Лекція і.
Тема 1. Мова і суспільство. Мова професійного спілкування.
Мета: визначити роль мови в житті особистості, суспільства, її наукові основи, специфіку мови психологічного спрямування, професійну мову, комунікативну компетенцію.
Література:
План:
Мова як суспільне явище.
Предмет, мета та завдання навчальної дисципліни, її наукові основи.
Глибинна значимість мови.
Функції мови.
Основні ознаки мови.
Місце мови в людській свідомості.
Оволодіння професійною мовою – першочергове завдання психолога.
Народ, який не має єдиної мови, не об’єднаний нею, не думає нею, не може не тільки називатися народом, а й бути ним.
І. Огієнко говорив: «Поки живе мова – житиме й народ. Не стане мови – не стане і нації, вона розпорошиться поміж сильнішим народом».
Жодне цивілізоване суспільство не може існувати без мови, яка завжди виступає інструментом у встановленні та налагодженні економічних, політичних, правових відносин, сприяє порозумінню між людьми. Мова повинна слугувати народу, його інтересам. Поряд з державною мовою в нашій країні використовуються і захищені інші мови. Наш народ має більш як тисячолітню історію вживання рідної мови в різних сферах громадського і культурного життя.
Давньоруська мова в добу Київської Русі була не лише мовою художньої літератури, літописання, а й мовою діловодства, офіційного й приватного листування.
Наша мова виконує такі функції:
Державного управління;
Міжнаціонального спілкування;
Загального інформаційного відповідника;
Державного суверенітету;
Об’єднання народу країни;
Регулятивну;
Виховну.
Наша мова є високорозвиненою європейською мовою, нерозривно пов’язана з глибокими та багатими традиціями прадавньої цивілізації.
Мовна діяльність є основним, засобом організації та координації всіх видів суспільної діяльності, в галузі виробництва, обслуговування, культури, освіти, науки. Мова була, є і залишається основним виявом духовного розвитку народу, його візитною карткою, генетичним кодом.
Історія переконливо довела, що коли мова витісняється зі сфери функціонування, то вона відразу же починає бути не престижною, а відтак витісняється зі сфери виробництва, освіти, науки, мистецтва, міжетнічного спілкування, сімї, а потім і людської свідомості.
Варто згадати, що 28.10.1989 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про мови в Українській РСР», а уведено його в дію 01.01.1991 р.
А далі була розроблена і схвалена «Програма розвитку української мови та інших національних мов в УРСР на період до 2000 року», а потім до 2010 р.
Закон про мови містить 6 розділів (40 статей). Назвемо статті, які регламентують сфери вживання та функціонування української мови.
Стаття 11. Мова роботи, діловодства і документацій.
В Україні мовою роботи, діловодства й документацій, а також взаємовідносин державних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська.
У випадках, передбачених у ч.2 ст.3 Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у ч. 3 цієї ж статті, - мова, прийнята для населення даної місцевості.
Стаття 15. Мова конференцій та інших форумів.
Мовою конференцій, засідань, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.
У випадках, передбачених у ч.2 ст.3 З цього закону, мовою сесій, конференцій, засідань, зборів, нарад, інших зібрань органів і організацій поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у ч.3 цієї ж статті, - мова, прийнята для населення даної місцевості.
Учасником місцевих, всесоюзних з’їздів, конференцій, нарад гарантується право вибору мови наступу із забезпеченням перекладу на мову роботи відповідного форуму.
Стаття 28. Мова навчання в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах.
Навчальна і виховна робота в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах ведеться українською мовою, а у випадках, передбачених частиною другою та третьою статті 3 цього закону, поряд з українською і національною мовою більшості населення.
Для підготовки кадрів у цих закладах можуть створюватись групи з навчанням в них відповідною національною мовою.
У цих навчальних закладах можуть створюватися групи і з російською мовою навчання, а також і національною мовою.
В усіх групах із російською мовою навчання та неукраїномовних навчальних закладах, незалежно від їхнього відомого підпорядкування, забезпечується вивчення української мови.
Стаття 33. Мова засобів масової інформації.
Мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова. Мовою офіційних засобів масової інформації можуть також бути мови інших національностей.
Стаття 35. Мова оголошень і повідомлень.
Текти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами виконуються українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Стаття 38. Мова топонімів і картографічних видань.
Топоніми утворюються і подаються українською мовою. Відтворення українських топонімів іншими мовами здійснюється у транскрипції.
Топоніми з-поза меж України подаються українською мовою у транскрипції з мови оригіналу.
Картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються і публікуються українською мовою.
У державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль, але інколи їй не забезпечується належний розвиток. Складною є ситуація українського правопису. Існує гостра потреба в активізації цілеспрямованої роботи над забезпеченням використання української мови в засобах масової інформації, сфери культури, освіти та науки, в інформаційних технологіях, рекламі.
А тому Кабінет Міністрів 02.10.2003 р. затвердив державну програму розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 рр. У передмові Програми наголошується: «Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, безцінного і невичерпного скарбницею культурного надбання народу».
У державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль.
Мета Програми – створити належні умови для розвитку та розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї.
Основні завдання Програми:
зміцнення статусу української мови як державної;
визначення та здійснення заходів для стимулювання глибокого вивчення української мови;
створення належних умов для вивчення української мови мешканцями окремих населених пунктів;
оптимізація мережі навчальних закладів для безперервного виховання та навчання українською мовою;
проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень в галузі лінгвістичної технології створення інтелектуальних, мовно-інформаційних систем нового покоління;
розширення словникової бази, створення і видання нової енциклопедичної та лінгвістичної літератури, навчальних підручників.