Ситуація 4

Американські експерти Петерс та Уотермен виявили найбільш дієві підходи, що успішно реалізуються найефективніше керованими західними корпораціями. На думку цих дослідників, ефективне керівництво сучасними фірмами має тен­ден­цію до створення середовища, яке сприяє успішному використанню нових мо­жли­востей та пристосуванню організації до змін. Гнучка структура стала нормою, хоча базова форма залишається стабільною, тобто часті реорганізації здійснюються навколо чіткого “вістря”. Метою таких змін є створення структур, здатних адап­ту­ватися до стратегії та уникати гальмуючих тенденцій. Далі подані окремі підходи, виявлені Петерсом та Уотерменом:

1. Організаційний фундамент більшості добре керованих компаній має досить ста­більну форму (переважно децентралізовані підрозділи), яка є базою для ви­рішення усіх поточних завдань.

2. Усі інші елементи організаційної структури повинні залишатися плаваючими та гнучкими, щоб зберегти можливість відповідати на зміни умов зов­ніш­ньо­го середовища (проектні групи, малі підрозділи для виявлення та перевірки нових можливостей).

3. Персонал та окремі продукти часто переміщуються з одного підрозділу в інший для підвищення ефективності, конкурентної сили тощо.

4. Більшість ефективно керованих компаній мають порівняно невеликий штат на рівні корпорацій, і значна кількість персоналу перебуває поза офісом майже весь час.

5. Функціональні підрозділи дають добрий розвиток для базових видів діяльності, однак вони не здатні швидко пристосовуватися і схильні до ігнорування важ­ливих змін.

6. Ключем до створення підприємливої, адаптивної організації є малий розмір. Щоб зберегти підрозділи малими, необхідно виділяти нові види діяльності у самостійні підрозділи.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основні джерела:

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів: Світ,1995. – с.47-95.

2. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – с.344-384.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,1994. – с.106-146, 200-214.

4. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Вища школа, 1994. – с.72-79.

5. Менеджмент организации: Учеб. пособие. Румянцева З.П. и др. – М.: ИНФРА-М.1995, с.81-99.

6. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992, с. 307-358.

7. Фалмер Р. Энциклопедия современного управления (в пяти томах). Т.2. Организация как функция управления. – М.: ВИПКэнерго, 1992, с.6-41.

8. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995, с.53-56, 70-77.

Б. Додаткові джерела:

1. Секреты умелого руководителя / Сост. И.В.Липсиц. – М.: Экономика, 1991, с.27-34.

2. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987.

3. Жданова Л.А. Организация и управление капиталистической промышленной фирмой: Учебник. – М.: Изд-во УДН,1987, с.29-58.

4. Мельник М.В. Анализ и оценка систем управления на предприятиях. – М.: Финансы и статистика,1990, с.50-70, 89-98.

5. Организационные структуры управления промышленными корпорациями США. Теория и практика формирования. – М.: Наука,1983. – 349с.

6. Янг С. Системное управление организацией: Пер. с англ. – М.: Сов. радио,1972, с.395-420.

7. Совершенствование организационных структур управления предприятий и производственных объединений. – М.: Экономика,1991, с.5-39.

8. Васильев Ю.П. Управление развитием производства: (Опыт США). – М.: Экономика, 1989, с.11-58, 207-236.

79 Корицкий Э.Б. и др. Советская управленческая мысль 20-х годов: Краткий именной справочник /Корицкий Э.Б., Лавриков Ю.А., Омаров А.М. – М.: Экономика,1990. – с.100.

80 Druker Peter. Management: Tasks, Responsibilities, Practices. New York: Harper and Row, 1974, p. 601-602.

81 Щёкин Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию. – К.: Украина,1994. – с.282-283.

82 Щёкин Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить орга­ни­за­цию. – К.: Украина,1994. – с.285-286.

83 цит. по Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. ­– М.: Дело, 1992, с.324-325.

209