Збудник нанофієтозу

  Нанофієтус (Nanophyetus sаlmincolа) - збудник нанофієтозу.

Географічне поширення: Північна Америка, Далекий Схід.

Морфологія. Статевозріла особина розміром 1,1 х 0,8 мм, жовтувато-сірого кольору, майже округлої форми, з кутикулою, озброєною шпичками. Стравохід відсутній. Глотка переходить в кишківник, гілки якого доходять до передньої третини сім'яників. Подовжено-овальні великі сім'яники розташовуються симетрично в задній половині тіла. Чисельні дрібні жовтівники розкидані по всьому тілу, починаючи від глотки. Яєчник розташований у правій половині тіла, попереду від сім'яників, між черевним присоском і петлями кишок. Статевий отвір відкривається позаду черевного присоска.

Яйця овальні, світло-коричневого кольору з золотавим відтінком; у середині є одна зародкова клітина, оточена великими жовтівниковими клітинами.

 Остаточний хазяїн: людина, собаки, кішки, норки і борсуки.

Проміжний хазяїн: черевоногі молюски.

Додатковий хазяїн: прісноводні риби (кета, кунджа, амурський сиг, таймень, ленок і амурський харіус).

Інвазійна стадія - метацеркарії.

Яйця нанофієтусів розвиваються до інвазійної стадії у воді за кімнатної температури впродовж 5 місяців. Після проморожування їх у воді -розвиток прискорюється. Розвинений мірацидій енергійно рухається всередині яйця, а потім вилуплюється і плаває у воді. Мірацидій активно проникає у тіло молюска, в якому розвиваються материнські й дочірні редії, а потім церкарії. Вони проникають здебільшого в печінку молюсків, а також в інші органи, крім голови і мускулястої ноги. Церкарії, що вийшли з молюсків у воду, покриті тонкою прозорою кутикулою з дрібними шипиками. Церкарії досить швидко проникають у тіло риби через шкіру будь-якої ділянки; спочатку вони осідають на плавцях, а потім просуваються між їх променями в напрямку шкіри і проникають у шкіру тіла риби переднім кінцем, підтягуючи задній. У тканинах риби церкарії втрачають хвіст і інцистуються впродовж 1-2 год. Метацер- карії у мальків локалізуються переважно в м'язах тіла, очей і серця, тоді як у статевозрілих риб їх більше знаходять у нирках і в м'язах плавців, менше - у зябрах, на стінках кишківника і в оточуючій їх жировій тканині.

Патогенна дія: пошкоджують слизову оболонку тонкої кишки.

Лабораторна діагностика: виявлення яєць нанофієтусів у фекаліях.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу погано термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.



Шистосоми

 Шистосоми (кров'яні сисуни) - це група тропічних гельмінтів, які є збудниками шистосомозів.

Географічне поширення: зустрічається повсюдно.

Морфологічні особливості. Роздільностатеві трематоди. Самець має широке тіло довжиною 10-15 мм. Краї тіла за черевним присо ком загорнені усередину, утворюють гінекофорний канал, в якому знаходиться довга (близько 20 мм) тонка самка.

Яйця шистосом великі, не мають кришечки, наявна шпичка. 

Остаточний хазяїн - людина, велика і мала рогата худоба, коні, свині, собаки, кішки, гризуни.

Проміжний хазяїн - прісноводні молюски.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: у венах малого таза, зокрема сечового міхура, у венах брижі кишківника і гемороїдальних венах, у верхніх венах брижі кишківника і ворітній вені.

Для відкладання яєць самка залишає самця і відкладає яйця в дрібних венулах близько до просвіту кишківника або сечового міхура. Всередині яйця знаходиться мірацидій, він продукує ферменти, що допомагають яйцю вийти у просвіт сечового міхура або кишківника. З сечею або фекаліями (залежно від виду шитосом) яйця потрапляють у воду, де мірацидій вивільняється і проникає в тіло проміжного хазяїна. У тілі молюска розвивається материнська і дочірня спороцисти, в яких утворюється велика кількість церкаріїв, всі однієї статі. На світлі церкарії залишають тіло молюска, активно плавають і проникають у тіло остаточного хазяїна при купанні, пранні білизни, роботі на зрошувальних полях.

Інвазійна стадія - церкарій. Церкарії перетворюються в личинки (шистосомули), що мігруютьпо лімфатичних і кровоносних судинах до місця своєї локалізації.

Патогенна дія: токсично-алергічна дія паразита на ранній стадії хвороби; розвиток запального процесу, а згодом розростання сполучної тканини і деформація стінок сечового міхура та кишківнику на пізніх стадіях хвороби внаслідок постійного травмування стінок органа.

Лабораторна діагностика: овоскопія осаду сечі.

Профілактика. Особиста: не купатися в заражених водоймах. Громадська: виявлення і лікування хворих, охорона водойм від фекального забруднення, знищення молюсків.