3 Основні слабка, середня, сильна,
2 Додаткові середньо слабка, середньосильна..
ПІДШКІРНО-ЖИРОВИЙ ПРОШАРОК
Внутрішній жировий прошарок впливає на фігуру людини. Він забезпечує пластику тіла. Його кількість та місце розташування непостійні та залежать від генетичних ознак, статі, віку, образу життя людини тощо.
Розташування та кількість жиру, як відомо, не має нормального розподілу, що і призводить до труднощів при розробці класифікації будови жіночого тіла.
Жировідкладення розміщуються по тілу рівномірно та нерівномірно.
Розвинення жировідкладень характеризує 7 жирових складок:
На внутрішній стороні плеча
На внутрішній стороні передпліччя
На стегні
На гомілці
Під лопаткою
На грудях (на рівні 10 пари ребер)
На животі (на рівні пупкової точки).
Залежно від кількості жирової клітковини визначають три (3) ступеня розвитку жировідкладень: слабке, середнє, сильне (підвищене та рясне -
обільне).
Слабке жировідкладення характеризується добре визначеним рельєфом кісток: лопаток, ключиць, з’єднання зап’ястя з п’ястком, коліна та ступні.
Середнє - рельєф кісток чітко не простежується.
Сильне - згладжений кістковий рельєф в плечовому поясі та зчленування кінцівок та округлостей всіх контурів тіла.
Товщина жирового прошарку під шкірою в межах норми у жінки 24 мм (в двічі більша), чоловіки - 12 мм.
Залежно від віку показники змінюються.
Середня кількість жировідкладень у дорослих людей коливається в межах від 3-4 кг до 27-29 кг.
Характерні зони жирового прошарку (місця локалізації)
жінки : грудні залози, верхня ділянка стегон, сідниці, плечова ділянка,
чоловіки: верхній (передній) відділ брюшної (черевної) стінки, рідше - сідниці, стегна.
При великому прошарку жиру трапляється значна зміна тіла людини. Суттєво збільшується передня частина тіла (груди, живіт) зникає талія, з’являється жирові складки, відвислість яких за віком збільшується.
Тема 7. Постава та рівновага людини.
Визначення постави людини, рівноваги, центру тяжіння. Зальна характеристика класифікацій постави людини. Фактори впливу на поставу фігури людини. Розмірні ознаки, що визначають поставу. Поняття ракурсу плечового суглобу. Сучасні дослідження постави людини.
Постава та рівновага людини.
ПОСТАВА, як і інші морфологічні ознаки, значною мірою визначаються особливостями зовнішньої форми тіла.
Постава - це природне положення тіла без м’язової напруги, стоячи. Це індивідуальні особливості конфігурації тіла людини в її звичайному положенні - стоячі, без напруження м’язів фігури для підтримки тіла у рівновазі.
Визначається формою тулуба, передусім прогинами хребта, положенням голови та нижніх кінцівок.
Величини вигину хребта залежать від статі, віку та індивідуальних особливостей людини. Остаточний вигін хребта формується до 17-18 років і зберігається до 60-65 років.
З віком збільшується вигин грудного пояса хребта, який призводить до появи старечого горба.
Під Рівноважне положення тіла людини в біомеханіці розуміють вертикальне, деяке вимушене положення, зв’язане з активним та усвідомленим наданням окремим ланкам тіла того чи іншого положення.
Рівноважне положення і постава залежать від положення центра ваги.
Центр ваги людини знаходиться на відміну від неживих предметів не в геометричній точці, а в сфері і може переміщуватись. Його положення визначається в трьох площинах - (фронтальній, сагітальній, горизонтальній) та відносно площини опори.
У фронтальній площині - проходить позаду центру тазостегнового і попереду колінного та гомілково-надступного суглобів.
В сагітальній - в медіальній площині (центральній) може бути зміщеним вправо, або вліво відносно медіальної площини і залежить від розміру печінки та ступеня розвинення м’язів.
У горизонтальній площині - залежить від віку людини: у новонароджених на рівні 5-6 грудного хребця; в період росту він зміщується вниз у дорослих знаходиться поміж 1 та 5 крижовими хребцями (у жінок нижче ніж у чоловіків, тому фігура більш стійкіша).
Основною умовою рівноваги - проходження вертикальної проекції його центру тяжіння в середині опори. Якщо ця вертикаль виходить з площини опори
людина лишається рівноваги.
Існують різні класифікації постави: Броуна, В.В. Бунака, М.Ф. Іваницького, Н.Волянського, Л.М.Ніколаєва, Є.І.Бахмат, Котляра тощо.
Найбільш повною є відома класифікація Волянського Н., яка була розроблена для підлітків 11-17 років, але може бути використана й для дорослого населення.
Вона визнає три основні типи постав - кіфотичну, рівноважну, лордотичну, кожна з яких, у свою чергу, має три варіанти за ступенем свого виявлення у фігурі.
К - кіфотичний: К1 - мала перевага грудного кіфозу над поперековим лордозом; К2 - середнє положення між К1 і К3; К3 - велика перевага грудного кіфозу над поперековим лордозом
R- урівноважений (однаковий за величиною грудний кіфоз та поперековий лордоз): R1 - слабка ступінь вигинів усіх ділянок хребта; R2 - середня між 1 та 2; R3 - збільшена ступінь вигинів;
L - лордотичний (збільшений поперековий лордоз, зменшений грудний кіфоз): L1 - малий ступінь вигинів; L2 - середній; L3 - великий ступінь переваги поперекового лордозу та грудного кіфозу.
Найбільший інтерес для швейної промисловості становить класифікація постав за Л.М. Ніколаєвим, який визначив п’ять типів постав: нормальну, випрямлену, сутулувату, лордотичну, кіфотичну.
Нормальну - рівномірні вигини хребта
Випрямлену - слабкі вигини хребта на всіх ділянках
Сутулувату - збільшений шийний лордоз, зменшений поперековий (поясничний)
Лордотичну - зменшений шийний, збільшений поперековий
Кіфотичну - збільшені шийні та поперекові лордози, лопатки дуже виступають назад, різке збільшення грудного кіфозу.
На основі науково-дослідних випробувань він визначив можливість використання тільки трьох з них: нормальної, сутулої, перегнутої.
а б в
Рис. 2.20. Типи постав для цілей проектування сучасного одягу: а - перегнута; б - нормальна; в - сутула Поставу конкретної фігури слід розглядати на відстані двох метрів для загального сприйняття зовнішнього контуру спини у профіль. Крім того,
необхідно визначати величини розмірних ознак фігур людей ПК (положення корпусу) та Гт1 (глибину талії першу), які характеризують поставу.
У швейній галузі прийнято застосовувати характеристику постав за Котляром, який визнає три типи: нормальну, нахилену та перегнуту.
За даними ЦНДІШП, постава є нормальною, якщо ПК=6+1 см, Гт1=4,5+1,5 см, Гт2=5+1,5 см. Постава характеризується звичайною або хвилястою формою хребта, прямою спиною, розгорнутими плечима.
Нахилена - має чітко означені шийні лордози та грудний кіфоз. При цьому ПК>7,2 см, Гт1<3 см, Гт2<3,5 см.
Перегнута - характеризується меншим грудним кіфозом та чітко означеним поперековим лордозом. До того: ПК<5 см, Гт1>6 см, Гт2>6,5 см.
Існуючі стандарти дають типові фігури з нормальною поставою.
Аналіз показав, що сучасні класифікації постав фігур людей визначають залежність багатьох розмірних ознак фігур людей від їхніх постав. Тому врахування постави та визначення її залежності від багатьох чинників є важливим та необхідним завданням.
ФАКТОРИ ВПЛИВУ: Постава може змінюватись за віком, наявністю підбора, виконанням фізичних навантажень, фізіологічних особливостей (вагітність).
Різні країни визнають різні постави: Бельгія, Австрія - нормальна, Нідерланди - сутула, Швеції випрямлена.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Описові: = візуальні
Вимірні: = контактні (контурографія, гоніометрія, проекційний, розрахунковий по співвідношенню балансних довжин)
= безконтактні: фотограмметрія, стереограмметрія