8.4. Основні класи організаційних структур управління виробництвом

Теорiя менеджменту видiляє два класи органiзацiйних структур управ­лін­ня виробництвом:

1. Бюрократичні структури.

2. Адаптивні структури.

Бюрократичнi (механiстичнi) органiзацiйнi структури характеризу­ють­ся високим рiвнем розподiлу працi, розвинутою iєрархiєю управлiння лан­цюгом команд, наявнiстю численних правил і норм поведiнки персоналу, пiдбором кадрiв за дiловими та професiйними якостями.

Концепцiя бюрократiї (від французького “бюро, канцелярiя” або грецького “вла­да, панування”, букв. – панування канцелярiї) була сформульована нi­мець­ким соцiологом Максом Вебером на початку ХХ ст. i в iдеалi є однiєю з най­кориснiших iдей в iсторiї людства (табл. 8.2). Теорiя М.Вебера не охоп­лювала опису конкретних органiзацiй i розглядала бюрократiю як деяку нор­мативну модель, iдеал, до якого повиннi прагнути органiзацiї. Бiльшiсть су­час­­них органiзацiй є варiантами бюрократiї. Причина такого тривалого та широ­ко­­масштабного використання бюрократичних структур полягає у тому, що їх ха­рактеристики ще досить добре пiдходять для бiльшостi промислових фiрм, органiзацiй сфери послуг, усiх видiв державних установ (об'єктивнiсть прий­­няття рiшень, просування працiвникiв на основi їх компетентностi, концеп­цiя соцiальної рiвностi тощо).

Таблиця 8.2

Характеристики рацiональної бюрократiї

№ п/п	Зміст окремих характеристик
1.	Чіткий розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді.
2.	Ієрархічність управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому.
3.	Наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання обов’язків.
4.	Об’єктивізм, з яким офіційні особи виконують посадові обов’язки.
5.	Найм на роботу у суворій відповідності до кваліфікаційних вимог.

Термiн "бюрократiя" часто асоцiюється з канцелярською тяганиною, без­плiдною діяльністю, що, звичайно, зустрiчається у повсякденному життi. Од­нак першопричиною всiх цих негативних явищ є не бюрократiя як така, а недо­лi­ки в реалiзацiї правил роботи та цiлей органiзацiї, звичайнi труднощi, пов'язанi з розмiром органiзацiї, поведiнкою працiвникiв. Поряд з тим, є цiлий ряд нау­ко­­вих праць, у яких бюрократичнi структури критикуються за їх нездат­нiсть до впровадження нововведень і вiдсутнiсть достатньої моти­ва­цiї персоналу. Далi цi та iншi недолiки будуть розглянутi детально.

Адаптивнi (органiчнi) органiзацiйнi структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на змiни зов­нiшнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологiю.

Починаючи з 60-х рокiв деякi органiзацiї стикнулися з такою ситуацією, коли зовнiшнi умови їх дiяльностi змiнювалися так швидко, проекти ставали настiльки складними, а технологiя розвивалася так бурхливо, що недолiки бюрократичних структур управлiння почали перевищувати їх позитивнi риси. Тому органiзацiї почали розробляти та впроваджувати новi, бiльш гнучкi ти­пи органiзацiйних структур, якi засновуються на цiлях та припущеннях, що ра­ди­кально вiдрiзняються вiд покладених в основу бюрократичних структур. Однак адаптивнi структури не можна в будь-якiй ситуацiї вважати бiльш ефективними, нiж бюрократичнi.

Бюрократичнi та адаптивнi структури є крайнощами, а реальнi струк­ту­ри реальних органiзацiй знаходяться мiж ними i мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у рiзних спiввiдношеннях. Крiм того, часто маємо так, що рiзним пiдроздiлам в однiй органiзацiї властиві рiзнi структури. Так, наприклад, керiвництво крупної органiзацiї використовує у виробничих пiдроздiлах бюрократичнi структури, а в науково-дослiдних – адаптивнi.