Плоди моркви дикої — fructus dauci carotae

М орква дика — Daucus са- rota L., род. селерові —

Apiaceae

Морковь дикая; назва по­ходить від латинізованої грецьк. daukos — назва різних селеро­вих; daio — палити, гріти; латин. carota —транслітерація грецьк. karota — морква.

Рослина дворічна трав’яни­ста. На першому році розвиває прикореневу розетку перистороз- січених листків, на другому — цвіте і плодоносить. Квітки білі, зібрані у складний зонтик, з 10­15 променями, які несуть зонтич- ки. Плоди — яйцевидної форми двосім’янки, розпадаються на окремі напівплодики завдовж­ки близько 3 та завширшки близько 1,5 мм. На опуклому боці напівплодика добре видно чо­тири головних ребра, на яких в один ряд розміщені довгі колюч­ки. На ввігнутому боці виступають два ребра, на яких

розташовані два ряди волосків. Колір плодів світло-брунатний, ребра, колючки та волоски з сіруватим відтінком-

Поширення. Росте по всій території України крім високогір­них районів Карпат. Бур’ян.

Заготівля. При побурінні 60-80 % зоИ™ків рослину зрізають, підсушують, плоди обмолочують та ОЧИЩАЮТЬ від домішок.

Хімічний склад сировини. Плоди міртять похідні кумарину: умбеліферон, ескулетин, скополетин, остоЛі фуранохромони: ксан­тотоксин, пеуцеданін; дубильні речовин¹¹ (0,2 %), флавоноїди, алкалоїди (1,4 %), органічні кислоти, сах^аР^а> понад 20 мікроеле­ментів, ефірну та жирну олії.

Біологічна дія та застосування. Спир^товий екстракт насіння входить до складу комплексного препарату уролесан спазмолітич­ної, протизапальної, жовчогінної, діурети^чної та літолітичної дії.

ФЛАВОНОЇДИ

Флавоноїди — це біологічно активні речовини, в основі яких лежить дифенілпропановий фрагмент, із загальною форму­лою С,—С,—С,.

Ь 5 Ь

Назва походить від латинського слова flavus — жовтий, тому що перші виділені флавоноїди мали жовте забарвлення.

Будова та класифікація

Будова. Молекула флавоноїда складається з двох фе­нольних залишків (кільця А і В), з’єднаних пропановою ланкою, тому їх можна розглядати як похідні фенілпропаноїдів.

Флавоноїди мають різне положення фенольних радикалів у пропановому фрагменті. За цією ознакою їх поділяють на три основні групи: еуфлавоноїди, ізофлавоноїди та неофлавоноїди.

І група — еуфлавоноїди, або власне флавоноїди, або справжні флавоноїди, в яких кільце В приєднане по С-3 положенню пропа­нового ланцюга.

і

Якщо з кільцем А конденсується гетероцикл пірану, то утво­рюється флаван (фенілбензопіран). Окислений флаван має у складі молекули у-пфон.

о

Флаван Флавон

(2-фенілхроман, 2-фенілбензопіран) (2-фенілхромон, 2-фенілбензо-у-пірон)

2. група — ізофлавоноіди, кільце В приєднане до другого вуг­лецевого атома пропанового фрагмента.

3. група — неофлавоноїди, містять кільце В по С-1 положен­ню пропанового ланцюга.

Класифікація еуфлавоноїдів. За ступенем окислення пропано­вого фрагмента та величиною гетероциклу еуфлавоноіди можна розділити на 10 класів.

Похідні флавану

о

6. Флавон

7 Флавонол

К лас ауронів, які мають п’ятичленний гетероцикл, можна розглядати як похідні 2-бензиліденкумарона.

Флавоноїди з відкритим пропановим фрагментом називають­ся халкони та дигідрохалкони.

4

О

2 З