Висновки.

Соцометрична і референтометрична техніка була використана нами для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх глибокого вивчення, зміни, покращення та удосконалення групової діяльності в усіх сферах шкільного життя.

Соціометрія і референтометрія дає змогу відтворити внутрішні взаємовідносини кожного індивіда з колективом у вигляді числових величин і графіків. На І етапі обстежень учням було запропоновано відповісти на 2 питання:

„З ким би ти хотів відпочивати, розважатися?”

„З ким би ти хотів працювати, створити свій бізнес?”

Відповіді на ці питання дали нам змогу з’ясувати групову диференціацію учнів, визначити соціальний статус кожного учня: „зірка”—„ізольований”, а також заповнити рівні благополуччя групи або класу на карті класної або групової диференціації.

Таким чином, на І етапі дослідження в 7-ми учнівських колективах з’ясована кількість „зірок”, яка займає лідерську позицію, їх 36 із 165 респондентів, це вони впливають на дівчат і юнаків, формально чи неформально. „Ізольованих” виявлено 25 осіб. Що стоїть за цим? Хто на кого впливає і яка спрямованість цього впливу?

Із 48 респондентів після референтометричного дослідження виявлено 11 „лідерів” (4 „ізольованих”). Для більш глибокого вивчення лідерської групи додатково використані такі методики, як спостереження; експертна оцінка; співбесіда; ділові та розвивальні ігри, що дало нам змогу зробити заключні висновки:

1. Нема жодного учня, якому було байдуже, яке місце він займає в колективі.

2. В кожному учнівському колективі існує певна кількість учнів (22,5%) лідерської спрямованості.

3. „Ізольовані” складають 14,3% і на них також треба звертати особливу увагу.

4. Соціометрія і референтометрія не виявляє причини переваги і ізоляції в виборі.

5. Виявлення мотивів, по яким особистість готова здійснювати емоційний і діловий контакт з членами колективу дасть змогу визначити мотиваційне ядро вибору в міжособистісних стосунках.

6. Виявлені лідери – по структурі діляться на офіційних (формальних) і неофіційних (неформальних). Вони створюють навколо себе малі групи формальні і неформальні групи, які виникають на основі симпатій, близькості поглядів, переконань.

В нашому досліджені формальних лідерів 31%, а неформальних – 69%.

7. Формальні лідери, в основному, скромної про себе думки, таким особистостям з високим позитивним статусом в колективі слід надати самостійність, доручати керівництво гуртками, секціями, надати право коригувати поведінку інших членів групи, але слід пропонувати також справи, де вони повинні бути виконавцями.

8. Лідери-неформали – частіше всього „лідери вулиці”, сильні, активні, не завжди гарно вчаться, спортивні, впливові і потребують іншого підходу в процесі навчання і виховання; в першу чергу це залучення до активного життя і діяльності саме в колективі.

9. Лідерів-неформалів слід активно залучати для допомоги групам „ізольованих” учнів з метою розширення кола їх спілкування, домогти в розвитку творчої активності, ініціативи, підняття самооцінки.

10. Дослідження, проведені нами, підтверджують гіпотезу про те, що дуже важливо вивчати становище учня в системі колективних відносин, щоб забезпечити його сприятливе положення в колективі і формувати таким чином високі ціннісні орієнтації .