми
- •42.Поняття нації,її формування і основні ознаки.Національний менталітет
- •43.Філософія екзистенціалізму та її види
- •44. Кінцевість індивідуального існування людини та проблема життя і смерті в духовному досвіді людства.Сенс життя
- •45. Матеріальне і духовне виробництво,їх взаємозв’язок і взаємодія в суспільному розвитку
- •46.Цивілізація як соціокультурне утворення
- •47. Джерела та основнi риси фiлософiї середньовiччя.
- •48. Сучасна релігійна філософія і її основні принципи(неотомізм)
- •49. Громадівці та «Молода Україна» та їх внесок у розвиток філ.Думки в Україні
- •50. Патристика,схоластика і апологетика в середньовічній філософії(Блаженний,Аквінський)
- •51.Філософська концепція Канта
- •52. Сутність та джерела формування філософської думки Київської Русі (X-XIV ст.)
- •53. Деякі особливості і основні проблеми філ.Укр. Кінця 19-20 ст.
- •54. Природничо-філ.Концепція в.Вернадського
- •55. Витоки,початок розробки та філ..Обгрунтування Укр.Нац.Ідеї
- •56. Виникнення,Специфіка і осн.Риси античної філ.. Та роль у розвитку культури
- •57. 57. Антропологічний матеріалізм л. Фейєрбаха
- •58 Питання Філософська система Гегеля
- •59. Гуманізм, реформація і просвітництво в філ..Укр.(15 – 18ст.)
- •60. Специфіка і осн.Проблеми філ.Нового часу
- •61. Основні школи античної філ.
- •62. Основні напрямки розвитку філ. І культури епохи Відродження
- •63. Філософія Києво-Могилянської академії.
- •64. Філософія г.С. Сковороди.
- •65. Марксистська філ..Концепція
- •66. Реліг. – філ. Напрямок
- •67.Сутність і відмінність філософії Платона і Арістотеля в аналізі субстанційних основ
- •68. Осн.Проблеми філ. Західноєвропейського Провітнсицтва
- •69. Виникнення і осн. Напрямки розвитку філ. Древнього Китаю
29.Основні принципи діалектики і їх несумісність з догматизмом, еклектикою і софістикою
Основними принципами діалектики є принцип розвитку та принцип взаємозв'язку
Принцип взаємозв'язку вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв'язку. Його зміст виражається категоріями відношення, зв'язку, відокремлення, взаємодії, співіснування тощо.
Відношення бувають як єдністю взаємозв'язку, взаємообумовленості, так і відокремленості. Будучи всезагальними, зв'язки виражають як єдність, так і багатоманітність світу. У них знаходить свій вираз матеріальна єдність світу. Завдяки зв'язкам можливе безмежне пізнання світу. Софістика у сучасному розумінні – це абсолютизація гнучкості, рухомості, суперечливості та відносності понять.
По-перше, софісти прив'язують відносність до якогось людського інтересу, тобто починають стверджувати, що існує зіткнення різних інтересів, що мають однакові права на претензії, а тому врешті будь-який з цих інтересів може реалізуватись. Скоріше за все, це буде інтерес або сильнішого, або дотепнішого.
Еклектика — це, образно кажучи, «мішанина», тому вона не є ані теорією розвитку, ані теорією пізнання, ані методом, ані світоглядом. Небезпека еклектики полягає в тому, що вона нерідко маскується під діалектику.
Софістика і еклектика – це грані однієї й тієї ж медалі. Їх спільність полягає в тому, що і перша, і друга за своєю природою мають суб’єктивістський характер, стосуються певної логіки мислення, відповідної інтерпретації фактів.
30) Соціальне прогнозування,його основні типи і методи
Сучасна людина живе у мінливому й динамічному світі. Це актуалізує можливість передбачати не лише безпосередні результати своєї діяльності, а й значно віддаленіші у перспективі. Дослідити шляхи подальшого розвитку й осмислити ознаки нової цивілізації (третього тисячоліття) - це основне завдання соціального прогнозування й передбачення. При цьому виникає чимало проблем, головною з яких є: наскільки і в якій мірі людина може передбачати майбутнє?. Сучасна наука, філософія дають необхідні прогнози стосовно майбутнього розвитку суспільства, його окремих сфер з близькою до реальності вірогідністю. Ці прогнози, довгострокові програми й проекти своїми термінами сягають понад два десятки років. Стосовно видимого майбутнього наші знання і уявлення про нього мають, у значній мірі, правдоподібний характер. У часовому вимірі вони охоплюють більше половини XXI століття.
прогноз майбутнього - складна справа. І все ж, незважаючи на перепони й труднощі, соціальне прогнозування й наукове передбачення є життєвою необхідністю і мають право на існування. Вони, з одного боку, дають надію і оптимізують наше майбуття, з іншого - попереджують про можливі виклики, ризики та наслідки, які чекають на нас. Саме вони повинні давати відповідь не лише на питання, що може бути в майбутньому, а й коли цього слід чекати, яких форм набуде майбутнє і який ступінь достовірності прогнозів.Передбачення майбутнього, роздуми про перспективи розвитку вимагають завжди тверезого підходу й аналізу, необхідності спиратись і відповідати лише науковим й філософським критеріям осмислення реального процесу. Прогнозування, соціальне передбачення вимагає ретельної підготовки й дотримання необхідних процедур.