13.2. Особливості та структура валютних правовідносин

Окремим інститутом фінансового права є норми, що регулюють суспільні відносини у сфері здійснення управління грошовим обігом і валютними відносинами.

Якщо оцінювати валютні відносини з погляду врегулювання їх юридичними нормами, то слід зазначити, що по своїй суті вони є ком-плексними, оскільки підпадають під дію не тільки фінансового, але і інших галузей права. Регулювання цих суспільних зв’язків здійснюється нормами фінансового, цивільного, міжнародного приватного й інших галузей права. Наприклад, правовий статус об’єктів і учасників валютних відносин може регулюватися цивільним правом, міжнародним приватним правом і, частково, міжнародним публічним правом, порядок та умови укладання зовнішньоторговельних і інших договорів (контрактів), істотні умови цих операцій, у тому числі визначення валюти платежу і порядку здійснення розрахунків — міжнародним приватним правом, але сам порядок формування відповідних валютних коштів, необхідних для оплати товарів (робіт, послуг), що імпортуються, або порядок використання валютних надходжень на рахунки відповідних суб’єктів, що, кінець кінцем, приводить до того ж формування валютних фондів, або правовий режим валютних рахунків регулюється нормами фінансового права. Відповідальність за порушення норм валютного законодавства встановлюється фінансовим, адміністративним і кримінальним правом.

Регулювання валютних відносин здійснюється не тільки різними галузями права, але й різними за своєю природою і юридичною силою актами, якими можуть бути міжнародні угоди й договори, правові звичаї, судові прецеденти, національні законодавства, індивідуальні акти застосування права і зовнішньоекономічні операції. Але, незважаючи на таку різноманітність правових норм, що регулюють дані відносини, провідною галуззю у справі державного управління зі створення та використання валютних фондів є фінансове право.

Як наголошувалося раніше, валютні відносини за своєю суттю є специфічним різновидом фінансово-правових відносин і підтверджується це тим, що вони повністю відповідають найважливішим особливостям фінансових відносин:

1. Валютні відносини складаються у сфері фінансової діяльності держави і пов’язані з її організовуючою роллю з розподілу та перерозподілу національного доходу в цілях утворення необхідних суспільству валютних фондів. Зазначений процес досить складний і має ряд особливостей. У його ході держава суворо регламентує створення як централізованих, так і децентралізованих валютних фондів. До вказаних валютних фондів відносяться Державний валютний фонд, республіканський (Автономної республіки Крим) валютний фонд, місцеві валютні фонди, які створюються місцевими держадміністраціями, виконкомами місцевих рад, а також валютні фонди суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, суспільних організацій, інших юридичних осіб. Також є всі підстави розглядати валютні фонди як заощадження населення у валютних цінностях, що знаходяться на рахунках або депозитних внесках в установах банків.

2. Безпосередньою підставою для виникнення валютних відносин служить планомірна діяльність, що проводиться державою, з утримання і використання в суспільстві необхідних валютних фондів. Вказані фонди за своїм змістом є грошовими, але з властивою їм специфікою, яка полягає в тому, що гроші в цих відносинах виступають як валюта, як міжнародний платіжний засіб.

3. Об’єктом валютних відносин є валютні цінності, під якими не-обхідно розуміти предмети, що служать засобом платежу в міжнародних розрахунках або можуть бути сурогатом міжнародних розрахункових коштів, тобто є грошима.

Зовнішня регламентація грошових відносин носить нормативний і фінансовий характер і є єдиною для всіх об’єднань. Отже, якщо фінансові відносини виступають тільки у формі врегульованих правом суспільних відносин, тобто правовідносин, то і суспільні зв’язки, що виникають з приводу формування і використання централізованих та децентралізованих валютних фондів, тобто валютні, як вид фінансових, також є виключно правовідносинами. Без правовідносин валютні відносини не існують і, як будь-які фінансові правовідносини, в механізмі правової дії виконують три функції: