37. Сутність правової та соціальної держави.

Правова держава - це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону.

Основні риси правової держави

1.Конституційна юрисдикція (Конституція — основний закон, усі інші нормативно-правові акти приймаються на її основі)

2.Верховенство права.

3.Парламентаризм

4.Наявність гарантій дотримання права і законодавства.

5.Пріоритет прав людини над правами держави.

6.Розвинена правова культура.

7.Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.

9. Орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність.

10.Тісний зв'язок національного права з міжнародним правом.

Правова держава забезпечує: 1.верховенство права та закону; 2.максимальну гарантію прав свобод людини; 3.рівність усіх перед законом і судом; 4.взаємну відповідальність громадянина і держави; 5.судовий та інший захист особи.

В правовій державі громадяни можуть робити все те, що не заборонене законом,а держава - тільки те, що передбачено законом. Правосуддя має бути незалежним та ґрунтуватися на презумпції невинуватості. Для правової держави характерний пріоритет прав людини над правами держави. Правову державу характеризує багатопартійність, можливість легальної діяльності як правлячим, так і опозиційним об'єднанням громадян.

Соціальна держава

Соціальна держава визнає людину як найвищу соціальну цінність, надає соціальну допомогу індивідам, які потребують її відповідно до принципу соціальної справедливості, і своє призначення вбачає в забезпеченні громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Основними принципами соціальної держави є:

1. принцип людської гідності;

2. принцип соціальної справедливості;

3. принцип автономії суспільних відносин і процесів;

4. принцип субсидіальності;

5. принцип соціального партнерства або солідарності;

6. добре розвинене соціальне законодавство і право.

Всі ці принципи - взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Соціальна держава виконує такі функції:

1. забезпечення, охорону і захист соціально-економічних прав людини; 2. соціального захисту; 3. соціального вирівнювання; 4. екологічну функцію.

Мета соціальної держави за допомогою соціальної політики забезпечити рівність та умови політичної співучасті населення у стабілізації соціальної та економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію.

37.Громадянське суспільство та його інститути.

Громадянське суспільство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).

Отже, громадянське суспільство — історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних). Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини.

Головними ознаками громадянського суспільства є:

• відокремлена від держави структура суспільства, яка утворена різноманітними асоціаціями, добровільними об'єднаннями людей;

• відповідна вільним ринковим відносинам політична система, де держава є похідною від громадянського суспільства та процесів, що відбуваються у ньому;

• сфера вільної реалізації безпосередніх і різноманітних інтересів громадян;

• сфера приватного, реального життя та безпосереднього спілкування людей на відміну від держави як умовного, формального життя;

• відносини вільного обміну продуктами діяльності між незалежними власниками;

• свобода особи;

• форма безпосереднього спілкування людей;

• пріоритет громадянських прав порівняно з державними законами;

• плюралізм ідей, вартостей, соціальних ініціатив.

Інститути громадянського суспільства.

Елементами політичної структури громадянського суспільства виступають недержавні політичні інститути, основними з яких є політичні партії, громадські організації і суспільні рухи, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації. У політологічній літературі нерідко висловлюється думка про неполітичний характер громадянського суспільства, тобто про відсутність у ньому політичних інститутів і відносин. Політичні відносини як відносини з приводу влади притаманні і громадянському суспільству, однак у ньому вони не є державно-політичними і виступають як відносини між недержавними політичними інститутами. Найважливішим політичним інститутом громадянського суспільства є політичні партії Водночас політичні партії є найважливішою ланкою, яка з'єднує громадянське суспільство з державою; передусім саме завдяки їм здійснюється представництво багатоманітних соціальних інтересів на державному рівні. У разі оволодіння державною владою та чи інша партія стає суб'єктом державно-політичних відносин і в такій якості не виступає інститутом громадянського суспільства. Це стосується не лише правлячої партії, а й усіх інших тією мірою, якою вони є носіями державної влади.

Інституціональними елементами структури громадянського суспільства є багатоманітні громадські організації. Політичними інститутами є ті з них, які тією чи іншою мірою впливають на здійснення державної влади, тобто виступають як групи інтересів. Групами інтересів є передусім громадсько-політичні організації — професійні, жіночі, молодіжні, ветеранські тощо. Інші громадські організації як групи інтересів виявляють себе лише ситуативно — уразі безпосередньої чи опосередкованої взаємодії з політичними інститутами.