Завітаймо до Альгамбри

Вхід в Альгамбру — це величезна арка у формі підкови, названа Брамою правосуддя. Ця назва переносить нас у далекі часи мусульманського панування. Для розгляду навіть найдрібніших справ біля брами сходилися судді. Слід зазначити, що на Близькому Сході звичай розглядати судові справи при міській брамі був дуже поширений. Про нього навіть згадується в Біблії*.

Вишукані декорації, типові для більшості арабських палаців, у тому числі й Альгамбри, виготовлялися зі стуко — штучного мармуру. Різні будівлі й арки в Альгамбрі щедро оздоблені ажурним декором з ліпного чи різьбленого стуко. Характерною особливістю мавританських узорів був повторюваний сюжет. Оздоблення деяких арок схоже на симетричні скупчення сталактитів. Нижню частину палацових стін прикрашають глазуровані кахлі («зіліз»), викладені геометричними узорами. Яскраві барви кахляних орнаментів утворюють чіткий контраст з пастельними тонами стуко.

Серед внутрішніх двориків Альгамбри унікальним вважається Дворик левів. Його названо «найвизначнішим зразком арабського мистецтва в Іспанії». В одному путівнику зазначалося: «Цей геніальний витвір мистецтва має в собі щось справді неповторне... Він заворожує кожного, хто туди ступає». Пропорційні аркади і стрункі колони оточують центральний фонтан, який підтримують 12 мармурових левів. Отож не дивно, що тут дуже полюбляють фотографуватися численні відвідувачі.

Райські сади

Альгамбра славиться своїми вишуканими садами, фонтанами і басейнами*. У книзі «Мавританська Іспанія» Енріке Сордо назвав арабський сад «прообразом раю». Вплив ісламу помітний тут усюди. Іспанський письменник Ґарсіа Гомес написав: «У Корані мусульманський рай змальований як пишний сад... із чарівними потічками». Тож в Альгамбрі вода скрізь. Це справжня розкіш для людей, які звикли до посухи безводних пустель. Творці цих садів знали, що вода охолоджує повітря, а її заспокійливе дзюрчання приємне для слуху. Прямокутні басейни, де віддзеркалюється ясна блакить іспанського неба, дають відчуття простору і світла.

Неподалік Альгамбри, на сусідньому пагорбі, що називається Серро-дель-Соль, в оточені прегарного саду стоїть Генераліфе* — мавританська вілла. Цей зразок арабського садово-паркового мистецтва вважається «одним з найгарніших садів у світі». Раніше Генераліфе з’єднувалося з Альгамброю мостом і, ймовірно, було літньою резиденцією правителів Гранади. Через внутрішній дворик можна дійти до каскаду. Тут відвідувачів полонять насичені кольори, велика кількість світла і міріади ароматів.

Зітхання мавра

Коли Фердінанд і Ізабелла захопили Гранаду, її останній емір Боабділ (Мухаммед XI) та члени його родини були змушені рятуватися втечею. За переказами, залишивши місто, вони зупинилися на узвишші, яке тепер називають Ель-Суспіро-дель-Моро («Зітхання мавра»). Коли Боабділ обернувся, щоб востаннє подивитися на свій розкішний червоний палац, його мати промовила: «Якщо ти не міг захистити його, як чоловік, то плач, як жінка!»

У наш час палацовий ансамбль Альгамбра щороку відвідує близько трьох мільйонів туристів. Дехто вирушає на пагорб, де колись переможений емір прощався зі своїм палацом. Звідси туристи можуть оглянути цілу Гранаду. Вона розкинулася при підніжжі пагорба, на якому стоїть велична Альгамбра — самоцвіт в розкішній оправі. Якщо коли-небудь вам доведеться побувати в Гранаді, то ви зрозумієте, чому так тужив її останній мавританський правитель.