11

Тема 13. Правові основи валютного регулювання та

валютного контролю

Поняття валюти. Поняття валютних цінностей. Елементи валютних цінностей. Конвертованість. Види конвертованості. Неконвертованість.

Валютні фонди. Державний валютний фонд України. Місцеві валютні фонди. Валютні фонди підприємств.

Валютне право. Предмет та метод валютного права. Валютне законодавство.

Поняття та зміст валютного регулювання. Міжнародне валютне регулювання. Внутрішньодержавне валютне регулювання. Система валютного регулювання. Специфічні особливості валютних відносин. Режим валютних обмежень. Особливості валютно-правових норм. Валютні цінності. Учасники валютних правовідносин.

Правовий режим валютних операцій.

Поняття валютного регулювання.

Валютний контроль. Здійснення валютного контролю органами Державної податкової служби України. Функції валютного контролю. Органи, що здійснюють валютний контроль: Кабінет Міністрів, Національний банк України та уповноважені банки, Міністерство зв’язку України, Державний митний комітет, Державна податкова адміністрація України.

Текст

13.1. Поняття валюти і валютних цінностей.

13.2. Особливості та структура валютних правовідносин.

13.3. Правовий режим регулювання валютних відносин.

13.1. Поняття валюти і валютних цінностей.

Поняття валюти (від лат. valeo — коштую) дуже часто асоціюється з грошовими одиницями держав. Але при цьому термін «валюта» може застосовуватися в декількох значеннях: як грошова одиниця, яка є основою грошової системи держави; як тип грошової системи держави (валюта золота, валюта срібна, валюта паперова) і як грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи, які виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються у міжнародних розрахунках. Саме останнє значення і являє собою поняття іноземна валюта.

Національна валюта виступає своєрідним дзеркалом фінансово- економічного стану держави, що пов’язане з використанням валютних коштів учасниками міжнародних економічних відносин при великому обсязі зовнішньоекономічних операцій. У цьому механізмі тісно переплітаються інтереси, що ведуть до отримання як національної (наприклад, при фінансуванні витрат експортера продукції), так і іноземної (в розрахунках імпортера по імпортних контрактах, коли може використовуватися іноземна валюта) валюти. Декрет Кабінету Міністрів України в законодавчому акті «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших формах, що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території України. До валюти також відносяться грошові знаки, вилучені або ті, які вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що знаходяться в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських й інших кредитно-фінансових установах на території України (ст. 1). Це і є власне валюта.

Другою складової категорії — «валюта України» (поруч з власне валютою України) — є платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Таким чином, валюта України складається з визначених законодавством України складових, а саме :

а) грошових знаків, які знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території України;

б) платіжних документів, які виражені у валюті України;

в) інших цінних паперів, виражених у валюті України.

Категорія «іноземна валюта» також має такі складові: