9 Листопада відзначається вшанування пам’яті Преподобного Нестора –літописця «День української писемності та мови»
… Перед сучасним фахівцем постає досить складне, але таке важливе і необхідне завдання: навчитися миттєво сприймати будь-яку форму мовлення, схоплювати необхідну інформацію, опанувати секрети швидкого налагоджування ділових, виробничих стосунків, уміти вести діалог, керувати системою мовленнєвих комунікацій у межах своєї компетенції. Мова є одним із основних важелів фахової діяльності психологів.
Від знання мови, багатства словникового запасу, рівня культури мовлення і техніки мовлення значною мірою залежать професійна майстерність, визнання в колективі і суспільстві успіх конкретного індивіда.
З-поміж наявних визначень мови, таких як: загальнонародна мова, літературна мова, наукова мова, ділова мова виділяємо й мову за психологічним спрямуванням. В цілому мова психологічного спрямування є однією із форм сучасної літературної мови, так би мовити, її соціальним варіантом, специфіку якої зумовлюють особливості спілкування та діяльність у психологічних сферах.
Як відомо, професійна діяльність психолога спрямована передусім на врегулювання ділових стосунків між людьми, розпізнання власного Я, завдяки організації, стимулу, контролю, примусу, відповідальності.
Психологія, як галузь науки має специфічну лексику, досить широку і розгалужену термінологію. Вироблено багато понять і категорій. Отже, однією з головних ознак мови психологічного спрямування є наявність психологічної термінології, фахової лексики, специфічних мовленнєвих конструкцій, усталених зворотів, своєрідної побудови речень.
Мова психологічного спрямування забезпечує різні потреби в спілкуванні.
Психологічна діяльність базується на наукових знаннях, а тому і пов’язана з науковим стилем.
Мова психологічного спілкування є, по-перше, багатофункціональною підсистемою літературної мови, по друге це сукупність усіх мовних засобів, які психолог використовує у професійній діяльності для виконання поставлених перед ним завдань.
Мова психологічного спрямування виконує як загальномовні, так і специфічні функції.
Такими функціями є:
номінативна (називання фахових реалій);
пізнавальна (оволодіння фаховим досвідом);
аксіологічна (фахова та морально-етична оцінка);
культуроносна (передання культури професійного спілкування);
естетична (мовностилістична довершеність текстів).
Мова психологічного спрямування на нормах сучасної літературної мови. Однак у конкретній професійній мовленнєвій діяльності вона змістовно редукується, залежно від галузі знання і предмета спілкування стає моно тематичною, збагачується професійною лексикою і фразеологією. Це відбувається лише тоді, коли суб’єкти комунікації переходять на професійний рівень свідомості.
Мова психологічного спрямування має ще й інші особливості. Характерною ознакою є діалогічність.
Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, тому психологи вступають у безпосередній словесний контакт, і спілкування між ними відбувається як активна мовленнєва взаємодія. Комунікація мовця і слухача, використання невербальних засобів (жестів, міміки), зорієнтованість на висловлюваннях співрозмовника зумовлюють вибір мовних конструкцій, відповідне синтаксичне оформлення мовлення. Зазвичай уживаються речення річної модальності: розповідні, питальні, спонукальні, окличні; неповні синтаксичні структури, зокрема контекстуальні та ситуативні; незакінчені і перервані речення, деякі види односкладних, синтаксичних конструкцій, наприклад, інфінітивні речення.
Мова психологічного спрямування як і наукова чи ділова мова, характеризується такими комунікативними ознаками: логічність, точність, ясність, переконливість, об’єктивність. Крім того, вона повинна бути правильною, виразною, конкретною. Це досягається завдяки відповідності та дотримання норм сучасної літературної мови: орфоепічних, орфографічних, лексичних, граматичних, стилістичних. Мовлення психолога не може існувати поза літературною мовою. Однак мова як система мовних засобів сама по собі нічого професійного не містить, тобто не становить ні змісту, ні форми.
Мова – це лише той першоелемент, будівельний матеріал, з якого складається словесна оболонка психолога.
В роботі психолог використовує звичайні засоби вираження думки: слова, граматичні форми й конструкції літературної мови. Проте всі вони підпорядковані не тільки загальноприйнятим лексико-граматичним правилам, а й вимогам будови мови психолога. Мова психологічного спрямування – це засіб мовних норм у мовленні психолога, спрямованість на регулювання спілкування особистостей. Отже, особливістю мови психологічного спрямування є офіційний характер, документальність зовнішнього мовлення вираження думки психолога.
До стилю викладу матеріалу, думки висуваються такі вимоги: логічна послідовність, структурність викладу думки психолога, її смислова завершеність.
Мові психолога властиві широкі фрази, терміни, переконливі слова. Нормативні речення в мові психолога виступає основою, мовною одиницею тексту мовлення психолога.
Існують такі вимоги до нормативного речення:
а) адекватність граматичної форми;
б) відсутність перевантаження простих речень.
Мова психологічного спрямування повинна бути точною, містити зрозуміле тлумачення психологічних понять, посилання на документи, уникання надмірності, пишності та емоційно-експресивної забарвленості.
Практичне завдання
Тема: Мова і суспільство
Мета: спрямувати набуті знання на визначення правильно обраних варіантів грамотного вживання слова, пояснення його значення, тлумачення іншомовних слів українською.
План:
1. Роль і значення мови в житті суспільства
2. Специфіка мови психологічного спрямування, її функції.
3. Місце мови в комунікативній практиці психолога.
4. Вправи на переклад, пояснення значення слів.
Література: