Тема. Паливно-енергетична сфера.

Постанова КМ від 17.02.1995 р. №125 «Про затвердження національних програм нафта і газ України до 2011 р.» Програма не передбачає зменшення імпорту російських енергоносіїв протягом найближчих 20 років. По цій програмі планувалося постійне ввезення нафти 40 млн тонн і 150 млрд кубометрів газу. Кучма підписав угоду «Про самозабезпечення України сибірською нафтою, обсягом 20 млн тонн на рік за рахунок відновлення недіючих свердловин, що вийшли з ладу в Тюмені. На той час Україна потребувала 5 млн тонн нафти, тобто для того, щоб наладити виготовлення 20 млн тонн нафти, потрібно було мати в 4 рази більше свердловин та працівників. Угода не мала розвитку. У національній програмі було закладено обсяг видобутку запасів сировини на рівні 5% від рівня виявлених на той час, тоді як на той час вже мали 1 млрд вітчизняних запасів. Росія обіцяла продавати газ не за світовими цінами. Росія не виконала свою обіцянку. На сьогоднішній день обсяг запасів нафти в Україні оцінюється в 1 млрд нафти і 1,2 млрд трильйонів газу.

В Нідерландах є запаси свого газу, яких вистачить на 25 р., в Норвегії на 23 р. Норвегія кожен врік видобуває 100 млн тонн на рік, така ж картина у Великій Британії, при цьому в Німеччині нафти вистачає на 17 р., в Італії на 13 р. вистачить запасів газу. Якщо Україна буде користуватися газом в повній мірі, газу вистачить на 63 р. В Росії вистачить газу на 80 р.

Брітіш Петролеум закупила в Москві всі матеріали для нафтобудування в Україні за 1,5 млн фунтів-стерлінгів. Україна відмовилися від пропозицій Великої Британії та США щодо видобування українських енергоносіїв.

США та Канада. Вистачає своєї нафти та газу на 7-8 років.

Україна може конкурувати з покладами нафти з Кувейтом.

Поклади цирконію. На загальну суму 1,5 млрд доларів США. Попит на цирконій в Україні збільшується щорічно на 20%. В Європі лише Україна має промислові поклади цирконію, які за своїми запасами перевищує запаси США та Китаю. Україна займає 4 місце за виробництвом цирконію.

Пріоритетні завдання державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки в Україні:

1. Реалізація енергоефективних інвестиційних проектів, спрямованих на скорочення енергетичних ресурсів, а саме: збільшенням видобуванням власних паливно-енергетичних ресурсів (нафта, газ, вугілля). Підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів. Використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії.

2. Приведення цін і тарифів на енергоносії до відповідного рівня.

3. Інтеграція об’єднаної енергетичної системи України до трансєвропейської.

4. Створення сучасного нафтопереробного виробництва з глибокою переробкою нафти. Зменшення енергетичної залежності України. Підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів.

При виконанні завдання проаналізувати не менше 20 джерел

Про нафту і газ

Виписати основні напрями, принципи. + коментар

11.10.2011

Тема. Світова організація торгівлі.

1. Основні умови СОТ.

2. Напрями діяльності СОТ.

3. Функції СОТ.

4. Задачі СОТ.

СОТ – це міжнародна організація, заснована на Генеральній угоді з тарифів і торгівлі та являє собою об'єднання держав, спрямованих на підтримку норм міжнародної торгівлі.

Основні угоди:

1. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ)

General Agreement on Tariffs and Trade (GATT)

2. Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС)

General Agreement on Trade in Services (GATS)

3. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Agreement on Trade Related Aspects of Intellectual Property Rights (TRIPS)

Члени СОТ – 153 країни.

У 1985 р. СОТ замінила Генеральну угоду з тарифів, яка існувала з 1977 р. (?)

Лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню на підвищення добробуту людей.

Функції:

• Контроль за виконанням угод і домовленостей.

• Проведення багатосторонніх торгівельних переговорів та консультацій між зацікавленими державами-членами.

• Врегулювання торгівельних суперечок.

• Огляд національного законодавства країн-членів.

• Технічне сприяння державам, що розвиваються з питань, що належать до компетенції СОТ.

• Співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

СОТ – організація, під керівництвом якої відбувається нагляд:

• За імплементацією Генеральної угоди з тарифів та послуг, а також пов’язаних угод.

• Періодичний перегляд торгівельної політики членів-країн СОТ.

• Врегулювання торгівельних суперечок на основі правил, закладених до її правових норм.

Відповідає за впровадження як всіх багатосторонніх угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, що будуть розроблятися в майбутньому державою-учасником.

Відповідно до новоствореного правового порядку, виділялося три сфери торгівельних операцій:

• товари;

• послуги;

• інтелектуальна власність.

Основні вимоги угод СОТ.

Головною метою СОТ є створення ліберальної і відкритої торгівельної системи, згідно з якою підприємства країн-членів можуть конкурувати між собою, за умов чесної конкуренції та не дискримінації. Ця багатостороння угода ґрунтується на:

• Дотриманні відкритої та ліберальної торгівельної політики, дозволі країнам захищати власне виробництво від іноземної конкуренції за умов забезпечення застосування тарифів

• Передбаченні зменшення та скасування тарифів та інших бар’єрів торгівлі шляхом зменшення багатосторонніх перемовин, зменшені тарифи вносяться до розкладу поступок кожної країни. Ставки, наведені в них є зв’язаними ставками. Країни зобов’язані не підвищувати тарифи за межу зв’язаних ставок.

• Вимозі від країн здійснювати торгівельні операції, уникаючи дискримінації країн, з яких імпортується, або до яких експортуються товари. Це правило базується на принципі режиму найбільшого сприяння.

Зобов'язання стосується також:

• будь-яких зборів щодо імпорту/експорту;

• методиці застосування тарифів, чи інших зборів;

• правил та формальностей, пов’язаних з операціями імпорту/експорту;

• внутрішніх податків та зборів на імпортні товари та законів, постанов і вимог, що випливають з попередніх вимог;

• застосування кількісних обмежень.

Правило національного режиму доповнює режим найбільшого сприяння і вимагає, щоб імпортний товар, який перетинає кордон після сплати мита та інших зборів повинен отримувати режим не менш сприятливий відносно режиму, який отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняним виробником. Крім того, країна не може після сплати мита на кордоні накладати на імпортні товари внутрішні податки за ставками вищими, ніж ті, що застосовуються до поріднених вітчизняних товарів. Аналогічне правило, що регулює продаж та закупівлю товарів на вітчизняному ринку не може застосовуватися суворіше по відношенню до імпортних товарів.

Таким чином принцип не дискримінації досягається на двох рівнях:

1. між країнами-членами СОТ через режим найбільшого сприяння;

2. між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку через національний торгівельний режим.

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є пріоритетним в основних угодах СОТ, таких як ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.

Багатостороння угода СОТ може надавати субсидії урядам. Україна також має право застосовувати субсидії у всіх сферах економіки, але тільки за умови дотримання усіх правил, встановлених угодою СОТ про субсидії та компенсаційні заходи та Угодою СОТ Про сільське господарство. Згідно з цією угодою, субсидії класифікуються наступним чином:

• експортні;

• зеленої скриньки;

• синьої скриньки;

• жовтої скриньки.

Експортні субсидії – це такі субсидії, які залежать від показників експорту, підлягають скороченню та скасуванню для всіх країн.

Субсидії зеленої скриньки – це субсидії, які не спричиняють або спричиняють мінімальне викривлення торгівлі та не надають підтримку для ціни виробника (маркетингові, наукові дослідження).

Субсидії синьої скриньки – це прямі платежі за програму скорочення виробництва. Не підлягають скороченню та/або скасуванню, як і субсидії зеленої скриньки.

Субсидії жовтої скриньки – це внутрішні субсидії, що викривляють торгівлю.

Додаткові угоди:

• Угода Про технічні бар’єри в торгівлі;

• Угода Про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи;

• Генеральна угода Про торгівлю послугами;

• Угода Про процедуру ліцензування імпорту.

Секретаріат СОТ розділив всю сферу послуг на 12 секторів:

• бізнесові, включаючи професійні і комп’ютерні;

• комунікаційні;

• будівельні та інжинірингові;

• дистриб’юторські;

• освітні;

• природоохоронні;

• фінансові (страхові та банківські);

• медичні;

• туристичні;

• рекреаційні, культурні та спортивні;

• транспортні;

• інші.

Зазначені 12 секторів поділяються на 155 підсекторів.

4 способи здійснення міжнародних операцій у сфері послуг:

1) транскордонне надання послуг;

2) споживання з-за кордону;

3) комерційна присутність (дочірні підприємства та філії в інших країнах);

4) присутність фізичних осіб.

Кількісні обмеження.

Забороняється застосування квот, ліцензій на імпорт/експорт, який обмежує торгівлю, але при цьому в системі СОТ існують винятки.

1. Країни-члени мають право тимчасово забороняти, чи обмежувати експорт, з метою попередження, чи усунення критичного дефіциту продовольства, чи товарів.

2. Країни-члени мають право застосовувати заборону, або обмеження імпорту/експорту, якщо вони є необхідними для запровадження стандартів, чи правил для класифікації сортування, чи розповсюдження товарів чи продуктів торгівлі.

3. Країни-члени мають право обмежувати імпорт на будь-які види продукції сільського господарства, чи рибальства для реалізації урядових заходів.

Згідно з Угодою Про субсидії і компенсаційні заходи існує 3 види промислових субсидій:

1. Субсидії, що не надають підстави для вжиття компенсаційних заходів (екологічні, наукові, дослідні заходи).

2. Заборонені субсидії – це експортні субсидії, які зумовлені переважним використання вітчизняних товарів на відміну від імпорту.

3. Інші види субсидій надають підставу для застосування компенсаційних заходів.

Заходи, які можуть застосовувати уряди, якщо цього вимагають потреби промисловості: застосувати заборони, чи обмеження у формі квот імпортних ліцензій (передбачені домовленістю Про положення ГАТТ 1994 р. щодо платіжного балансу. З метою захисту нових галузей промисловості та для забезпечення економічного розвитку і відповідно до ст.18 ГАТТ; захист з метою уникнення вітчизняного виробника від масового імпорту продукції – ст.19 ГАТТ.

18.10.2011