14. Свідомість і мова. Функції мови.

мова формувалася і розвивалася в тісному зв'язку з розвитком праці та суспільства. При цьому однією з передумов його виникнення на біологічному рівні з'явилися існуючі вже у вищих тварин системи звукової сигналізації.

У мові з особливою виразністю виявляє себе громадська природа свідомості. Мова і свідомість являють собою органічну єдність, не виключає однак, і суперечностей між ними.

Сутність мови виявляє себе в його функціях. Перш за все мова виступає як засіб спілкування, передачі думок, виконує комунікативну функцію. Думка представляє собою ідеальне відображення предмета і тому не може бути ні виражена, ні передана без матеріального обрамлення.

У ролі матеріальної, чуттєвої оболонки думки і виступає слово як єдність знака, звучання і значення, поняття. Мова являє собою діяльність, сам процес спілкування, обміну думками, почуттями і т. п., здійснюваний за допомогою мови як засобу спілкування.

Але мова не тільки засіб спілкування, але й знаряддя мислення, засіб вираження і оформлення думок.

мова виконує роль інструменту, накопичення знань, розвитку свідомості.

У мовних формах наші уявлення, почуття і думки набувають матеріальне буття і завдяки цьому можуть стати і стають надбанням інших людей. Через мова здійснюється потужний вплив одних людей на інших. Ця роль мови видно в процесі навчання в тому значенні, яке в наші дні придбали засоби масової інформації.

Разом з тим успіхи в пізнанні світу, накопичення знань ведуть до збагачення мови, її словникового запасу, граматичних форм. З виникненням писемності знання і досвід закріплюються в рукописах, книгах і т. д., стають суспільним надбанням, забезпечується спадкоємність поколінь та історичних епох, наступність у розвитку культури.

Отже, свідомість і мова органічно пов'язані один з одним. Але єдність мови і мислення не означає їх тотожності. Дійсно думка, поняття як значення слова є відображенням об'єктивної реальності, а слово як знак - засіб вираження і закріплення думки, засіб і передачі її іншим людям.

відсутність тотожності мови та мислення проглядається і в тому, що часом ми розуміємо всі слова, а думка, виражена з їхньою допомогою, залишається для нас недоступний, не кажучи вже про те, що в один і той же словесне вираження люди з різним життєвим досвідом вкладають далеко не однакове смисловий зміст.

Ці особливості в співвідношенні мови і мислення необхідно враховувати й у живої мови, і в мові письмовій. Природничі мови - головне і вирішальний засіб спілкування між людьми, засіб організації нашого мислення.

Свідомість виникає і розвивається в тій системі буття, що виступає як людський спосіб існування в світі. Цим способом буття є діяльність, перш за все практична, перетворююча діяльність. У ході цієї діяльності людина створює "другу природу", людське середовище існування, будує культуру. Досвід цього творення і знаходить своє вираження і відображення в людській свідомості.

Але само творення другої природи, а значить, і культури має громадську природу і здійснюється через колективну діяльність. Тому й форми відображення свідомості носять соціальний характер, виступають як колективні відображення. Іншими словами, індивід, лише будучи включеним в певні соціальні освіти і в їх діяльність, здатний долучатися до цих "колективним відображення".

Простіше кажучи, індивідуальну свідомість долучається до громадського не через пасивне відображення, а через включення в реальну спільну діяльність і в конкретні форми спілкування в її ході.

Свідомість таким чином, виникає і формується в практичній діяльності людей як необхідна умова її організації, регулювання та відтворення.