Тема 2. Антропометричні точки та рівні фігури людини.

Антропометрія як наука. Визначення та класифікація антропометричних точок та рівнів.

Антропометричні точки та рівні фігури людини.

Антропометрія застосовує уніфіковані методики для антропометричних досліджень в різних галузях прикладної антропології. До них відносяться:

1. Застосування трьох площин для фіксації тіла людини: середньо сагітальна, фронтальна, трансверсальна.

2. Використання антропометричних точок — як вихідних точок виміру.

3. Застосування єдиних приладів - антропометр, товстотний циркуль, сантиметрова стрічка, медичні ваги, гоніометр (для виміру кутів між різними площинами - одиниці градуси), металева рулетка, цілий ряд різних засобів інд. Виробництва, вимірювальні жилети тощо.

Для вивчення тіла людини антропологи поділяють фігури на окремі ділянки (пластична анатомія).

Ділянка - одно з загальних понять топології. Відкрита множина, яка є пов’язаною множиною.

Кожна з них має свої характерні точки, які яскраво виражені на поверхні тіла людини, або на шкірі. Це антропометричні точки.

Точка - одне з загальних понять геометрії.

Лінія- загальна частина двох суміжних ділянок поверхні.

Рівень - поверхня або лінія, які мають перпендикулярне розташування до рівнодіючої усіх сил, перпендикулярних до маси тіла.

Для вимірів тіла живої людини застосовують систему антропометричних точок, які містяться на тулубі та кінцівках.

Антропометричні точки - чітко локалізовані точки на тілі людини, відстань між якими дозволяє судити про загальні та парціальні розміри тіла

Класичною антропологією застосовують біля 100 антропометричних точок.

Кількість антропометричних точок для проведення обміру залежить від виду одягу, для якого проводять обміри, статі та вікової групи.

За стандартом швейної промисловості ОСТ 17.326-81 для зняття розмірних ознак з поверхні фігури людини застосовують 13 антропометричних точок: Верхівкова, Шийна, Точка основи шиї, Ключична, Середньо - грудина, Плечова, Променева, Соскова, Колінна, передній кут пахвової западини, Задній кут пахвової западини, Сіднична, Точка висоти лінії талії.

Тема 3. Методи дослідження розмірів тіла людини (соматометрія,

антропометрія).

Принципи класифікації розмірних ознак фігури людини. Правила вимірювання фігури людини. Пристрої для зняття розмірних ознак. Інструменти для параметризації фігури людини для цілей проектування одягу.

Класифікація антропометричних пристроїв. Характеристика безконтактних пристроїв. Види антропометричної інформації для сучасних САПР. Характеристика динамічної антропометрії.

Методи дослідження розмірів тіла людини (соматометрія,

антропометрія).

До методів морфології (методів дослідження форми фігури людини) відносяться антропометрія (соматометрія) - вимірювання тіла людини,

Соматологія (від грец. soma, somatos - тіло) - це галузь морфології, наука, яка вивчає варіації розмірів і форм тіла людини та його частин. Дозволяє визначити склад тіла, процент жирового прошарку та інші показники.

Антропометрія (людина, виміряю) - один з основних методів антропологічного дослідження розмірів тіла людини та його частин (а саме морфології та соматології).

Антропометрия дає кількісну характеристику показників фізичного розвинення. При вимірах необхідна точність, акуратність та уважності.

Антропометрія займається дослідженням розмаїття морфологічних ознак у конкретних групах людей (вікових, територіальних, соціальних професійних тощо), які входять до складу населення.

Соматологія складається з соматоскопії (опис типів статур, пропорцій тіла, органів) та соматометрії (вимірювання тіла та його частин, їх маси (ваги).

Існуюча антропометрична інформація (методи морфології, антропологічного дослідження) може бути:

У описово-схематичною (візуальна, антропоскопічна),

У кількісною (антропометрична);

У комбінованою (антропоскопічна + антропометрична).

Для існуючого процесу промислового проектування одягу про будову тіла людини й досі розроблена лише кількісна (антропометрична) інформація у вигляді антропометричних стандартів типових фігур, яка наведена у таблицях залежно від статі та віку.

Описова, у вигляді класифікацій типів будови тіла людини, використовується в загальній (класичній) антропології, як вихідний матеріал для проведення науково-дослідних робіт та прикладним характером застосовується у швейній промисловості у зв’язку з відсутністю цільових розробок.

Першим етапом антропометричних досліджень завжди є розробка програми вимірів, визначення правил виміру, вибір умовних позначок, розподіл вимірів по видам (дугові, проекційні, довжини, ширини, обхвати, діаметри, висоти, глибини тощо).

Вибираються умовні позначки для цих вимірів. В - висоти, Д - дуги, довжини, відстані, Р - зріст, О - обхвати, С - напівобхвати, d - діаметри, Діаметри передньо-задні dm, Діаметри поперекові dn, Діаметри вертикальні dв, Ш - ширини, Ц - відстань між центрами, Г - глибини, Пк - положення корпусу, Всі виміри знімаються в статиці.

Принцип індексації розмірних ознак

Дтс, Дтс1, - ТОШ, шийна...

Велика літера - визнає вид виміру, маленькі літери - напрямок виміру та місце виміру.

ПРАВИЛА ЗНЯТТЯ ВИМІРІВ.

1. розмірні ознаки потрібно знімати вранці.

2. Приміщення має бути світлими, температура кімнатна = 23*.

3. У вимірах приймає участь 3 особи. Вимірюючий, вимірювальний, асистент (записує, контролює).

4. Вимірювальний має бути без взуття, без одягу: чоловіки - труси, жінки - труси та бюстгальтер.

5. Вимірювальний стоїть прямо без напруги, голова в очно-вушній горизонталі, руки повздовж тіла, пальці у природному стані, п’ятки разом, а носки розведені на 15 см.

6. Виміри треба знімати швидко з точністю до 1 мм.

7. для правильного зняття вимірів на тілі людини помічають лінію талії гумовою стрічкою.

8. Симетричні виміри треба знімати по правій стороні.

Під час проведення масових обмірів у світовій практиці найчастіше використовують такі стандартизовані антропометричні інструменти:

1. Металевий антропометр переносний - довжини, діаметри, проекційні виміри

2. ростомір;

3. товстотний циркуль;- для визначення діаметрів.

4. сантиметрову стрічку шириною 15 мм та з міліметровим поділом;

5. пластиковий гоніометр або нахиломір;

6. набір спеціальних лінійок для проекційних вимірів;

7. антропометричні ваги.

Відповідно до стандартизованих вимог похибка при знятті розмірних ознак не може перевищувати 5 мм для великих значень та 1% від загальної величини для невеликих.

Зняття розмірних ознак з точністю до мін одиниці вимірної шкали: см стрічка - 1 мм, товстотний циркуль - 0,5 см.

На якість та точність вихідної інформації про поверхню об’ємних тіл впливають два фактори:

• метод отримання необхідної інформації ТОБТО ЯК

• інструменти, які забезпечують цей метод. ТОБТО ЧИМ

На цей час відомо два методи параметризації форми поверхні фігури людини: контактний та безконтактний.

Контактний використовується при безпосередньому механічному дотику вимірювальних пристроїв до поверхні тіла людини.

Безконтактний - за допомогою спеціальної апаратури, тобто отримують необхідну інформацію, не торкаючись поверхні фігури людини за допомогою сторонніх пристроїв.

Основною вимогою для визначення інструментарію є його мобільність. Практично усі країни світу у сучасній антропометрії використовують контактний спосіб отримання антропометричної інформації при масових обмірах населення для проектування одягу.

Такий спосіб є простим, достатньо розробленим, має велику мобільність, але не забезпечує необхідну достовірність результатів обміру для подальшого їх застосування.

Недоліки:

• великі витрати часу на проведення обмірів як дослідниками, так і тими, кого досліджують

• тривалий час проведення комплексу вимірів (низька інформативна оперативність).

У сучасній світовій антропометрії при отриманні антропометричної інформації для швейної галузі застосовують інструментальну базу, яку можна представити двома групами за призначенням (рис. 1):

• пристосування, за допомогою яких фіксуються антропометричні точки та рівні;

• пристрої, за допомогою яких отримують величини розмірних ознак фігури людини.

До основаних антропометричних пристосувань відносять:

• еластична стрічка (стрічки)

• пензлик (точки)

У деяких країнах застосовуються додаткові антропометричні пристосування:

• металевий ланцюжок для позначення лінії горловини;

• комбідрес, виконаний з тонкого трикотажу з довгими рукавами, бавовняними стрічками в екстремальних місцях тулуба та застібкою “блискавка” попереду для визначення основних ліній членування поверхні фігури середньо - сагітальною та профільною площинами).

Контактні вимірні пристрої дають можливість отримати дискретну та інтегровану системи розмірних ознак (одноразово зафіксовані антропометричні точки та рівні).

Дискретні виміри - виконуються: сантиметрова стрічка, ростомір, переносний антропометр, товстотний циркуль, гоніометр (кутомір), антропометричні ваги

Інтегровані виміри виконуються із застосуванням контактних пристроїв. Контактні пристрої можуть бути переносними та стаціонарними.

Переносні можуть бути:

У вимірними - каркасні та гнучкі (Основними елементами вимірних пристроїв є сантиметрові стрічки, рулетки, транспортири, гнучкі шини, пластини, провода? та інше, які при вдяганні на тіло людини повторюють її поверхню);

У корегуючими. (застосовуються у комплекті з лекалами відповідного типового розміро-росту з подальшим їх корегуванням).

До корегуючих контактних пристроїв належать:

У мірочні жакети; із жорстких матеріалів з розривами у характерних місцях та фіксуючими стрічками (макетно-жилетний метод)

У мірочні жилети. (виконані з еластичного матеріалу і мають на своїй поверхні систему вимірних елементів)

Стаціонарні пристрої це автоматизовані пристрої - дають можливість отримати як дугові (двовимірні), так і тривимірні характеристики фігури людини. Усі ці пристрої характеризуються механічним способом отримання інформації.

Усі відомі автоматизовані пристрої, за допомогою яких можна отримати антропометричну характеристику, поділяються на дві групи:

У контактні ^вимірний елемент вимірну гнучку стрічку, чутливий щуп тощо); “Атлант ” - тангенциально - ленточный антропометр;

У безконтактні (лазерний промінь).

БЕЗКОНТАКТНІ

Безконтактні методи є більш точними та швидкісними, але вони мають велику собівартість. До того ж воно потребує ретельного догляду та навичок застосування, не мобільне при проведенні масових досліджень у багатьох регіонах країни.

За допомогою безконтактних пристроїв можна отримати дво- або тривимірну антропометричну вихідну інформацію для побудови комп’ютерних моделей поверхні фігури та манекена. Візуалізація двовимірного проектування в тривимірному середовищі дає можливість вносити зміни в конструкцію і перевіряти посадку виробу на манекені без його виготовлення, варіювати величинами прибавок та задавати тип членування моделі.

До безконтактних методів відносяться:

У площинна фотограмметрія (із застосуванням однієї камери та накладення зображень одне на одне);

У стереограмметрія (із застосуванням кількох камер з різних позицій на однаковій відстані та подальшого суміщення зображень - стереофотограмметрія та лазерного променя)

САПР

Аналіз періодики дав можливість класифікувати сучасні САПР за видом застосованої антропометричної інформації (площинної або просторової).

Існуючі методи введення антропометричної інформації для відтворення у САПР комп’ютерних моделей поверхні фігури людини (манекена) та подальшої побудови їх розгорток можна подати двома структурними схемами:

1. 2D - 3D - 2D ;

2. 3D - 3D - 2D

В швейній промисловості застосовується близька 100 розмірних ознак. Стандартизовані - біля 70, в індивідуальному поширено - близька 20.

Залежно від мети проектування - масового або індивідуального - визначають систему розмірних ознак для проектування.

ДИНАМІЧНІ ЕФЕКТИ

За стандартами фігуру людини знімають у статиці. Серед стандартизованих лише обхват коліна сидячі та висота сидіння є розмірними ознаками у динаміці.

Однак для вибору матеріалу для одягу та системи прибавок визначають розмірні ознаки у динаміці.

Для визначення динамічних характеристик фігури людини (проектування штанів для офіціантів, фраку для бальних танців тощо) визначають наступні характеристики:

1. вид діяльності

2. характерні рухи для даного виду діяльності

3. розмірні ознаки, які характеризують рух

4. величини розмірних ознак у статиці та динаміці

5. різниця величин у статиці та динаміці (розрахунок динамічного ефекту)

6. процентний відсоток

Динамічні ефекти визначають як різницю поміж виміром в динаміці та статиці.

dэ = Xd - Хет (см)

dэ = (Xd-Хет/Хет) * 100% (%)

Якщо динамічний ефект ширини спини = 30% потрібно домножити на 1,3.

При масових обмірах визначались такі рухи, як повне відведення рук назад, нахил корпусу вперед та руки опущені додолу, коліна не зігнуті.

Існують ергономічні дослідження :

1. визначення можливостей підйому рук в одязі і без одягу

2. підйом низу виробу при динамічних рухах.