- •1.Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучасній політології.
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура.
- •3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •4. Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •5. Політична думка стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •6. Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія Падуанського.
- •Політична думка Відродження. Політичний реалізм н. Макіавеллі.
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва: порівняльний аналіз поглядів т.Гоббса та Дж.Локка.
- •Політичні ідеї французького Просвітництва: порівняльний аналіз поглядів ш.-л. Монтеск’є та ж.-ж. Руссо.
- •Соціально-політична доктрина марксизму.
- •Політичне вчення м. Вебера.
- •Соціально-політична доктрина ісламу. Сутність халіфату.
- •Основні етапи розвитку політичної думки України.
- •Влада: сутність, структура, ресурси, функції.
- •Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •Ефективність і стабільність політичної системи.
- •Різновиди політичних систем. Типологія політичних систем г. Алмонда.
- •Поняття політичного режиму та його типи.
- •Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •Авторитарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •Неопатримоніалізм як тип політичного режиму.
- •Характерні риси політичного режиму сучасної України.
- •Теорія „третьої хвилі демократизації”.
- •Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації.
- •Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демократії д. Растоу.
- •Феномен „дефектної демократії”.
- •Поняття, ознаки, функції держави. Основні концепції походження держави.
- •Федерація як форма державного устрою. Шляхи формування федерацій.
- •Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди.
- •Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди.
- •Монархічна форма державного правління: сутність та різновиди.
- •Форма правління в Україні.
- •Сутність правової та соціальної держави.
- •Соціальна держава
- •37.Громадянське суспільство та його інститути.
- •38. Парламент як інститут представництва та узгодження інтнресів
- •39. Сутність політичної партії. Типи партій
- •40. Партійна система. Типи партійних систем
- •41. Політичні партії та партійні системи України.
- •42. Групи інтересів. Лобізм.
- •Мажоритарна виборча система: сутність, переваги та недоліки.
- •Пропорційна виборча система сутність, переваги та недоліки.
- •Поняття, структура та функції політичної ідеології.
- •Лібералізм і неолібералізм як політичні ідеології.
- •Консерватизм і неоконсерватизм як політичні ідеології.
- •Соціал-демократична ідеологія.
- •Фашизм і неофашизм як політичні ідеології.
- •Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури.
- •Політична соціалізація: сутність, етапи, моделі.
- •Поняття політичного лідерства. Типи політичного лідерства.
- •Сутність еліти: концепції в. Парето та г. Моска. Типи еліт.
- •Поняття, структура, динаміка та функції політичного конфлікту. Типи політичних конфліктів.
- •Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: політичний реалізм і неореалізм.
- •Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: неолібералізм.
- •Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: світ-системна теорія.
- •Головні етапи європейської інтеграції. Взаємовідносини Європейського Союзу і України.
Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
Поняття «політична система» запропонував американський політолог Д. Істон. Він же запропонував і першу модель політичної системи суспільства. Істон розумів політичну систему – як сук-сть взаємодій, за посередництвом яких відбувається владний розподіл цінностей у суспільстві.
ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА – це інтегрована сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і має певну соціально-політичну орієнтацію.
Структура: ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ – формуються в суспільстві щодо завоювання та здійснення політичної влади.
З політичних відносин виростає політична організація суспільства, охоплюючи його стабільні політичні організації та установи, які здійснюють політичну владу.
ПОЛІТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА.
Держава – визначальний елемент політичної організації суспільства з усіма її складовими: законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, збройними силами. Це головний інститут політичної системи. Держава здійснює управління суспільством, охороняє його економічну, соціальну і культурну сфери.
Політичні партії – здійснюють взаємозв’язок між різними рівнями й гілками державної влади, між державою та громадянським суспільством.
Трудові колективи – створені для виконання виробничих завдань, але за певних умов вони можуть стати й політичними суб'єктами. Це відбувається, коли економічні методи вирішення питань стають неефективними і колектив перебирає на себе політичні функції.
Громадські організації та рухи – відіграють вирішальну роль у політичному житті суспільства. Мають на меті вирішення політичних проблем, задоволення й захист потреб та інтересів своїх членів.
ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ І ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА – формуються під впливом соціальної та політичної практики.
Політична свідомість постає як сукупність політичних ідей, уявлень, традицій, відображених у політичних документах, правових нормах, як частина суспільної свідомості, а політична культура як сукупність уявлень про різні аспекти політичного життя.
Політична культура сприяє формуванню ставлення людини до навколишнього середовища, до головних цілей і змісту політики держави.
ПОЛІТИЧНІ ПРИНЦИПИ Й НОРМИ – їх призначення полягає у формуванні політичної поведінки та свідомості людини відповідно до цілей і завдань політичної системи.
ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ – це розгалужена мережа установ, що займаються збиранням, обробкою та поширенням інформації. Вони впливають на регулятивно-управлінську діяльність усіх ланок управління, сприяють реалізації цілей політики, пропагують вироблені політичні й правові норми.
ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ:
стратегічна – вироблення політичного курсу держави, визначення цілей і завдань розвитку суспільства, забезпечення політичних рішень;
організаційна – організація діяльності суспільства щодо виконання спільних завдань і програм;
координаційна – координація окремих елементів суспільства;
легітимізуюча – діяльність, спрямована -на узаконення політичної системи, на досягнення в її межах взаємної відповідності політичного життя, офіційної політики і правових норм;
політико-соціалізуюча – залучення людини до політичної діяльності суспільства;
артикуляційна – формування вимог щодо осіб, які виробляють політику;
агрегаційна – узагальнення та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;
стабілізаційна – забезпечення стабільності та стійкості розвитку суспільної системи загалом;
інтеграційна – забезпечення цілісності суспільства.
Функціонування політичної системи зумовлене наявністю відносин з іншими політичними системами. Кожна політична система має свої ознаки й характеристики, форми і типи.
Істон представив політичну систему за аналогією біологічного організму, де система взаємодіє з оточуючим середовищем як з внутрішнім (суспільством даної країни) так і з зовнішнім (іншими політичними системами).
Від оточуючого середовища до політичної системи надходять 2 групи імпульсів, на які реагує політ. с-ма. Ці імпульси сприймаються системою і перетворюються на політичні рішення.
Існує два типи імпульсів:
Імпульси, що надходять до політ. с-ми, опрацьовуються нею, і на цій основі приймаються рішення і політичні дії, на основі яких суспільство формує нові вимоги або підтримку.
