
- •1.Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучасній політології.
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура.
- •3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •4. Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •5. Політична думка стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •6. Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія Падуанського.
- •Політична думка Відродження. Політичний реалізм н. Макіавеллі.
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва: порівняльний аналіз поглядів т.Гоббса та Дж.Локка.
- •Політичні ідеї французького Просвітництва: порівняльний аналіз поглядів ш.-л. Монтеск’є та ж.-ж. Руссо.
- •Соціально-політична доктрина марксизму.
- •Політичне вчення м. Вебера.
- •Соціально-політична доктрина ісламу. Сутність халіфату.
- •Основні етапи розвитку політичної думки України.
- •Влада: сутність, структура, ресурси, функції.
- •Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •Ефективність і стабільність політичної системи.
- •Різновиди політичних систем. Типологія політичних систем г. Алмонда.
- •Поняття політичного режиму та його типи.
- •Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •Авторитарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •Неопатримоніалізм як тип політичного режиму.
- •Характерні риси політичного режиму сучасної України.
- •Теорія „третьої хвилі демократизації”.
- •Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації.
- •Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демократії д. Растоу.
- •Феномен „дефектної демократії”.
- •Поняття, ознаки, функції держави. Основні концепції походження держави.
- •Федерація як форма державного устрою. Шляхи формування федерацій.
- •Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди.
- •Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди.
- •Монархічна форма державного правління: сутність та різновиди.
- •Форма правління в Україні.
- •Сутність правової та соціальної держави.
- •Соціальна держава
- •37.Громадянське суспільство та його інститути.
- •38. Парламент як інститут представництва та узгодження інтнресів
- •39. Сутність політичної партії. Типи партій
- •40. Партійна система. Типи партійних систем
- •41. Політичні партії та партійні системи України.
- •42. Групи інтересів. Лобізм.
- •Мажоритарна виборча система: сутність, переваги та недоліки.
- •Пропорційна виборча система сутність, переваги та недоліки.
- •Поняття, структура та функції політичної ідеології.
- •Лібералізм і неолібералізм як політичні ідеології.
- •Консерватизм і неоконсерватизм як політичні ідеології.
- •Соціал-демократична ідеологія.
- •Фашизм і неофашизм як політичні ідеології.
- •Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури.
- •Політична соціалізація: сутність, етапи, моделі.
- •Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.
- •Сутність еліти: концепції в. Парето та г. Моска. Типи еліт.
- •Поняття, структура, динаміка та функції політичного конфлікту. Типи політичних конфліктів.
- •Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: політичний реалізм і неореалізм.
- •Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: неолібералізм.
- •Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: світ-системна теорія.
- •Головні етапи європейської інтеграції. Взаємовідносини Європейського Союзу і України.
3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
Платон (V-IV ст до н. е.) – учень Сократа – один з найвидатніших мислителів в історії філософської і політичної думки, аристократ, засновник філософської школи – Афінської "Академії". Своє політичне вчення він виклав головним чином у трактатах-діалогах «Держава», «Політик» і «Закони».
Його вчення про державу ґрунтується на його філософських поглядах. Будучи представником ідеалістичного напряму в філософії, він розрізняв світ ідей і світ речей, явищ. Істинним буттям на його думку є лише світ ідей, які осягаються розумом, а сприйняті відчуттями явища не є істинними.
Ідеальна держава Платона — це справедливе, засноване на законах, правління кращих. Таке правління може бути або царською владою (якщо серед правителів вирізняється хтось один — найдостойніший ), або аристократією — владою декількох кращих. Визнаючи можливість створення такої ідеальної держави, Платон водночас висловлює сумнів у реальності її існування. Через недосконалість людської натури така держава не може бути вічною і зміниться іншими, гіршими формами правління — тимократією, олігархією, демократією або тиранією. Причому кожна з цих форм є гіршою за попередні.
В ідеальній державі Платона ПОЛІТИЧНА ВЛАДА Є ПЕРВИННОЮ ЩОДО ІСНУЮЧИХ У СУСПІЛЬСТВІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. Влада держави має, по суті, божественний, а тому всеохоплюючий характер. У ній закони, норми, правила життя людей надаються згори, осягаються - як божественний дар - винятково мудрими філософами, котрі, згідно з Платоном, повинні бути одночасно і державними правителями. Найвищим органом влади у платонівському проекті є НАДЗВИЧАЙНИЙ ОРГАН - так звані «Нічні Збори» із 10-ти найбільш мудрих і поважних віком стражів.
Платон встановлює в ідеальній державі СУВОРУ ЦЕНЗУРУ НАД ДУМКАМИ ЛЮДЕЙ. Свою філософію він проголошує єдино істинною, їй, а не будь-якій іншій філософії, повинні навчатися майбутні громадяни, вона повинна лежати в основі державного ладу, як одкровення з неба, як абсолютна і повна істина. За різнодумство та інші непослухи передбачаються жорстокі покарання: смертна кара, побиття, різного роду обезчещення і приниження, таврування і т. д.
У цьому ідеальному суспільному устрої ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН - і в ранньому дитинстві, і в юності, і в зрілому та похилому віці - перебуває ПІД НЕОСЛАБНИМ НАГЛЯДОМ ДЕРЖАВИ. Остання контролює і спрямовує їхні помисли і дії, лінію поведінки індивіда, одне слово, перетворює його на службове обличчя цілого, він, по суті, повністю втрачає світоглядну і всяку іншу автономію.
Щоб зробити громадян відданими державі, необхідно відняти у них все своє, все, що знаходиться у приватному обігу, і зробити його спільним. У цьому - кульмінація комунізму Платона.
Виродження ідеальної аристократії призводить до появи приватної власності, поділу людей на багатих і бідних, вільних і рабів. Замість розумного начала в державі починає панувати вольове. Це тимократія – правління, де панують честолюбство і сила. Така держава постійно воюватиме, а війна – джерело суспільних бід.
Війни, розбрат, накопичення значного багатства в окремих осіб призводять до переродження тимократії у ще гуршу форму правління – олігархію – це влада небагатьох, жадібних і багатих. Подальше зростання майнової нерівності, обурення бідних проти багатих призводить до повстання. Коли воно закінчується перемогою бідних, вони встановлюють владу народу – демократію, яка є ще гіршою формою правління, ніж олігархія.
Демократію Платон розцінював як лад, який не має належного управління. В ті часи основною формою демократії були народні збори, на яких верховодили вожді народу – демагоги. Не було належної організованості, компетентності у прийнятті політичних рішень. Платон заперечував не взагалі демократію як владу народу, а демократію як владу натовпу – охлократію.
Кожну з форм державності губить саме те, що вважається в ній найвищим благом. У тимократії це воєнні успіхи, в олігархії — багатство, в демократії — свобода. Саме з демократії виростає ЇЇ продовження і протилежність — тиранія, встановлення якої означає перетворення надмірної свободи в надмірне рабство. Тиранія — найгірша форма державного правління, за якої панують беззаконня, свавілля й насильство.
Платон вирізняє три види правління: владу одного, небагатьох і більшості. Кожен вид може виступати в законній і незаконній формах. Законна влада одного – царство, монархія, незаконна – тиранія. Законна влада небагатьох – аристократія, незаконна – олігархія. Демократія ж серед законних форм правління є найгіршшою формою, серед незаконних – найкращою.