3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.

Платон (V-IV ст до н. е.) – учень Сократа – один з найвидатніших мислителів в історії філософської і політичної думки, аристократ, засновник філософської школи – Афінської "Академії". Своє політичне вчення він виклав головним чином у трактатах-діалогах «Держава», «Політик» і «Закони».

Його вчення про державу ґрунтується на його філософських поглядах. Будучи представником ідеалістичного напряму в філософії, він розрізняв світ ідей і світ речей, явищ. Істинним буттям на його думку є лише світ ідей, які осягаються розумом, а сприйняті відчуттями явища не є істинними.

Ідеальна держава Платона — це справедливе, засноване на законах, правління кращих. Таке правління може бути або царською владою (якщо серед правителів вирізняється хтось один — найдостойніший ), або аристократією — владою декількох кращих. Визнаючи можливість створення такої ідеальної держави, Платон водночас висловлює сумнів у реальності її існування. Через недосконалість людської натури така держава не може бути вічною і зміниться іншими, гіршими формами правління — тимократією, олігархією, демократією або тиранією. Причому кожна з цих форм є гіршою за попередні.

В ідеальній державі Платона ПОЛІТИЧНА ВЛАДА Є ПЕРВИННОЮ ЩОДО ІСНУЮЧИХ У СУСПІЛЬСТВІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. Влада держави має, по суті, божественний, а тому всеохоплюючий характер. У ній закони, норми, правила життя людей надаються згори, осягаються - як божественний дар - винятково мудрими філософами, котрі, згідно з Платоном, повинні бути одночасно і державними правителями. Найвищим органом влади у платонівському проекті є НАДЗВИЧАЙНИЙ ОРГАН - так звані «Нічні Збори» із 10-ти найбільш мудрих і поважних віком стражів.

Платон встановлює в ідеальній державі СУВОРУ ЦЕНЗУРУ НАД ДУМКАМИ ЛЮДЕЙ. Свою філософію він проголошує єдино істинною, їй, а не будь-якій іншій філософії, повинні навчатися майбутні громадяни, вона повинна лежати в основі державного ладу, як одкровення з неба, як абсолютна і повна істина. За різнодумство та інші непослухи передбачаються жорстокі покарання: смертна кара, побиття, різного роду обезчещення і приниження, таврування і т. д.

У цьому ідеальному суспільному устрої ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН - і в ранньому дитинстві, і в юності, і в зрілому та похилому віці - перебуває ПІД НЕОСЛАБНИМ НАГЛЯДОМ ДЕРЖАВИ. Остання контролює і спрямовує їхні помисли і дії, лінію поведінки індивіда, одне слово, перетворює його на службове обличчя цілого, він, по суті, повністю втрачає світоглядну і всяку іншу автономію.

Щоб зробити громадян відданими державі, необхідно відняти у них все своє, все, що знаходиться у приватному обігу, і зробити його спільним. У цьому - кульмінація комунізму Платона.

Виродження ідеальної аристократії призводить до появи приватної власності, поділу людей на багатих і бідних, вільних і рабів. Замість розумного начала в державі починає панувати вольове. Це тимократія – правління, де панують честолюбство і сила. Така держава постійно воюватиме, а війна – джерело суспільних бід.

Війни, розбрат, накопичення значного багатства в окремих осіб призводять до переродження тимократії у ще гуршу форму правління – олігархію – це влада небагатьох, жадібних і багатих. Подальше зростання майнової нерівності, обурення бідних проти багатих призводить до повстання. Коли воно закінчується перемогою бідних, вони встановлюють владу народу – демократію, яка є ще гіршою формою правління, ніж олігархія.

Демократію Платон розцінював як лад, який не має належного управління. В ті часи основною формою демократії були народні збори, на яких верховодили вожді народу – демагоги. Не було належної організованості, компетентності у прийнятті політичних рішень. Платон заперечував не взагалі демократію як владу народу, а демократію як владу натовпу – охлократію.

Кожну з форм державності губить саме те, що вважається в ній найвищим благом. У тимократії це воєнні успіхи, в олігархії — багатство, в демократії — свобода. Саме з демократії виростає ЇЇ продовження і протилежність — тиранія, встановлення якої означає перетворення надмірної свободи в надмірне рабство. Тиранія — найгірша форма державного правління, за якої панують беззаконня, свавілля й насильство.

Платон вирізняє три види правління: владу одного, небагатьох і більшості. Кожен вид може виступати в законній і незаконній формах. Законна влада одного – царство, монархія, незаконна – тиранія. Законна влада небагатьох – аристократія, незаконна – олігархія. Демократія ж серед законних форм правління є найгіршшою формою, серед незаконних – найкращою.