Трава буркуну — herba meliloti

Б уркун лікарський —

Melilotus officinalis (L.) Pall., буркун високий — Melilotus altissimus Thiiill., род. бобові — Fabaceae

Донник лекарственный, донник высокий; назва me­lilotus походить від грецьк.

melilotos: meli — мед. lotos — назва багатьох кормових рос­лин; латин, officinalis — лі­карський.

Рослина дворічна трав’­яниста, стебло прямостояче, розгалужене, голе або вгорі розсіяноволосисте, заввиш­ки ЗО—100 см. Листочки трійчасті, дрібнозубчасті, нижні — оберненояйце- подібні, верхні — видов- женоланцетні, прилистки шиловидні, цілісні. Квітки двостатеві, жовті у багатоквіткових па­зушних китицях. Плід — біб. Цвіте у червні — серпні.

(Іоширення. Росте по всій території України на лісових галяви­нах, узліссях, на схилах балок, біля доріг та канав, як бур’ян у садах.

Заготівля. Траву збирають під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки довжиною ЗО см і бокові пагони. Сушать під наметом. Суху траву обмолочують і просівають крізь дротяне сито, щоб ВІддцШТИ товсті стебла.

Хімічний склад сировини. Трава містить кумарини (0,4-0,9 %): ди- кумарол, мелілотин, мелілотозид, а також кумарову та мелілотову кислоти; похідні пурину, білок, ефірну олію, слиз, азотисті сполуки, флавоноїди, аскорбінову кислоту, сахара.

Біологічна дія та застосування. Настій трави використовують як відхаркувальний, пом’якшувальний та антикоагулюючий засіб. Дикумарин має здатність гальмувати зсідання крові. Входить до складу кардіопротекторного засобу кардіофіт.

У гомеопатії використовуються свіжі верхівки трави при тром­бофлебітах, застійних явищах в легенях, яєчниках, при головно­му болі, який супроводжується почервонінням обличчя та силь­ним нервовим збудженням.

Насіння каштана—semina hippocastani листя каштана — folia hippocastani

Г іркокаштан звичайний —

Aesculus hippocastanum /.., род. гір- кокаштанові — Hippocastanaceae

Конский каштан обыкновен­ный; назва походить від aesculus — латинської назви дерев’янистої рослини; грецьк. hippos — кінь; castanum — від латин, castanea — назва справжнього каштана.

Рослина. Дерево заввишки до ЗО м, з великою густою кроною.

Листки супротивні, п ’яти — семи- пальчастоскладні, з довгими жоло- бовидними черешками, близько 25 см у поперечнику, сидячі, оберне­нояйцевидні, короткозагострені, злегка зубчасті, клиноподібно- звужені; молоді листки в основі жилок рудоволосяні. Квітки білі або рожеві, роздільнопелюсткові, зигоморфні, в прямостоячих пірамідних волотях завдовжки до 20-30 см; вісь суцвіття та квітконіжка з рудуватим опушенням. Плід — велика яйцевидно­овальна коробочка з гострими колючками, що містить 1-3 насінини. Зрізе насіння овальної форми, в діаметрі 3-5 см, вкрите блискучою, брунатною шкіркою з великою сіруватою плямою біля основи; без запаху, гірко-в’яжучого, трохи маслянистого смаку. Цвіте з травня по червень. Дає плоди у вересні-жовтні.

Поширення. Родом з Балканського півострова. Культивується як декоративне дерево у всьому світі.

Заготівля. Збирають насіння восени, висушують на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 40-50 °С. Зберігають сировину у сухому місці до п’яти років в добре провітрюваному приміщенні. Листки можна заготовляти протягом літа; сушать їх на повітрі у затінку.

Хімічний склад сировини. Насіння містить глікозиди кумаринів — ескулін, який розщеплюється на ескулетин (6,7-діок- сикумарин) і D-глюкозу, а також фраксин, що відщеплює D-глюко­зу і фраксетин (6-метокси-7,8-діоксикумарин).

У насінині кінського каштана містяться тритерпенові сапоні­ни, а також флавоноїди, похідні кверцетину і кемпферолу, багато крохмалю (до 50 %), є жирна олія, амінокислоти, білкові, дубильні та гіркі речовини, ферменти. В листках поряд з кумари­нами та сапонінами синтезуються флавоноїди.

Біологічна дія та застосування. З насіння виробляють вод­но-спиртовий екстракт під назвою ескузан та есцин, що застосо­вуються самостійно та у складі комбінованих препаратів веното- нізуючої дії.

Препарати есцин, есцингель на основі сапонінів, есфлазид (ес­цин разом з флавоноїдами листків) та ескувазин зміцнюють стінки капілярів, тонізують венозні судини, підвищують їх опірність, зменшують запальний та алергічний набряки.

У гомеопатії використовується свіже дозріле насіння без зовнішньої шкірки для лікування застійних явищ різних органів: розширених судин очного дна, фолікулярних фарингітів, проктитів та ін.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА СИРОВИНА,

ЯКІ МІСТЯТЬ ФУРОКУМАРИНИ

ПЛОДИ ПСОРАЛЕЇ — FRUCTUS PSORALEAE

Псораґ лея кістянкова — Psordlea drupacea Bunge, род. бо­бові— Fabaceae

Псорален костянковая (аккураи); назва походить від грецьк. psoraleos— буквально: вкритий струпом; латин, drupaceus, -а, - ит — кістянковий.

Рослина. Трав’янистий багаторічник з коренем, що досягає гли­бини 2-4 м. Стебла прямостоячі, численні, заввишки 40-150 (200) см, у верхній частині гіллясті, злегка ребристі, густоопушені простими волосками і вкриті крапковими залозками. Верхні листки прості, нижні —трійчастоскладні, з прилистками; круглі, великовиїмчасті,

густозалозкоопушені. Суцвіт­тя—колосовидна китиця. Ві­ночок метеликовий, білувато- ліловий. Плід — однонасінний, оберненояйцевидний, білувато- сірий через густе білопов- стисте опушення біб. Має роз­тягнутий період цвітіння і

с тиглості плодів (червень

жовтень).

Поширення. Росте у Се­редній Азії, Південному Казах­стані, головним чином на лісовій підгірній рівнині, перед­гір’ях і низькогір’ях, де інколи утворює майже чисті зарості.

Зустрічається на звалищах, непо­ливних посівах.

Заготівля. Плоди псоралеї збирають з кінця червня до першої декади серпня. У вересні на тих же ділянках можна провести повторну заготівлю. У чистих зарос­тях можливе механізоване збирання. Ручний збір проводять у рука­вицях, щоб уникнути опіків шкіри. Зібрані плоди негайно сушать на сонці, розсипавши на відкритих асфальтованих площадках або на брезенті. Зберігають сировину на стелажах у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Хімічний склад сировини. У плодах містяться фурокумари­ни (1 %) псорален і ангеліцин, які супроводжуються умбеліферо­ном. У плодах, крім того, багато жирної олії.

Біологічна дія та застосування. З плодів виготовляють пре­парат псорален, до складу якого входять псорален й ангеліцин. Ви­користовують як фотосенсибілізуючий засіб при лікуванні тоталь­ної та гніздової плішивості і вітиліго.