43. Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.

Політичне лідерство є різнови­дом соціального лідерства і воно пов'язане з управлінням державними та суспільними процесами. Сам термін „лідер“ (від англ. Leader) дослівно означає: провідник, керівник. За традиційним визначенням словників і енциклопедій, політичний лідер – це впливовий учасник політичного процесу, який незалежно від формального статусу намагається і здатний консолідувати зусилля людей, спрямувати їх на досягнення спільних цілей, які він висунув. Він може очолювати державу, велику соціальну чи соціально-етнічну спільноту, політичну партію, суспільно-політичний рух, громадсько-політичну організацію.

Політ.лідерство-це суспільно-політичний інститут, за якого одна, чи декілька осіб беруть на себе роль глави, керівника, провідника певної соціальн.групи, політ.партії, громадсько-політ. організації чи руху, держави або суспільства вцілому.

Одна з перших спроб типологізації лідерства належить М. Веберові, який здійснив її з урахуванням типів влад-ня. На цій основі виділив три основні типи політичного лідерства:

1. Традиційне лідерство, що ґрунтується на вірі як правлячих, так і підлеглих у те, що влада є законною, оскільки сприяється на авторитет освячених і непорушних традицій та звичаїв наслідування її. Даний тип лідерства складає основу існування всякої монархічної влади.

2. Раціонально-легальне, або бюрократичне, лідерство, що ґрунтується на вірі в законність раціонально встановлених правил і процедур обирання лідера і в його ділову компетентність. Цей тип лідерства відповідає республіканським формам правління Нового і Новітнього часів. Його характерними ознаками є наявність легальних процедур обрання, відповідність особистості претендента бажаному наборові необхідних професійних якостей, конкурентність і періодичність змін лідера.

3. Харизматичне лідерство, що ґрунтується на ірраціональній вірі в надзвичайні, надприродні, недоступні для інших, богоявленні якості правителя, які надають йому можливість і неформальне право підкоряти собі маси (харизма – винятковий, містичний Божий дар, властивий людині). Харизматичне лідерство характеризується режимом необмеженої влади лідера, яка ґрунтується на ідеї служіння мас інтересами суспільства і держави, уособлених персоною лідера; певними особистими відданістю й довірою, зумовленими наявністю у лідера уявних якостей пророка, месії, вождя; некритичним ставленням мас як до лідера, так і до його політики. Як свідчить історія, умовою харизматичної влади є не лише фанатична відданість мас лідерові. „Харизма“ досить часто в нинішніх умовах має формально-юридичну захищеність у вигляді процедур канонізації постаті вождя, президента, висування „батька нації та народів“ єдиним кандидатом на виборах тощо.

Типологія залежно від змісту стилю політ.діяльності лідерів: харизматичний, цезарський, плутократичний, популістський, професійний.

Цезарський тип-уся повнота влади в руках лідера, необмежена свобода дій. Може бути в екстремальних умовах, але неприйнятний в демократії.

Плутократичний тип-лідер заможний, представляє інтереси багатих. Уся повнота влади лідера. Більш характерний в епоху індустріалізації.

Популістський тип-грунт-ся на популізмі(„боротьба за права народу”). Але у сучасному розумінні-це діяльність, спрямована на досягнення популярності в масах завдяки необгрунтованим обіцянкам, демагогічним гаслам. Лідер-діяч, який заграє з масами.

Професійний-лідер-професіонал.Вміє визначати пріорітети, проводить аналіз проблем, компетентний, високоморальний, радиться з народом.

За стилем розрізняють авторитарне та демократичне лідерство. За видами також розрізняють формальне і неформальне лідерство. За масштабами лідерство може виявлятися на рівні групи, організації, міста, держави.