Міжнародні організації технопарків.

Структура міжнародної асоціації технопарків. Існує в світі декілька міжнародних асоціацій технопарків:

• Міжнародна асоціація технопарків (350 технопарків у 72 країнах. Європа – 60%). Асоціацію створено у 1984 р. для координації дій у міжнародному бізнесі. Головні завдання – сприяння та підтримка, створення нових наукових і індустріальних парків, сприяння успішному функціонуванні наукових, технологічних та індустріальних парків. Найголовніше завдання – це створення комунікаційних каналів для технопарків і базованих на інноваціях компаній у всьому світі. Основні цілі: 1) сприяння контактам між членами цієї організації, між науково-технологічними парками, розвиток методів виробництва; 2) сприяння обміну досвідом між технопарками через надання в їхнє розпорядження знань членів асоціації досвіду, контактів; 3) створення і розвиток галузі послуг для підтримки членів організації; 4) впровадження в громадську свідомість важливості ролі науково-технологічних парків і їхнього розвитку в соціально-економічний розвиток суспільства; організація зустрічей і конференцій, видання інформаційних документів та проведення різних заходів. Є дійсні члени (можуть стати будь-які діючи технопарки і бізнес-інкубатори, і їхні представники можуть бути обрані до членів асоціації, приймають участь в діяльності, річні членські внески – 1600 доларів США), є члени, що приєдналися (науково-технологічні парки і бізнес-інкубатори, які лише починають діяти – мають право дорадчого обрану і не можуть бути обрані до керівних органів, річний внесок – 950 доларів), асоційовані члени (університети, агентські організації, будь-які особи, що пов’язані з розвитком технологій – членський внесок – 295 доларів), почесні члени – особи, організації та установи, чиї дії внески визнані асамблеєю та звільняються від членських внесків)

ЗУ «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» 1991 р.

ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» 1998 р. проаналізувати зміни

ЗУ «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»

ЗУ «Про інноваційну діяльність»

ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» 2003 р.

ЗУ «Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» 2004 р.

ЗУ «Про технопарки» (що регулює їх діяльність)

Завдання 2.

1. Дослідити і визначити доцільність інноваційного кодексу України. Висловити свою думку. Проаналізувати НПА. Зарубіжний досвід. Робота – на 10 сторінок.

2. Напрям ідеологічної методології.

+ ЗУ «Про корупцію»

Державне управління у сфері підприємництва.

Підприємництво сучасного типу має такі особливості:

• зростання ролі інформаційних ресурсів;

• виникнення і розвиток у межах великої корпорації внутрішнього підприємництва як особливої форми інноваційного типу;

• формування ризикового підприємництва;

• створення різноманітних підприємницьких структур;

• розширення кредитно-фінансової сфери;

• розвиток корпоративного бізнесу.

Умови успішності діяльності підприємництва:

• стабільна національна кредитно-грошова система;

• пільгова система оподаткування;

• державна підтримка підприємництва у галузі матеріального і фінансового забезпечення;

• правова захищеність підприємництва;

• ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;

• спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності державними органами в сфері управління.

Політика в сфері підприємницької діяльності. Складові:

• державне регулювання всіх процесів підприємницького середовища, а саме політика роздержавлення та приватизації, антимонопольна політика, інститут банкрутства суб'єктів підприємництва;

• державна система підтримки підприємництва (частка державного сектору: Україна – менше 10%, США – 10%, Німеччина – 20%, Франція – 40%, Швеція – 50%, Данія – 60%. Частка державного і недержавного сектору економіки не впливає на розвиток економіки країни).

Завдання для формування ефективно-господарюючих приватних власників:

1. Приватизація великих підприємств стратегічних галузей – проводити лише за індивідуальними планами.

2. Організовувати масовий розпродаж об’єктів, які не мають стратегічного значення для держави.

Антимонопольна (конкурентна) політика. ЗУ «Про АМК», розглянути напрями діяльності цього органу. АМКУ – суб’єкт, суб'єкти господарювання – об’єкт.

В світовій практиці існує два різних напрями банкрутства: британська і американська модель.

За британською моделлю банкрутство розглядається як спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок коштів, наявних у боржника та його ліквідації як суб’єкта господарювання.

Американська модель – це здійснення санації підприємства з метою його реабілітації та відновлення платоспроможності.

20.09.2011