Квітковий пилок

Пыльца цветочная пчелиная

Квітковий пилок відноситься до додаткових продуктів бджільництва. Він містить білки, аміно- та нуклеїнові кислоти, нук- леопротеїди, ферменти, гормоноподібні речовини, жирні кислоти (лінолеву та ліноленову), ліпіди й ліпоїди (серед них фосфоліпіди. стерини), вітаміни (каротиноїди, токофероли, аскорбінову, пантоте- нову, фолієву, нікотинову кислоти), фенольні й тритерпенові сполу­ки, мінеральні елементи.

Обніжжя — це пилок, який бджоли зібрали й обробили секре­том слинних залоз. З такого пилку бджоли формують куг льки, пе­реносять їх на ніжках у вулик, поміщають у воскові чарунки і зали­вають медом. Хімічний склад обніжжя відрізняється від квіткового пилку більшим вмістом біологічно активних сполук.

Під дією ферментів і кислот, які містять мед і слина бджіл, об­ніжжя перетворюється на пергу, або «бджолиний хліб». У перзі зро­стає кількість простих сахарів, молочної кислоти, простих пептидів і амінокислот, які утворюються після розпаду складних білків.

Біологічна активність та препарати. Пилок справляє реге­неруючу дію на функції печінки, нирок, травного каналу, стимулює кровотворення. Пилок і обніжжя регулюють ліпідний обмін.

Пилок, обніжжя й пергу доцільно приймати як харчові добавки знесиленим хворим, дітям, особам похилого віку.

Поленапин — таблетки, які містять обніжжя. Препарат викори­стовують для лікування захворювань шлунка, печінки, а також як то­нізуючий засіб.

Мікропол, апікомплекс — містять пилок, маточне молочко, про­поліс, мед. Препарати виробляються у формі супозиторіїв та обла­ток.

Цернілтон — таблетки з екстрактом пилку. Використовують при загальній слабкості у похилих людей, дітей, хворих, при хронічних інфекційних хворобах.

У вигляді таблеток, капсул, екстрактів використовується як хар­чова добавка, що діє тонізуюче. Препарати, до складу яких входить квітковий пилок, протипоказані при схильності до алергічних реакцій.

БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ХАРЧОВІ ДОБАВКИ

Біологічно активні харчові добавки — це продукти, які вживають з метою надання раціону лікувальних або ліку вально-про­філактичних властивостей. Більшість з них виробляється з лікарсь­кої рослинної сировини.

Харчовими добавками (ХД) називають речовини або субстанції, які вводять до складу харчових продуктів з метою покращення тех­нологічного процесу їхнього виробництва, структури, фізико- хімічних та органолептичних властивостей, подовження терміну збе­рігання, підвищення біологічної або харчової цінності. До них належать консерванти, антиоксиданти, окислювачі, розпушувачі, емульгатори, стабілізатори, речовини, які регулюють pH. барвники, смакові речовини та ароматизатори, інтенсифікатори смаку та запа­ху, вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, а також природні прянощі.

Консерванти застосовують для запобігання ушкодженню про­дуктів мікроорганізмами. До них належать S0₃. сульфіти, гідросуль­фіти, бензойна, сорбінова кислоти та їхні солі, Н,0₂, харчова жела­тина, уротропін. За кордоном використовують також ефіри гідроксибензойної кислоти, інші похідні фенолу, пропіонову кисло­ту, деякі антибіотики.

Антиоксиданти запобігають окисленню та згіркненню жирів. З природних антиоксидантів широко застосовуються аскорбінова кис­лота та її солі, ефіри галової кислоти та токофероли.

До загусників та драглеутворювачів належать рослинні поліса­хариди — крохмаль, пектин, агар, альгінат натрію, карагінани, ка­меді, модифікований крохмаль, целюлоза та її ефіри.

Емульгаторами та піноутворювачами є моно- та дигліцери- ди — продукти етерифікації гліцерину з лимонною, молочною, вин­ною, рицинолевою, пальмітиновою кислотами, твіни (сорбіталі), сте- ароілмолочна кислота та її солі. У Радянському Союзі твіни були заборонені внаслідок їх властивості підвищувати проникність клітин­них оболонок.

До натуральних барвників, що застосовуються в продуктах харчування, належать p-каротин; екстракт з кореневищ тропічної рослини куркуми, кроцин з шафрану (жовтий колір); антоціани тем­них сортів винограду, плодів бузини чорної, смородини, аронії чор­ноплідної. сорго, а також беталаїни з буряка червоного (надають червоного кольору); похідні хлорофілу: за кордоном — мідний комплекс хлорофілу, в Україні — хлорофіли кропиви (зелений колір). Горілчані, кондитерські вироби, соуси забарвлюють коль­ором «палений цукор».

Численну групу становлять ароматизатори: окремі речови­ни та композиції (есенції, коптильні рідини). Природні ароматиза­тори отримують з овочей, фруктів, рослин у вигляді спиртових на­стоїв або використовують спиртові розчини ефірних олій. До синтетичних ароматизаторів, що мають природні аналоги, належать цитраль (цитрусові), ліналоол та гераніол (яблука, виноград, абри­коси, коріандр тощо), диметилсульфід (часник, гірчиця), коричний альдегід (кориця, какао, кава, чай, томати), піридин, який імітує запах спаржі, цибулі, часнику, томатів та ін.

Замінники цукру бувають синтетичні та рослинного походжен­ня. До останніх належать стевіол (Stevia rebaudiana) й тауматин, або талін, з африканської рослини Thaumatococcus daniellii.

Речовини, що дозволені як харчові добавки, пройшли гігієніч­ні та токсикологічні випробування. їх промислове використання рег­ламентоване технологічними інструкціями, санітарними правилами та допустимими нормами, які затверджені державними органами (МОЗ України). На міжнародному рівні медико-біологічні реко­мендації щодо харчових добавок розробляє об’єднаний комітет ек­спертів ЄС та ВООЗ. який встановлює рівень «сприятливого добо- • вого надходження» — кількості речовини, що не спричиняє шкоди здоров’ю людини при постійному надходженні з їжею.

Останніми роками багато іноземних фірм, а за ними й українські виробники пропонують населенню «харчові добавки» в основному з лікарської рослинної сировини. Добавки до їжі знайшли своє місце на світовому споживчому ринку, а фірми, які займаються ви­робництвом та поширенням цієї категорії товарів, випереджають інші за показниками оборотності капіталу. «Харчові добавки», або Food supplements, як їх називають на Заході, використовують уже давно. Відомо, що половина населення США та 80 % японців до­дають ці речовини до своєї їжі. Виникли нові терміни: нутрієнти, нутрицевтики, парафармацевтики тощо. Так, нутрицевтиками нази­вають есенціальні (незамінні) нутрієнти — вітаміни або їхні попе­редники, наприклад бета-каротин. омега-3 поліненасичені жирні кислоти, мінеральні речовини і мікроелементи — залізо, кальцій,

селен, цинк, йод, фтор, деякі амінокислоти, моно- і дисахариди, харчові волокна (целюлоза, пектин і т. ін.).

В Україні цю категорію продуктів харчування називають біо­логічно активними добавками (БАД) та спеціальними харчовими продуктами (СХП). Поява БАД та СХП закономірна, бо мешканці промислово розвинених країн харчуються очищеними, рафінова­ними, консервованими, хімічно обробленими продуктами, які бідні на поживні біологічно активні речовини та ще й додатково містять не тільки вищезгадані, але й синтетичні харчові добавки.

Харчові добавки з лікарської рослинної сировини

Історія свідчить, що реалізація лікарської рослинної си­ровини під виглядом добавок до їжі вперше з’явилася у СІЛА, а потім під їх вживання була підведена теоретична база.

Правові відносини у сфері продуктів харчування регулює Фе­деральний Акт з харчових, лікарських та косметичних продуктів (1938). У жовтні 1962 р. було прийнято поправку Кифовера — Хар- ріса, яка вимагала, щоб до 1983 р. усі лікарські засоби були пере­вірені на безпечність та ефективність. Це стало початком нової ери у фармації. Для виконання поправки Управління з контролю за хар­човими продуктами та ліками СІЛА (FDA) склало договір з науко­во-дослідною радою Національної академії наук для перевірки ефективності лікарських засобів, які були дозволені до застосу­вання з 1938 р. тільки на підставі їхньої безпеки. Виробники по­винні були надати FDA звіти про побічні ефекти від вживання пре­паратів. З 1972 р. готові лікарські засоби почали проходити процедуру експертизи за вказаними критеріями.

«Застарілі» ліки, які не потребували доведення своєї безпеки і використовувалися для лікування хворобливих станів, а не пато- логій, було вилучено з торгівлі. Це стосувалося в основному ліків із рослинної сировини, бо клінічні показники рідко сприяли їх зат­вердженню. Фармацевтична промисловість не доклала зусиль до фінансування додаткових досліджень з поглибленого вивчення ефективності засобів рослинного походження, що призвело до си­туації, коли майже всі фітопрепарати зникли з аптек. Попит на про­дукцію задовольняли магазини та посилкові фірми з торгівлі «хар­човими добавками» під виглядом чаїв, трав, здорової їжі, харчових продуктів тощо. На етикетці було зазначено тільки назву продукту без вказівки на його ефективність. Продавець, звичайно, не давав рекомендацій щодо його застосування, щоб не бути звинуваченим у неліцензійній медичній діяльності.

Відповідь на питання, чому ліки природного походження в краї­нах світу не поширюються звичайним шляхом, криється в економ­ічних механізмах впровадження лікарських засобів. Потенційний виробник або підприємець повинен інвестувати значну суму гро­шей (іноді сотні мільйонів доларів), щоб провести усі необхідні тести і дослідження. А оскільки патентний захист ліків природно­го походження утруднений або зовсім неможливий, фірми не вкла­дають гроші у їхню розробку. Це дуже прикро, тому що. дослід­жуючи «старі» лікарські засоби за допомогою сучасних методик, можна визначити нові корисні властивості діючих речовин.

Ще сумнішим, з точки зору економіки, науки та професіоналі­зму. є шарлатанство, яке супроводжує рекомендації недосвідчених осіб щодо вживання харчових добавок людьми з тяжкими хворо­бами, яким не допомагають відомі лікарські засоби і вони вдали­ся до самолікування. Тож кваліфікований фармацевт або провізор має бути обізнаний щодо харчових добавок спеціального призна­чення, особливо — біологічно активних, які дозволені до реалі­зації в аптечних установах. Фахівець зобов’язаний інформувати та попереджати населення, хворих та їхні родини про те, що не можна використовувати з відчаю або необізнаності невідомі іноземні до­бавки до їжі, які не дозволені МОЗ України. При цьому він пови­нен пильно слідкувати за появою нових зареєстрованих біологіч­но активних харчових добавок, бути професійно обізнаним, щоб викликати в покупців довіру, й уникати категоричних суджень, та­ких як «це застаріле», «це нікчемність», дбайливо ставитися до хво­рого і ненав’язливо направляти його на шлях традиційного ліку­вання.

У країнах Європейської Співдружності законодавчими актами з контролю за харчовими продуктами, косметичними засобами і ліками є Директиви ЄС. Та виникають ситуації, коли неможливо виз­начити, до якої категорії належить продукт. Один і той самий про­дукт у Німеччині може вважатися лікарським засобом, а у Нідер­ландах мати статус харчової добавки. Тепер широко застосовують термін «нутрігцевтик» (nutracevtical) для позначення продукції, яка має властивості як харчових продуктів; так і лікарських препаратів, але в ЄС досі не існує законодавчих документів, які б регламенту­вали властивості такого роду продуктів. Згідно з нормами євро­пейського законодавства, продукція може відноситись до сфери або харчової, або медичної промисловості, але не до обох разом.

Початок гармонізації законодавства держав ЄС з лікарських засобів було покладено Директивою 65/65/ЄС від 26 січня 1965 р. В ст. 1 наведено визначення «лікарський засіб»: «Будь-яка ре­човина, або комбінація речовин, що призначені для лікування або профілактики хвороб людини або тварин. Будь-яка речовина або комбінація речовин, які можуть вводитися людині або тваринам для діагностики чи відновлення, корекції або змінення фізіологічних функцій, також вважається лікарським препаратом». Незважаючи на точність формулювання фірми знаходять можливість рекламу­вати харчову добавку, наприклад, як засіб, що «позитивно впливає на серце», або «ретельно підібране сполучення ліпотропних інгредієнтів, що окислюють (спалюють) жир», або «таблетки по­передників гормонів», або засоби «для стабілізації рівня цукру у крові», або такі, що «сприяють підтриманню нормального водно­го балансу в організмі» тощо.

Часто виникають труднощі зі встановленням категорії про­дукції, коли харчовий продукт виготовлений у формі лікарського засобу (таблетки, капсули, гранули). Деякі продукти, які містять вітаміни і мінеральні речовини, вважаються лікарськими засоба­ми, і на торгівлю ними треба одержувати ліцензію, бо в інструкції зазначено, що вони застосовуються для лікування станів, які вик­ликані недостатністю вітамінів в організмі, і містять ці речовини у великих дозах. Якщо така заява відсутня, продукцію можна реа­лізувати і як харчову добавку (при наявності на це дозволу).

У серпні 1999 р. МОЗ України затвердило Положення про дер­жавний контроль за якістю та безпекою спеціальних харчових про­дуктів, біологічно активних харчових добавок та харчових доба­вок.

У Положенні вперше наведено термінологію, згідно з якою біологічно активними добавками визнаються речовини або їх суміші, що використовуються для надання раціону харчування спеціальних лікувальних або лікувально-профілактичних властиво­стей.

Спеціальні харчові продукти — це лікувальні, дієтичні, ліку­вально-профілактичні та біологічно активні харчові добавки, про­дукти дитячого харчування та харчування для спортсменів.

Тепер ввезення на територію України, реалізація та викорис­тання харчових добавок, БАД і СХП дозволяється тільки після дер­жавної експертизи продукції, нормативної документації до неї та подальшої реєстрації її у Державних реєстрах ХД, БАД і СХП.

Безпека та ефективність харчових добавок

До розряду «харчових добавок» за кордоном перейшли препарати природного походження, які при тестуванні не виявили зовсім або виявили малу терапевтичну цінність. Крім того на рин­ку залишилися деякі препарати, шкідливі при тривалому вживанні. Під час дослідження їхнього хімічного складу виявилося, що вони

містять речовини з канцерогенною, мутагенною, алерпзуючою влас­тивостями.

Незважаючи на це люди платять за них шалені гроші і продов­жують вживати. Пояснюється це тим, що, по-перше, у багатьох ви­падках позитивний ефект виникає внаслідок так званого плацебо- ефекту, а лікувальна дія мало залежить або не залежить зовсім від діючих речовин препарату. Плацебо-ефект має психологічний ме­ханізм дії. Досліди західних вчених довели, що в залежності від стану хворого плацебо-ефект виникає у тих, кому призначали пла­цебо. Вважається, що позитивний ефект від нього з’являється наприкінці лікування і викликаний змінами у поведінці, суб’єктив­ними відчуттями або є відповіддю ендокринної системи чи внутр­ішнього контролю. Більшість рослинних препаратів та біологічно активних добавок хворі вживають із надією на поліпшення само­почуття і, очевидно, іноді його досягають. Впевненість — це теж причина добрих результатів терапії або лікувальних процедур. Вибір рослинної сировини, фітопрепаратів. спеціальних харчових доба­вок часто базується на родинних або народних традиціях, порадах друзів чи настирливих дистриб'юторів. Останнє є дуже небезпеч­ним — згадаймо шкідливі наслідки безконтрольного вживання «славнозвісного» гербалайфу або вітамінів.

По-друге, в рослинній сировині, фітопрепаратах та рослинних харчових продуктах міститься дуже складний комплекс речовин. Одні з них потрібні нам для задоволення життєвих потреб, інші мають фізіологічну активність. Позитивні зміни у біохімічних процесах макроорганізму малі дози діючих речовин викликають повільно, тому тільки тривале вживання, кумулятивні ефекти, полівалентність впливу, використання технологічних прийомів ви­готовлення препаратів, що пролонгують дію активних речовин, ви­конання рекомендацій щодо змінеиня способу життя та харчування можуть сприяти покращанню самопочуття людини у стані передх- вороби або ж одужанню.

І нарешті, надприбутки, що отримують виробники і розповсюд­жувачі харчових добавок різного цатунку, заохочують їх вкладати шалені гроші в рекламу продукції або у підготовку дистриб’юторів для сітьового маркетингу. У споживачів штучно формується дум­ка про надзвичайну користь добавок до їжі. Заходи сітьового мар­кетингу спрямовані на довіру до дистриб’ютера, його особистий авторитет, вплив на родину, друзів, знайомих, внаслідок чого штуч­но формується громадська думка. Ці прийоми поширення товарів визнані у світі найефективнішими, але шлях до успіху повільний.

Основні напрямки розробки БАД та СХП в Україні

В Україні також розвивається нова галузь знань — нут- рицеологія, наука про харчування. Вона вивчає роль і значення для життєдіяльності людини харчових речовин-нутрієнтів (первинних і вторинних метаболітів, вітамінів, мікроелементів і т. ін.). БАД і СХП, які розробляються в Україні, призначені:

підвищувати (за рахунок посилення захисту клітин) опірність організму до дії шкідливих факторів навколишнього середовища, особливо адаптацію до несприятливих умов в екологічно небез­печних районах;

прискорювати зв’язування та виведення інородних і токсичних речовин з організму;

нормалізувати мікробіоценоз шлунково-кишкового тракту;

цілеспрямовано змінювати ушкоджений обмін окремих речо­вин;

регулювати (у фізіологічних межах функціональної активності) дію органів та систем, зокрема нервової.

В Україні до розряду БАД і СХП відносять продукти з вітамі­нною, імуномодулюючою, адаптогенною, антиоксидантною, за- гальностимулюючою, антистресовою діями. Як свідчать основні положення теорії адаптації, необхідними умовами зниження ризи­ку розвитку патологічних станів є мобілізація адаптогенних ме­ханізмів організму під впливом ушкоджуючих факторів. Це відбу­вається, коли БАР багатокомпонентних рослинних препаратів, харчових добавок або субстанцій одночасно діють на ключові лан­ки системи адаптації.

Адаптогенний ефект залежить від складу БАР, які можна по­ділити на групи:

сполуки, які регулюють і нормалізують нейроендокринні ме­ханізми; до них належать ди- і тритерпеноїди, тритерпенові кисло­ти, компоненти ефірних олій і гіркоти, специфічні глікозиди;

сполуки, що нормалізують функціональні системи організму, у тому числі антиоксидантну та імунну; це біофлавоноїди, кароти­ноїди, вітаміни, комплекси металів з органічними сполуками, зде­більшого з полісахаридами та білками тощо.

Принциповим для українських науковців є пошук харчових про­дуктів радіозахисної та імуномодулюючої дії, які підвищують опірність організму до несприятливих факторів середовища, змен­шують негативний вплив радіації та ризик онкологічних захворю­вань, індукованих радіацією. Відомо, що спричинені променевою енергією порушення метаболізму піддаються корекції за допомо­гою харчування, яке, з одного боку, є фактором, що збільшує до- зові навантаження на організм, з другого — захищає його. Знижен­ня доз внутрішнього опромінення можна досягти, зменшивши в до­бовому раціоні частку продуктів, що забруднені радіонуклідами, а також підвищивши біологічну цінність традиційних харчових про­дуктів та створивши нові, які мають задані властивості. Позачер­говим є збагачення раціону харчовими речовинами, що запобіга­ють надходженню в організм радіонуклідів або прискорюють їх виведення (харчові волокна, альгінати, пектини). Українці повинні істотно збільшити споживання БАР, антиоксидантів, імуномодуля- торів. до яких належать вітаміни, амінокислоти, комплекси міне­ральних солей та есенціальних жирних кислот, біофлавоноїди, що підвищують резистентність організму. Проблеми радіозахисного харчування населення, яке мешкає в екологічно несприятливих ре­гіонах, знайшли відображення в Національній програмі України з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Робота щодо вивчення харчових речовин і продуктів харчу­вання проводиться в Україні зд напрямками:

розробка рецептур хліба, хлібобулочних та кондитерських ви­робів з доданням БАД;

використання продуктів бджільництва (мед, пилок (бджолине обніжжя), перга, маточне молочко) — цінних адаптогенів широкого спектра дії, які сконцентрували в собі не лише поживні речовини рослинного походження, а й комплекс біологічно активних сполук; ці продукти активізують захисні сили організму, поліпшують функ­цію серця, печінки, ШКТ, стимулюють кровотворення, підвищують розумову та фізичну діяльність, а також мають радіопротекторну дію; існує Національна програма розробки таких продуктів;

промислове виробництво Р-каротину й водорозчинного каро­тину. розробка продуктів, збагачених ними, з метою зниження ри­зику онкологічних захворювань;

розробка харчових композицій з гідробіотів (гідролізати, білково-вуглеводні концентрати); результати клінічних досліджень свідчать про доцільність їх застосування при лікуванні гематоло­гічних, онкологічних, ендокринних хвороб;

виробництво концентратів (пасти, пюре, нектарини), що виго­товляють концентрацією у вакуумі фруктових і ягідних соків без цукру; в них у два-п’ять разів більше мікро- та макроелементів, вітамінів, пектинів, біофлавоноїдів і таке інше, ніж у плодовій та ягідній сировині; .

використання адсорбуючих властивостей (стосовно радіо­нуклідів та важких металів) пектинів, альгінатів, інших полісаха­ридів; їх рекомендується додавати до рецептур майже всіх харчо­вих продуктів, БАД та СХП;

окремий науковий напрямок — роботи з використання як біо­логічно активної речовини харчового альбуміну з крові тварин, яка характеризується унікальним хімічним складом і високою концен­трацією гемового заліза.

Таким чином, в Україні починає розвиватися індустрія про­філактичного і лікувального харчування, якій приділяють увагу підприємства не тільки харчової, але й фармацевтичної промисло­вості: Борщагівський ХФЗ, АТ Галичфарм, AT Лубнифарм, Київсь­кий вітамінний завод тощо.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ У ВИРОБНИЦТВІ БАД ТА СХП

Зупинимося на характеристиці хімічного складу найбільш по­ширених видів лікарської рослинної сировини, що входить до скла­ду вітчизняних та іноземних БАД. Про фармакологічну активність можна довідатися з рекламних проспектів фірм-виробників й роз­повсюджувачів та з численної літератури, якою забезпечують спо­живача. а ось про склад інформацію знайти важко. Фахівець пови­нен бути обізнаний зі складом біологічно активних речовин і передбачати небезпеку, яку потенційно становлять компоненти хар­чових добавок при безконтрольному застосуванні продукції мод­ної або такої, що активно рекламується.

Полісахариди. Цей клас природних сполук незамінний у біо­логічно активних харчових добавках завдяки таким властивостям: імуномодулююча, очищувальна (адсорбуюча, радіопротекторна, проносна, відхаркувальна), детоксикаційна, іонообмінна, така, що нормалізує мікрофлору й моторику товстої кишки, постачає міне­ральні речовини, у тому числі мікроелементи. Опис більшості видів сировини наведений у відповідному розділі спеціальної частини (ал­тея, подорожник, мати-й-мачуха, ехінацея. топінамбур, цикорій, пирій, лопух, камеді тощо).

Харчові волокна. До групи волокон, що не засвоюються організмом, належать «сира клітковина» (целюлоза), геміцелюло­за, лігнін.

Висівки зернових є джерелом клітковини. Разом з волокнами, які не ферментуються, висівки містять велику кількість кальцію й фосфору (фітин). Майже 75% усіх біологічно активних компо­нентів зерна міститься у висівках (близько 60% мінеральних речо­вин, 50-60% ліпідів та 20% білка від загальної їх кількості в зерні), тому борошно збагачують ними для підвищення його біологічної цінності. Для запобігання механічному ушкодженню слизової оболонки травного каналу висівки грубого помолу подрібнюють, а для покращення смакових якостей до них іноді додають арома­тизатори. До полісахаридів, що ферментуються, належать слизи та пектинові речовини. Дані про джерела цих вуглеводів у БАД наве­дені в табл. 17.

Таблиця 17