11. Обгрунтуйте роль людського чиннику у виникненні небезпек.

Роль людини в катастрофах і аваріях 70%

В основі профілактики будь–якої події повинен бути пошук причин, внаслідок яких небезпека реалізувалася.

ОБСТАВИНИ РЕАЛІЗАЦІЇ НЕБЕЗПЕКИ

Обставини, які спонукають людину до реалізації небезпеки в подію, часто ґрунтується на психологічних причинах.

В психологічній класифікації причин реалізації небезпеки в подію можна виділити такі класи:

• Порушення мотиваційної частини діяння – це небажання виконувати відповідні дії чи операції. Причому це порушення може бути відносно постійним (схильність до ризику), і тимчасовим (людина і стані депресії, алкогольного сп’яніння).

• Порушення орієнтовної частини діяння – це незнання правил та норм безпеки, а також способів виконання діяння, які вимагаються цими правилами.

• Порушення виконовчої частини діяння – настає, коли правила та норми безпеки не виконуються внаслідок невідповідності психічних та фізичних можливостей людини вимогам діяльності.(порушення координації, погана увага).

Визначення тієї функціональної частини діяння людини, в якій реалізувалася небезпека, має величезне значення для безпеки життєдіяльності.

Крім цієї класифікації, існує ще класифікація угорських психологів( І.Балін, М.Мурані). згідно з цією класифікацією психологічні причини реалізації небезпеки в подію поділяються на дві групи:

1. Умови, що постійно підвищують схильність людини до небезпек.

2. Умови, що тимчасово підвищують цю схильність.

Причини реалізації небезпеки в подію, які пов’язані з людським фактором розглядаються на трьох рівнях:

• рівень індивіда (психічні та фізіологічні характеристики організму)

• рівень ближнього середовища (умови діяльності, житлові та матеріальні негаразди)

• рівень суспільства (недостатня інформованість про фаховий ризик, недоліки в стратегії організації безпеки діяльності в галузі).

12. Людина як суб’єкт системи управління безпекою життєдіяльності

. Підставою для розробки системи управління є:

— законодавство України, яке формує правові відносини в сфері безпеки життєдіяльності;

— національна програма України з питань поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— концепція організації робіт з профілактики невиробничого травматизму;

— рекомендації Українських конференцій з охорони праці; існуючі недоліки в функціональному забезпеченні управління

охороною праці в рамках регіону.

Структура і зміст складових, що визначають систему управління безпекою життєдіяльності, є:

— терміни та визначення;

— цілі і завдання;

— формування зовнішніх та внутрішніх зв'язків;

— встановлення складових частин системи;

— встановлення участі в підсистемі кожного його елемента;

— кінцевий продукт роботи системи;

— самозахист системи.

До основних загальних функцій управління безпекою життєдіяльності належать:

— організація та координація робіт;

— обмін, аналіз та оцінка ставу умов та безпеки праці;

— планування робіт;

— контроль за функціонуванням системи управління;

— стимулювання.

За спрощеним уявленням система управління складається з:

— суб'єкта управління;

— органу (структури) управління;

Змістом управління об'єктів соціально-економічного характеру є управління дієвістю функціональних служб, структурних підрозділів, власника, органів регіональної та місцевої державної влади, відділів і управлінь міністерств та відомств.

Змістом управління об'єктів матеріального характеру є управління параметрами, які характеризують (оцінюють стан) умови і безпеки праці в рамках "людино-машинних систем".

Суб'єктами управління є робітники, службовці, керівники структурних підрозділів підприємств, власники, керівники (заступники керівників) центральних та місцевих органів державної виконавчої влади та виконавчих комітетів області, селища та міста.

13. Призначення першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання

Перша долікарська допомога — це комплекс простих терміно­вих дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими принципами: * правильність, * доцільність, * швидкість, * продуманість,

рішучість, *спокій.

Дотримуючись, як правило, наступної послідовності:

Ø усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої атмосфери чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати із води);

Ø оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, і послідовність заходів щодо його спасіння;

Ø виконати необхідні дії щодо спасіння потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

Ø викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транс­портування потерпілого в найближчу медичну установу;

Ø підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна вміти:

• · оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед той потребує;

• · забезпечити вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

• · виконати штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;

• · зупинити кровотечу накладан­ням джгута, стисної пов'язки або пальцевим притискуванням судин;

• · накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ушибі);

• · іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ушибі, термічному ураженні;

• · надати допомогу при теплово­му і сонячному ударах, утепленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості;

• · використати підручні засоби при перенесенні, навантаженні і транс­портуванні потерпілого;

• · визначити необхідність вивезення потерпі­лого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;

• · скорис­туватися аптечкою швидкої допомоги.