43. Сутність еліти: концепції в. Парето та г. Моска. Типи еліт.

Перші сучасні класичні концепції еліт виникли наприкінці 19 ст. – на початку 20 ст. Вони пов’язані з іменами італійських соціологів і політологів В. Парето і Г.Моска.

Політична еліта – самостійна, вища, привілейована група людей, наділена особливими політичними, соціальними, психологічними якостями, яка бере участь у розробці, затвердженні та здійсненні рішень, пов'язаних з використанням політичної влади в державі або впливом на неї. Це відносно невелика соціальна група, що концентрує в своїх руках значний обсяг політичної влади та забезпечує інтеграцію, субординацію та відображення в політичній меті та завданнях інтересів різних верств суспільства та створює механізм реалізації політичних програм.

В. Парето виходив з того, що світом в усі часи правила і повинна правити обрана меншість найздібніших і найпродуктивніших людей – еліта. «Людське суспільство неоднорідне, й індивідів різняться фізично, морально та інтелектуально». Парето сформулював оригінальну теорію кругообігу еліт, яка пояснює, на його думку, динаміку соціального розвитку. Суть цієї теорії полягає ось у чому: соціальна система прагне рівноваги і в разі порушення цієї рівноваги згодом намагається знову вернутися до неї.Еліти виникають із нищих верств суспільства і в процесі боротьби піднімаються на вищі щаблі, там розквітають, а згодом вироджуються і зникають. Цей кругообіг еліт Парето вважає «універсальним законом історії». Учений пропонує варіант класифікації еліт. Він поділяє їх на два головні типи, які послідовно змінюють один одного. Перший тип – «леви», яким притаманний крайній консерватизм, грубі «силові» методи правління. Другий тип – це «лисиці», майстри обдурювання й політичних спекуляцій. Поділяючи еліту відповідно до теорії циркуляції на правлячу і не правлячу, Парето розглядає революцію лише як боротьбу і заміну правлячої еліти на потенційну.

Іншим відомим теоретиком елітизму був співвітчизник Парето – Г. Моска. У своїх працях він обґрунтував ідею поділу всіх існуючих суспільств на два класи – клас правлячих і клас не правлячих, підлеглих. Перший клас завжди відносно мало чисельний, монополізує владу, здійснює всі політичні функції й користується вигодами і привілеями. Виходячи з ідеї про клас «правителів», Моска розробив концепцію формування «правлячих класів», політичної еліти. Він вважає, що найважливішим критерієм входження до політичної еліти є вміння керувати іншими людьми, тобто організаторські здібності, а також матеріальні, моральні та інтелектуальні переваги, які вирізняють певну особу із загальної маси суспільних індивідів.

За ставленням до влади і місцем у системі владних відносин політична еліта поділяється на: а. правляча еліта - характеризується реальним володінням важелями і механізмами здійснення владних рішень; б. опозиційна еліта при інтегрованості у систему влади виражає погляди, що відрізняються від поглядів домінуючої групи; представники цієї еліти можуть бути віднесені до лояльної або помірної опозиції; в. контреліта - виключена з системи владних відносин і заперечує існуючу політичну систему, це так звана нелояльна, непримирима еліта.

Правлячу еліту, у свою чергу, поділяють на вищу (вищі ешелони влади, які приймають рішення загальнодержавного рівня), середню еліту, яка бере участь у підготовці і в обговоренні політичних рішень; адміністративну еліту (бюрократію), функцію якої є виконання політичних рішень.

Відповідно до правочинності і законності володіння державою владою еліта поділяється на легітимну і нелегітимну.

Виходячи з критерію інтегрованості в сучасній політології, деякі вчені пропонують поділ еліт на фрагментовані, нормативно інтегровані та ідеологічно інтегровані.

У повоєнній Європі крім цих типів досить поширеним став поділ ідеологічний: демократичні, ліберальні еліти і, відповідно, авторитарні. Досить поширеним у науці – від класичних елітарних теорій і до сьогодні – є поділ еліт на відкриту і закриті. До відкритого типу еліт належать еліти, які допускають поновлення своїх рядів знизу доверху за рахунок нижчих верств або окремих представників інших еліт, у тому числі й супротивників. Цей тип еліти формується завдяки виборам, приналежність до неї визначається професіоналізмом, відомістю, політичним статусом, економічним впливом. Закрита еліта - відбір в еліту здійснюється з "кола собі подібних". Головним достоїнством кандидата виступає справність і готовність дотримування установленого кодексу поведінки. Ця еліта непроникна для суспільної думки, що неминуче відбивається на її здатності керувати суспільними процесами.