4. Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності пози­чальника можуть бути: забезпеченість власними коштами не менш як 50 відсотків усіх його видатків;

Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.

Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується, правиль­но визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку креди­ту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов'язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси і з погашенням кредиту. Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в основні фонди частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.

При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичаль­ника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

5. Форми забезпечення повернення банківських кредитів.

При видачі кредиту значна увага приділяється забезпеченню кредиту.

Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть ви­користовувати такі форми забезпечення позичок:

— застава;— гарантія, поручительство;— переуступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;

— іпотека; — страхова угода (поліс).

Засобом захисту від кредитного ризику може слугувати також страхування. У разі застосування страхування кредитного ризику банк має впевнитись у надійності страховика. Сума страхових зобов'язань, які страховик може взяти на себе, залежить від пра­вового статусу товариства, у формі якого створена страхова ор­ганізація.

Для більшої надійності зазначених вище видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (по­ручитель, страхова організація) — позичальник.

Кредити надаються суб'єктам господарської діяльності У безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунка як у національній, так і в іноземній валюті.

В забезпечення виконання зобов’язань можуть прийматися такі види забезпечення: застава рухомого і нерухомого майна, застава майнових прав, застава грошових коштів, розміщених в банках (депозити, гроші на поточних рахунках), застава цінних паперів, поручительства (гарантії), як фіз. Так і юр осіб, банків, фін установ, уряду.

6. Зміст договору про заставу.

Банк приймає до кредитної справи договір застави стандартного зразка завірений нотаріально. Договір застави нерухомого майна нотаріально засвідчується за місцезнаходження нерухомого майна, а договір застави на транспортні засоби та космічні об’єкти – за місцем реєстрації цих засобів. Якщо предметом застави є декілька предметів (більше 30 невід’ємною частиною договору застави повинен бути опис майна, що передається в заставу, який підписується сторонами і ставляться печаті.

Договір застави містить повне найменування власника майна (позичальника, характеристику предмету застави, яка чітко дозволяє відокремити майно від іншого схожого майна (артикул, марка, модель, рік випуску, заводський номер). Кількість одиниць та їх балансова і заставна вартість.

Як і будь - який договір, договір застави місти назву повну власника майна, опис майна права і обов’язки заставодавця і заставодержателя, форс-мажорні обставини і підписи і печатки уповноважених осіб. Завіряється нотаріусом.