
- •Тема 8 процес менеджмент у та його складові Тема 8
- •8.1. Зміст організаційної функції в менеджменті
- •Фази організаційного процесу
- •8.2. Делегування, відповідальність та повноваження
- •8.3. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають
- •8.4. Основні класи організаційних структур управління виробництвом
- •Характеристики рацiональної бюрократiї
- •8.5. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки комбінованих орг. Структур управління
- •Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління
- •Переваги та недоліки регіональних орг-них структур управління
- •8.6. Типи адаптивних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки
- •Переваги та недоліки матричних орг. Структур управління
- •Переваги та недоліки конгломератних орг. Структур управління
- •8.7. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом
- •8.8. Розвиток організаційних структур управління виробництвом в сучасних умовах господарювання
- •Ситуація 2 83
- •Ситуація 3
- •Ситуація 4
8.3. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають
Згiдно з останнiми досягненнями теорiї та практики менеджменту структура органiзацiї повинна забезпечити реалізацію її стратегії. Оскiльки з часом стратегiї змінюються, то виникає необхiднiсть у вiдповiдних змiнах органiзацiйних структур.
Категорiя "структура" вiдображає будову та внутрiшню форму системи. Зв'язок елементiв у структурi пiдпорядкований дiалектицi взаємовiдношення частини i цiлого. Наявнiсть структури – невiд'ємний атрибут всiх реально iснуючих систем, бо саме структура надає їм цiлiсностi. Категорiя "структура" означає відносно стiйкi зв'язки, якi iснують мiж елементами органiзацiї. Структура сприяє збереженню стiйкого стану системи. Стосовно системи структура є показником її органiзованостi.
Iснує велика кiлькiсть визначень органiзацiйної структури управлiння виробництвом, i вiдрiзняються вони за рiвнем деталiзацiї досліджуваного предмета. Наведемо кiлька з них.
Структура, яка вiдображає синтез взаємозв'язкiв рiзних елементiв, що функцiонують для досягнення встановленої мети, називається органiзацiйною. Отже, органiзацiйна структура будь-якої системи пов'язана з досягненням її глобальної мети.
Згiдно з iншим визначенням, органiзацiйна структура – це конструкцiя органiзацiї, на основi якої здiйснюється управлiння фiрмою. Ця конструкцiя має або формальний, або неформальний вираз i охоплює два аспекти:
вона охоплює канали влади та комунiкацiї мiж рiзними адмiнiстративними службами та працiвниками;
iнформацiю, яка передається цими каналами.
Органiзацiйну структуру управлiння визначають також як категорiю менеджменту, яка вiдображає органiзацiйний бік вiдносин управлiння i становить єднiсть рiвнiв i ланок управлiння у їх взаємозв'язку.
Ланка управлiння – вiдокремлений орган (працiвник), надiлений функцiями управлiння, правами для їх реалiзацiї, визначеíою вiдповiдальнiстю за виконання функцiй та використання прав.
Рiвень управлiння – сукупнiсть ланок управлiння на певному щаблі iєрархiї управлiння. Рiвнi управлiння, поєднуючи рiзнi ланки, характеризують рiвень концентрацiї процесу управлiння i послiдовнiсть пiдпорядкування одних ланок iншим зверху донизу.
Органiзацiйна структура управлiння визначається також як склад, взаємозв'язки та супiдряднiсть органiзацiйних одиниць (пiдроздiлiв) апарату управлiння, якi виконують рiзнi функцiї управлiння органiзацiєю (пiдприємством).
Згiдно з цим визначенням основними елементами органiзацiйної структури управлiння є:
склад та структура функцiй управлiння;
кількість працiвникiв для реалiзацiї кожної управлiнської функцiї;
професiйно-квалiфiкацiйний склад працiвникiв апарату управлiння;
склад самостiйних структурних пiдроздiлiв;
кiлькiсть рiвнiв управлiння та розподiл працiвникiв мiж ними;
iнформацiйнi зв'язки.
Отже, кожне з визначень вносить свiй вагомий внесок у розумiння сутi органiзацiйних структур управлiння пiдприємством (органiзацiєю). Зрозумiло, що чим досконалiша органiзацiйна структура управлiння, тим ефективнiший вплив управлiння на процес виробництва (надання послуг). Для цього органiзацiйна структура повинна вiдповiдати певним вимогам:
адаптивнiсть (здатнiсть органiзацiйної структури пристосовуватися до змiн, що вiдбуваються у зовнiшньому середовищi);
гнучкiсть, динамiзм (здатнiсть чiтко реагувати на змiну попиту, вдосконалення технологiї виробництва, появу iнновацiй);
адекватнiсть (постiйна вiдповiднiсть органiзацiйної структури параметрам керованої системи);
спецiалiзацiя (функцiональна замкнутiсть структурних пiдроздiлiв, обмеження та конкретизацiя сфери дiяльностi кожної керуючої ланки);
оптимальнiсть (налагодження рацiональних зв'язкiв мiж рiвнями та ланками управлiння);
оперативнiсть (недопущення безповоротних змiн у керованiй системi за час прийняття рiшення);
надiйнiсть (гарантованiсть достовiрностi передачi iнформацiї);
економiчнiсть (вiдповiднiсть витрат на утримання органiв управлiння можливостям органiзацiї);
простота (легкiсть для персоналу розумiння та пристосування до даної форми управлiння та участi у реалiзацiї мети органiзацiї).
На побудову органiзацiйних структур управлiння впливає система факторiв, яка стосується i об’єкта, і суб'єкта управлiння. Серед факторiв є група регульованих і нерегульованих, а також таких, що виявляють безпосереднiй або опосередкований вплив. До найбiльш вагомих факторiв належать:
розмiри виробничої дiяльностi фiрми (середня, мала, крупна);
виробничий профiль фiрми (спецiалiзацiя на виробництвi одного виду продукцiї або широкої номенклатури виробiв рiзних галузей);
характер продукцiї, що виробляється, та технологiя її виробництва (продукцiя видобувних чи обробних галузей, масове чи серiйне виробництво);
сфера iнтересiв фiрми (орiєнтацiя на мiсцевий, нацiональний чи зовнiшнiй ринок);
масштаби зарубiжної дiяльностi і форми її здiйснення (наявнiсть дочірніх пiдприємств за кордоном, в т.ч. виробничих, збутових тощо);
характер об'єднання (концерн, фiнансова група тощо).
Детальнiше розглянемо групу факторiв, що стосується управлiнських проблем:
спiввiдношення лiнiйної, функцiональної та iнших форм органiзацiї управлiння виробництвом;
спiввiдношення централiзованих і децентралiзованих форм управлiння;
рiвень спецiалiзацiї управлiнських робiт;
фiлософiя вищого керiвництва;
залежнiсть мiж кількiстю пiдлеглих і можливостями контролю їх дiй (норма керованостi);
поєднання спецiалiзацiї процесiв управлiння з концентрацiєю однорiдних управлiнських робiт;
рiвень механiзацiї та автоматизацiї управлiнських робiт;
квалiфiкацiя працiвникiв та ефективнiсть їх працi;
рiвень вiдповiдностi структури апарату управлiння ієрархічній структурі виробництва.