Трава фіалки — herba violae

Ф іалка триколірна — Viola tricolor L., фіалка польова — Viola arvensis Murr., род. фіалкові — Violaceae

Фиалка трехцветная, фиалка полевая, иван-да-марья; viola — латинська назва запашних рослин з ро­дини капустяних, можливо, зменшу­вальне від грецьк. іоп — фіалка; ла­тин. arvensis — польовий; tricolor — триколірний.

Рослина. Фіалка триколірна — однорічна або дворічна трав’яниста рослина заввишки 10—45 см. Стебла прості або галузисті, злегка ребристі. Листки чергові, звичайно черешкові, прості, з двома перисторозсіченими або перистороздільними прилистка­ми; нижні — широкояйцевидні, верхні — видовжені, по краю тупозубчасті або крупногородчасті, завдовжки до 6, завширшки до 2 см. Квітки пазушні, двостатеві, не­правильні, зі строкатим п’ятипелюстковим віночком. Чашечки з п’яти зелених чашолистків, віночок з п’яти нерівних пелюсток, нижні крупніші за верхні, зі шпаркою при основі. Колір листків зелений,

стебел — зелений або світло-зелений. У фіалки польової віночок жовтий, з блідішими верхніми пелюстками; у фіалки триколірної верхні пелюстки - синьо-фіолетові, бічні — світліші, з однією — трьома темними нектарними смужками; нижня пелюстка завжди жов­та. Плід — одногнізда, видовжено-яйцевидна коробочка, яка закри­вається трьома стулками. Насіння дрібне, овалъне, гладеньке, світло-брунатне.

Поширення. Зустрічається по всій Україні на сухих луках і уз­ліссях, як бур’ян у посівах; росте на Кавказі, у Середній Азії,Сибі­ру та на Далекому Сході. V

Заготівля. Кожний вид фіалки збирають окремо. Траву зріза­ють під час цвітіння на відстані 5 см від землі. Черговість заготівлі сировини два роки. Сушать швидко на повітрі у затінку.

Хімічний склад сировини. Трава містить саліцилову кислоту (0,1 %), флавоноїди (див. розділ «Флавоноїди»), ефірну олію, до складу якої входить метиловий ефір саліцилової кислоти, сапоніни (14 %), серед яких є урсолова кислота, каротиноїди, вітамін С.

Біологічна дія та застосування. Настій застосовують як відхаркувальний, діуретичний, потогінний, протизапальний засіб. Вхо­дить до складу грудних та сечогінних зборів.

У гомеопатії застосовують всю свіжу квітучу рослину фіалки триколірної при діатезі у немовлят, а також при захворюваннях шкіри і нічному нетриманні сечі.

ТРАВА ПІВОНІЇ НЕЗВИЧАЙНОЇ —

Herba paeoniae anomalae кореневища і корені півонії — rhizomataet radices paeoniae anomalae

Півонія незвичайна, мар’їн корінь — Paeonia andmala L., род. півонієві — Раеопіасеае

Пион неправильный (п. уклоняющийся, марьин корень); рос­лину названо на честь Пеона — грецького бога лікування; латин. anomalus, -а — неправильний від грецьк. -an — ні та nomalos — правильний.

Рослина багаторічна трав’яниста заввишки 60-100 см. Корене­вище коротке, багатоголове, темно-брунатне або жовтувато-буре, на зламі світло-жовте, зморшкувате, з відгалуженими веретено- подібнопотовщеними м’ясистими сидячими коренями, завдовжки 1-9, завтовшки 0,2-0,5 см. Стебло прямостояче, просте, боро­зенчасте або з великими ребрами, голе, буро-зелене, завдовжки до 35 см. Листки голі, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені

на вузькі ланцетні частки, чергові, дуже зморшкуваті, зверху темно- зелені, зісподу— світло-зелені. Квітки правильні, двостатеві, ве­ликі (діаметром 8-13 см), п’яти- або шестипелюсткові, поодинокі, на верхівці стебла; пелюстки інтенсивно-червоні, на верхівці вищерблені. Плід — багатолис- тянка.

П оширення. Поширена рослина у Східному і Захід­ному Сибіру. Росте у лісах, на галявинах і узліссях. В Ук­раїні зустрічається в ботані­чних садах і парках.

Заготівля. Підземні органи можна заготовляти протягом усього вегетаційно­го періоду, але доцільніше — водночас з травою — у період цвітіння рослини. Надземну частину відокремлюють від підземної. Кореневища і корені викопують, об­трушують від землі, миють і ріжуть. Сушать сировину на горищі або під наметами. Досушують у сушарках при температурі 45-60 °С.

Хімічний склад сировини. Кореневища і корені півонії містять глікозид саліцин, метилсаліцилат, саліцилову та бензойну кислоти, флавоноїди, дубильні речовини (8 %), сахара (10 %). До складу ефірної олії (1,6 %) входять монотерпеноїди: пеонол, пео­нозид, пеонолід тощо. В листках знайдено до 0,3 % аскорбінової кислоти.

сн?он 1 2	-о 0 1 0 1
ЛОСЮ	Гтот	R = Н — Пеонол
f у		R = Glu — Пеонозид
Саліцин	V осн3	R = Glu - Аг — Пеонолід

Біологічна дія та застосування. Настойку півонії застосо­вують як седативний засіб. Застосовують при неврастеніях з підви­щеною збудливістю, безсонні, іпохондрії. Препарати півонії викли­кають деяке підвищення кислотності шлункового соку.

Верба гостролиста — Salix acutifolia Willd., род. вербові —

S alicaceae

Ива остролистая; salix — ла­тинська назва рослини.

Рослина. Дводомне дерево або куш заввишки до 5 м. Кора завтов­шки 1,5-3 мм, червонувата або жовта. Листки цільні, чергові, ланцетні, видовжено-загострені, голі, зверху — зелені, зісподу — сизуваті, завдовжки 6-15 см.

Квітки двостатеві, в сидячих„-тов- стих сріблястоволосистих сереж­ках. Цвіте у березні-квітні, задов­го до появи листя. Плід — коробочка.

Поширення. Зустрічається на всій північній півкулі, по бере­гах річок і водоймищ. Культиву­ють як декоративну рослину.

Заготівля. Збирають кору в період руху соку з 3-4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях.

Хімічний склад сировини. Містить фенольні сполуки: пірока­техін, саліциловий спирт; и-кумарову, ферулову, саліцилову та інші кис­лоти; фенологлікозиди — саліцин (0,6 %), популін, салікортин, піцеїн; флавоноїди, катехіни, конденсовані дубильні речовини (до 12,5 %).

Біологічна дія та застосування. Відвар кори верби використо­вують для полоскань при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, запальних процесах у ротовій порожнині й горлі як протизапальний, анальгезу- ючий, антисептичний і в’яжучий засіб. З кори отримують лютеодін- стандарт і цинарозид (глюкопіранозид лютеоліна), які використову­ють у фармацевтичному аналізі.

Кора верби є складовою частиною біологічно активних харчо­вих добавок.