Тема 8. Конституція людини та будова тіла.

Характеристика типів будови тіла дітей, чоловіків та жінок. Складові характеристики будові тіла людини. Аналіз класифікаційних характеристик типів будови тіла загально відомих авторів класичної та прикладної антропології.

Загальні відомості пластичної анатомії. Характеристика зовнішньої

форми тіла людини.

Антропологія складається 3 розділів: морфології, антропогенезу, расоведення.

Будова скелету, м ’язова система, жировідкладення та інші фактори визначають зовнішню форму тіла людини.

Вивченням зовнішньої форми тіла людини займається пластична анатомія, яку називають також анатомією зовнішніх форм або наукою для художників

При вивчені анатомії зовнішньої форми тіла людини зазвичай виділяють великі частини тіла людини голову, шию, тулуб, руки, ноги.

Кожна частина має передню, бокову та задню поверхні.

Характеристика кожної ділянки основних частин тіла характеризується:

У ступенем розвинення (мала, середня, велика);

У рівнем розташування (низький, середній, високий);

У формою.

ГОЛОВА

Зовнішню форму голови визначають форми та розміри черепа, обличчя та

вух.

Форма голови: доліхотропна, мезотропна, брахітропна

Форма обличчя характеризується співвідношенням повздовжніх та поперекових розмірів та формою нижньої частини.

Вплив волосся та зачіски.

еліпсоподібний (овальний); «О» - подібний (яйцеподібний). триангулярний (трикутний); пентагональний(п’ятикутний) тетрагональний

(прямокутний) орбикулярний (округлий)

ШИЯ.

Основні ознаки шиї, що визначають її форму та розміри є:

У конфігурація лінії спряження тулуба та шиї (антропогорловина, лінія основи) (;

У конфігурація лінії бокової поверхні - циліндрична, конічна, звужена до верху, конічна, звужена до основи, гіперболічна;

У довжина - коротка, нормальна, довга;

У нахил шиї у профільній (сагітальній) площині (декілька вперед) - від 13* до 35* - 18-22* - нормальний;

У ширина шиї (співвідношення ширини шиї до ширини счелепи обличчя): широка, нормальна, тонка;

• обхват шиї.

ТУЛУБ

Тулуб, це найбільша частина тіла, яка за своєю формою та розмірами визначається формою грудної клітки, розміри та форма плечового ската, грудних залоз тощо.

На тулубі визначають: перед, спину та бокову поверхню; плечову ділянку, грудну, черевну (брюшну).

На тулубі виділяють 2 опорні поверхні - верхню опорну ділянку, межа якої лінія антропогорловини, до лінії виступу грудей та лопаток, а також нижню опорну ділянку, межа якої лінія талії, стегон, живота, сідниць.

Характеристику верхньої ділянки задають нахилом плечей та ракурсом плечової точки.

ПЛЕЧІ:

Характеристиками плечової ділянки є кут нахилу (висота плечей) та ширина плечей.

За висотою плечей: низькі Вп>7 см, високі Вп <5 см, середні Вп-6+-1 см (нормальні). У чоловіків кут = 24*, у жінок - 21*.

Точки, між якими визначають висоту плечей: ТОШ (іноді - шийна) та плечова

точка.

Ширина плечей - відстань між акроміальною точкою та основою шиї. Визначають - нормальні, широкі та вузькі плечі.

Залежить від віку та статі людини. У дорослої людини від 11 до 15 см. Середнє значення 12-13 см.

ФОРМА СПИНИ

Лопатки впливають на формування поверхні спини. Залежно від того, наскільки щільно прилягають до ребер спини можуть бути: нормальні, опуклі, крилоподібні, пласкі.

Залежно від форми хребта, ступеня розвинення м’язів, жировідкладень, постави людини визначають нормальну, хвиляста, пласка (пряму), опукло - вигнута (випукла)( сутулу), форму спини.

нормальна, опукло - випукла (сутулу), хвиляста, пласка (пряма). ФОРМА ГРУДЕЙ

Форму грудної частини тулуба формує великий грудний м’яз. У жінок поверх цього м’яза розташовані грудні залози.

Вони можуть бути розвинені: слабко, середньо, сильно.

За формою можуть бути чашоподібні (шароподібні), конічні, відвислі.

НИЖНЯ ЧАСТИНА ТОРСУ (ТУЛУБА)

Важливими показниками також є форма стегон, сідниць та живота, нахил

тазу.

Опуклість: за формою - пласкі, середні, опуклі,

У ступенем ррозвинення - слабке, середнє, сильне

У за_рівнем _розташування - високе, нормальне, (середнє), низьке.

Форму живота визначають м ’язи живота.

Сідничні м’язи визначають форму нижньої частини спини.

По відношенню до горизонталі таз нахилений до переду. У жінок він нахилений більше ніж у чоловіків. Це обумовлює і великий поясничний лордоз у жінок відносно чоловічого.

Нахил тазу залежить від постави.

Визначають 3 типи нахилу: малий нахил або прямий таз, середній нахил, великий нахил.

ВЕРХНІ КІНЦІВКИ (руки): межа по плечовому суглобу - лінія з’єднання руки та тулуба.

Вільні верхні кінцівки розділяються на 3 ділянки - плече, передпліччя та кисть.

Форма руки характеризується співвідношенням повздовжніх осей плеча та передпліччя у природному положенні, які не розміщуються вертикально, а утворюють у ліктьовому суглобі тупий, відкритий зовні кут.

По положенню кінцівок відносно тулуба виділяють прямовисні - 90* (най поширене), переднє (відхилене вперед) - <90*, заднє (плече відхилене назад) - > 90*. Кут змінюється у межах 81-98*. Середнє значення 89,5*.

До цього повинно враховуватись і положення плеча відносно тулуба (ракурс плечової точки - величина відхилення кута кісток плеча від горизонталі).

Визначають 3 основні форми рук: нормальні - кут 164* (жінки), 169-172* (чоловіки), зігнуті в лікті - кут < 164*, спрямленні - > 164*.

Наукові розробки МТІЛПа встановлено, що величини двох кутів мають зворотній зв’язок - збільшення а призводить до зменшення р.

Від величини кута в залежить положення акроміальної точки, який впливає на якість посадки виробу на фігурі.

Кут а визначає розхил ліктьової виточки, розміри вигину переднього перекату і ширину рукава по лінії ліктя.

Розвинення дельтовидної м’язи та ступінь розвитку жировідкладень також впливає на форму плеча руки.

Визначають три повноти: велика - плечовий суглоб руки у фас вужче за плече руки в її верхній частині, середня - величини однакові, мала - плечовий суглоб більший від плеча руки.

НИЖНІ КІНЦІВКИ

Границя нижніх кінцівок по тазосуглобам.

Вільні нижні кінцівки поділяються на 3 частини: стегно, гомілка, стопа

Залежно від розташування вісей стегон та гомілки визначають форму ніг нормальну (рис.1, а), О-побідну (варусну) (рис.1, б), Х-подібну (вальгарусну) (рис.1, в), Л-подібну (ноги-циркуль) (рис.1, г), П-подібні (рис.1, д).

Для швейної промисловості виділяють (рис. 1) прямі, Х-подібні, та О- подібні форми ніг.

Носки ніг можуть бути занадто розведені, або повернуті всередину.

Форма визначається величиною кута між стегном та гомілкою. Стегно складається з однієї кістки, гомілка - з 2х (великої та малої берцової), стопа - передплюсна, плюсна, пальці. В передній частині колінного суглоба розташована колінна чашка. Г оловки стегнових кісток входять до вертлюжних западин тазових кісток.

На нижніх кінцівках визначають форму та розміри стопи, підйом, повнота.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ

В основу виділення типів нервової системи І. П. Павлов поклав три основні функціональні властивості нервової системи:

1. силу збудження й гальмування;

2. врівноваженість нервових процесів;

3. рухливість збудження й гальмування.

Враховуючи ці три ознаки, І. П. Павлов виділив чотири основних типи нервової системи.

1. Сильний нестримний тип,.

2. Сильний живий тип,.

3. Сильний спокійний тип,.

4. Слабкий тип,

Між цими типами нервової системи є багато проміжних переходів.

Типи нервової системи відповідають чотирьом типам темпераменту людини:

У холеричний - нестримний тип сильний, рухливий, неврівноважений,

У сангвінічний - живий , врівноважений, сильний,

У флегматичний - спокійний , інертний, нерухливий;

У меланхолічний - слабкий, інертний, неврівноважений.

З урахуванням особливостей взаємодії першої і другої сигнальних систем виділені два основних людських типи нервової системи:

У художній (у письменників, музикантів, живописців та інших, в яких перша сигнальна система переважає над другою)

У розумовий (вчені — філософи, математики, філологи та інші — друга сигнальна система переважає над першою).

Є також середня група, в якій переважання однієї системи над іншою не виражено.

Типи нервової системи формуються в процесі життя й можуть бути змінені вихованням.

Характер — це сукупність відносно стійких психічних рис людини, що виявляються в її поведінці та життєдіяльності.

Характер формується на протязі багатьох років під впливом соціального середовища й виховання.

Природною основою характеру є типи нервових процесів, темперамент, домінантність півкуль головного мозку.

За характером спілкування люди бувають відкриті, довірливі, замкнені, недовірливі, похмурі.

Вольові якості — важлива складова частина характеру. Вольовій людині притаманні такі риси характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, стриманість, дисциплінованість, надійність та ін.

Конституція людини та будова тіла.

Характеристика типів будови тіла дітей, чоловіків та жінок.

КЛАСИФІКАЦІЇ БУДОВИ ТІЛА ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ

(КОНСТИТУЦІЯ)

Інформація про будову тіла для швейної промисловості подається такими формами:

• як: описово-схематичною (антропоскопічною),

• кількісною (антропометричною)

• комбінованою (поєднання антропоскопічної та антропометричної).

Для існуючого процесу промислового проектування одягу про будову тіла

людини й досі розроблена лише кількісна (антропометрична) інформація у вигляді антропометричних стандартів типових фігур, яка наведена у таблицях залежно від статі та віку.

Описова, у вигляді класифікацій типів будови тіла людини, використовується в загальній антропології і прикладним характером застосовується у швейній промисловості у зв’язку з відсутністю цільових розробок.

ТИПИ БУДОВИ ТІЛА ЧОЛОВІКІВ КЛАСИФІКАЦІЯ В.В. БУНАКА

За даними В.В. Бунака, люди за своєю конституцією поділяються на 3 основні типи: грудний, мускульний і черевний. Та 4 додаткові.

В основу своєї класифікації він поклав ступінь жировідкладення, м'язовий розвиток, форму грудної клітки і спини.

Запропоновані Бунаком:

• Грудний -жировідкладення, слабка мускулатура, пласка грудна клітка, впалий живіт, сутула (нахилена) або хвиляста по хребту спина.

• Мускульний - помірне жировідкладення, середня або сильна мускулатура, циліндрична грудна клітка, нормальна або пряма спина

• Черевний - сильне жировідкладення, середня або слабка мускулатура, конічна грудна клітка, округло опуклий живіт, сутула - нормальна-перегиниста спина (залежить від величини черева).

• Додаткові типи - грудно-мускульний, черевно-мускульний, мускульно-грудний, мускульно-черевний.

КЛАСИФІКАЦІЯ М.В. ЧОРНОРУЦЬКОГО

Найбільш простим за методом визначення соматотипів дорослого населення є схема М.В. Чорноруцького.

Згідно з даними М.В. Чорноруцького (його класифікацією користуються в нашій державі), люди за своєю конституцією поділяються на нормостенічний, астенічний (гіпостенічний)і гіперстенічний типи.

Представники названих трьох типів відрізняються тотальними розмірами тіла та змістом жирового компоненту маси тіла.

Жировий компонент, маса тіла, окружність грудної клітки збільшуються від астенічного типу до гіперстеничного, як у чоловіків, так і жінок.

КЛАСИФІКАЦІЯ СІГО (+ ШАЙЮ, МАК-ОЛІФ).

Класифікація Сіго (+ Шайю, Мак-Оліф). Конституція людини є результатом прямої дії зовнішнього середовища. Характерні ознаки типу визначаються через особливості голови та обличчя. На їх погляд обличчя - дзеркало конституції. Голову поділяють на три частини: верхній, середній, нижній.

Недоліки:

• повне ігнорування генетичних моментів,

• незастосовність до опису жіночої статі,

• відсутність загального початку.

ТИПИ БУДОВИ ТІЛА ЖІНОК (Типізація жінок)

Жіночі класифікації розроблені менше за чоловічих.

На даний час розроблено більше десяти найбільш поширених класифікацій типів жіночого тіла такими провідними антропологами світу, як: Б. Шкерлі (1953 р.), Ю. Багера (1928 р.), Бродара (1926 р.), Матеса (1927 р.), Е. Кречмера (1930 р.),

І.Б. Таланта (1927 р.), В.П. Чтецова (1975 р.), М.В. Черноруцького (1925р.), Віола (1933 р.), Хіта та Картера (1968 р.), Г. Гріма (1967 р.) та інші.

Аналіз відомих класифікацій дає можливість говорити, що на думку антропологів на характеристику будови жіночого тіла насамперед впливає форма та розвинення грудей та живота, а також місця розташування та ступінь розвинення жировідкладень.

Кожна з класифікацій використовується залежно від потреб тих чи інших галузей.

У швейній промисловості найпоширенішими є класифікації Б. Шкерлі та Г аланта.

КЛАСИФІКАЦІЯ ШКЕРЛІ

Виділяє ступінь розвитку та розподілу жировідкладень без врахування інших ознак (не враховуються пропорції та мускулатура).

Виділяє 3 основні та 1 додатковий тип. В кожному типі є підтипи.

1. перший тип (категорія) характеризується рівномірним розподілом жиру по тілу зі слабким, середнім та сильним розвитком. включає 3 підтипи:

• L - лептозомний (малий, слабке жировідкладення, рівномірне),

• N - середнє або нормальне жировідкладення,

• R - сильне, Рубенсовський тип рівномірно розподілений.

2. Друга категорія визначає нерівномірний розподіл жиру безпосередньо на торсі фігури: у верхній та нижній її частинах:

• S Суперіор - верхній

• I Інферіор - нижній.

3. Третя категорія також має характеристики неврівноваженого розподілу жиру, але вже на торсі та нижніх кінцівках:

• Тг - тулуб - трунсус

• Ex - екстремітос - кінцівки )серед жінок середнього та старшого

віку).

4. ДОДАТКОВИИ з підвищенним, сильним жировідкладенням на окремих ділянках тіла ( в межах норми але неприємне для ока). М - грудні залози

• Матта: Т - вертел, великі стегна - Trochantep.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГАЛАНТА

Виділяє 3 основні типи, залежно від ступеня розвинення жировідкладень, мускулатури, враховує пропорції.

А - лептозомні, вузькоскладені фігури: А1 - астенічні, А2 - стенопластичні

Б - мезозомні - широкоскладені: Б1 - пікнічний, Б2 - мезопластичний

В - мегалозомні, великі, атлетичні (великі поперекові та повздовжні розміри): В1 - атлетичні, В2 - субатлетичні, В3 - еуріпластичні (громізький).

Класифікація будови тіла дітей

Типи будови тіла підлітків розроблено В.Г. Штефко.

Враховує ступінь розвинення мускулатури, пропорції тіла, форму грудної клітки та форму спини.

Схема визначає 4 основні типи: астеноїдний, торакальний, м ’язовий, дигестивний.

Проміжні: м’язо - дигестивний, дигестивно - м’язовий тощо...

Невизначені: змішані типи з ознаками кількох чистих типів.

Астеноїдний тип - слабка мускулатура, слабке жировідкладення, сплощена та звужена грудна клітка з гострим підгрудинним кутом, подовжені нижні кінцівки.

Торакальний тип - середня чи знижена мускулатура, мале жировідкладення, подовжена і звужена грудна клітка, прямий живіт, нормальна чи хвиляста спина.

М’язовий тип - середня мускулатура, середнє жировідкладення, циліндрична грудна клітка, прямий живіт, хвиляста спина.

Дигестивний тип - підвищене жировідкладення, середня чи слабке жировідкладення, конічна грудна клітка, округло-опуклий живіт, пряма чи перегнута спина. Тип пропорцій брахіморфний, близький до чоловічого черевного типу.