29.Основні принципи діалектики і їх несумісність з догматизмом, еклектикою і софістикою

Основними принципами діалектики є принцип розвитку та принцип взаємозв'язку

Принцип взаємозв'язку вказує на те, що все в світі перебуває в постійному взаємозв'язку. Його зміст виражається категоріями відношення, зв'язку, відокремлення, взаємодії, співіснування тощо.

Відношення бувають як єдністю взаємозв'язку, взаємообумовленості, так і відокремленості. Будучи всезагальними, зв'язки виражають як єдність, так і багатоманітність світу. У них знаходить свій вираз матеріальна єдність світу. Завдяки зв'язкам можливе безмежне пізнання світу. Софістика у сучасному розумінні – це абсолютизація гнучкості, рухомості, суперечливості та відносності понять.

По-перше, софісти прив'язують відносність до якогось людського інтересу, тобто починають стверджувати, що існує зіткнення різних інтересів, що мають однакові права на претензії, а тому врешті будь-який з цих інтересів може реалізуватись. Скоріше за все, це буде інтерес або сильнішого, або дотепнішого.

Еклектика — це, образно кажучи, «мішанина», тому вона не є ані теорією розвитку, ані теорією пізнання, ані методом, ані світоглядом. Небезпека еклектики полягає в тому, що вона нерідко маскується під діалектику.

Софістика і еклектика – це грані однієї й тієї ж медалі. Їх спільність полягає в тому, що і перша, і друга за своєю природою мають суб’єктивістський характер, стосуються певної логіки мислення, відповідної інтерпретації фактів.

30) Соціальне прогнозування,його основні типи і методи

Сучасна людина живе у мінливому й динамічному світі. Це актуалізує можливість передбачати не лише безпосередні результати своєї діяльності, а й значно віддаленіші у перспективі. Дослідити шляхи подальшого розвитку й осмислити ознаки нової цивілізації (третього тисячоліття) - це основне завдання соціального прогнозування й передбачення. При цьому виникає чимало проблем, головною з яких є: наскільки і в якій мірі людина може передбачати майбутнє?. Сучасна наука, філософія дають необхідні прогнози стосовно майбутнього розвитку суспільства, його окремих сфер з близькою до реальності вірогідністю. Ці прогнози, довгострокові програми й проекти своїми термінами сягають понад два десятки років. Стосовно видимого майбутнього наші знання і уявлення про нього мають, у значній мірі, правдоподібний характер. У часовому вимірі вони охоплюють більше половини XXI століття.

прогноз майбутнього - складна справа. І все ж, незважаючи на перепони й труднощі, соціальне прогнозування й наукове передбачення є життєвою необхідністю і мають право на існування. Вони, з одного боку, дають надію і оптимізують наше майбуття, з іншого - попереджують про можливі виклики, ризики та наслідки, які чекають на нас. Саме вони повинні давати відповідь не лише на питання, що може бути в майбутньому, а й коли цього слід чекати, яких форм набуде майбутнє і який ступінь достовірності прогнозів.Передбачення майбутнього, роздуми про перспективи розвитку вимагають завжди тверезого підходу й аналізу, необхідності спиратись і відповідати лише науковим й філософським критеріям осмислення реального процесу. Прогнозування, соціальне передбачення вимагає ретельної підготовки й дотримання необхідних процедур.