16) Виникнення філософії її функції види

Питання виникнення філософії пов'язане зі становленням світогляду, його розвитком та ступенями зрілості.

З їх появою у формі натурфілософії з'явився матеріалізм. У процесі виникнення й розвитку філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про сутність, про загальне). Як і наука, вона виражає свої знання в теоре-тичній формі, хоч і відрізняється від неї. Відрізняється й від релігії, яка орієнтується на непізнавальне осягнення сфери над¬природного буття, фіксує його лише в актах віри.

З появою філософії виникають "зацікавлені", "небайдужі" знання. Тому філософія як світогляд відрізняється від інших типів світогляду. Вона реалізує світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності, протиставляючи антропоморфізму міфології уявлення про світ як про сферу дії об'єктивних неперсоніфікованих сил, а традиційності й безпосеред¬ності міфу — свідомий пошук і вибір своїх відносин і тверджень на основі особливих логічних і гносеологічних критеріїв..

До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну, пізнавальну (гносеологічну), методологічну, практично-діяльну (праксеологічну).

Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя.

Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення "людина – світ".

Методологічна функція. Виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.

На сучасному етапі в наукових колах прийнято виділяти такі основні галузі філософії:

• Метафізика —Епістемологія  Етика, Політична філософія  Естетика  Логіка  Філософія свідомості, Філософія мови  Філософія релігії 

17 Поняття філософії її предмет і основне питання

Термін "філософія" перекладається з грецької як "любов до мудрості". Мудрістю древні вважали вміння пов'язувати одні явища з іншими, представляти світ у цілісності як космічний порядок. Мудрістю вважалася налаштованість розуму на суть проблеми, на оригінальне рішення, до якого приводять глибокі знання і роздуми. "Мудрість - прагнення людини пізнати нескінченне", - цю думку приписують одному з перших давньогрецьких мудреців Піфагору (580-500 рр.. До н.е.). Вважають, що саме він першим назвав себе філософом (любомудрієм). Мудрість розглядалася і як уміння бачити в розрізнених фактах щось єдине, як здатність звести в певну систему різні сторони буття, об'єднати їх. Мудрість - не многознаніе, а знання підстав і причин - вважав другий древнегречесій мислитель Геракліт (V ст. До н.е.). Мудрість в давнину розглядалася і як прагнення до особливо піднесеного, інтелектуальної праці, до осягнення світу, заснованому на благоразуменіі і безкорисливому служінні істині. Філософія - величезний пласт людського знання і духовної діяльності.

Предмет філософії

Поняття "предмет" у філософії вказує на необхідність певної речі (явища, процесу, продукту) для цілісного існування й функціонування людини і є свідченням її включеності в суспільні зв\'язки, в економічні, політичні, моральні відношення. Предмет може бути як матеріальним і мати просторово-часові характеристики, так і ідеальним (поняття, судження, умовиводи, змістовні абстракції тощо), але обов\'язково повинен задовольняти певну потребу, матеріальну чи духовну.

Вважається, що початково, зокрема в античній філософії, її предметом була вся сума знань, і лише в подальшому з неї виділились астрономія, математика, геометрія, фізика, медицина тощо. В Новий час у предмет філософії входили природничі науки. Все більше раціоналізуючись, філософія у Гегеля нарешті перетворилась в науку про розум, що осягає сам себе, в

"науку наук", яка завершує земний шлях абсолютності ідеї і зливається зі світовим розумом. Раціоналістична традиція у визначенні предмета філософії проявилась і у відомому формулюванні, що "справжнім предметом філософії є загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення"8. Отже, виходить, що філософія цікавиться тільки пізнавальними процесами і сферою науки, інтегрує й систематизує досягнуте окремими її галузями та виступає по відношенню до них як найбільш загальна теорія, тому сформульовані нею категорії і закони обов\'язкові і беззаперечні.