МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Г. КОРОЛЕНКА

Звіт

З літературно-краєзнавчої практики

Виконала:

студентка І курсу

факультету філології

та журналістики

групи Ін – 14

Діденко Катерина Вікторівна

ПОЛТАВА 2009

План

Вступ…………………………………………………2ст.

Розділ 1

1. Біографія Панаса Мирного………………………….3–5ст.

2. Літературна діяльність Панаса Мирного…………6 –7ст.

3. Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного…………………………………………... 8 –11ст

4. Значення літературної спадщини Панаса Мирного..12ст.

Розділ 2

5. «Откуда есть пошла Магдалиновка»…………13 –14ст.

6. Селище міського типу. Магдалинівка…………15 –19ст.

7. Фольклор моєї місцевості ………………………20 –22ст.

Висновок …………………………………….23 –24ст

Використана література………………………….25ст.

Вступ

Мета літературно-краєзнавчої практики – ознайомитися з життям і творчістю письменників, які пов’язали свою долю з Полтавою, збагатити свій внутрішній світ, адже духовно повинен розвиватися кожен.

Полтавщина відома великою кількістю талановитих і відомих людей. Є діячі котрі особливо яскраво й багатогранно відобразили у своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. Одним з цих діячів є Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім — Панас Мирний) –великий і дорогий скарб українського народу, послідовник Чернишевського й Шевченка. У сузір’ї імен українських письменників минулого ім’я Панаса Мирного сяє зіркою першої величини. Творчість і громадська діяльність Панаса Мирного – яскравий приклад служіння патріота своєму народові, демократичним ідеалам. Долаючи неймовірно важкі перешкоди, які ставив перед українськими літераторами царизм, письменник натхненно працював і виріс у першокласного майстра слова.

Так як царизм забороняв українську мову і літературу, внаслідок чого твори Панаса Мирного виходили за кордоном.

Творчість основоположника українських соціально-психологічного роману та повісті, поборника дружби народів Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія» ввійшла в золоту скарбницю української духовної культури.

Мирний боровся за чистоту мови, відкривав ті штучні слова, що їх намагалися культивувати реакційні письменники. Його мова відзначається художньою виразністю, мелодійністю, багатством тропів.

Традиції боротьби Мирного за чистоту мови, за соціальну гостроту зображувальних подій й психологічну глибину образів сприйняли й продовжили інші письменники. Багато вчилися в великого прозаїка, кращі літературні традиції творчо розвивали і розвивають українські та радянські письменники, зокрема Юрій Яновський, Олесь Гончар, Микола Стельмах та інші.

Саме про життя, літературну діяльність й літературну спадщину Панаса Мирного йдеться в першій частині звіту.

Фольклор, народну культуру та мистецтво українців вважаються одним з найбагатших надбань культурної спадщини європейських націй. Лише сам фольклор визначає багатогранність, поетичність, вишуканий ліризм, досконалість форм, глибока філософічність.

Протягом своєї багатовікової історії усна народна творчість стала засобом узагальнення життєвого досвіду українського народу, втілення світогляду та ідеалів. В цей час український народ склав велику кількість казок, пісень, приказок, легенд.

Та найбільше з цього фольклорного надбання –пісень їх записано понад дві тисячі

Читаючи пісні ми розуміємо красу, мудрість, вигадку таланту наших предків! Вони оповиті легендами сивої давнини, відшліфовані віками і тісно пов’язані з тим, без чого немислиме життя людини— з працею. Особливо з працею на землі, годувальниці нашою. Народна творчість— це живодайна криниця, яка ніколи не висохне!

Отже другий розділ присвячений фольклору місцевості в якій я проживаю.

Розділ 1

БІОГРАФІЯ

Панас Якович Рудченко (літ. псевдонім — Панас Мирний) народився 13 травня (1травня старого стилю)1849р. у м. Миргороді на Полтавщині в сім’ї чиновника. Це була сім”я із старосвітськими звичаями.

Батько, Яків Григорович нічого більше не бажав синам, як бути чесними службовцями.

Панаса віддали до церковнопарафіяльної школи. Учився він добре, одержував похвальні листи.

Тетяна Іванівна та Яків Григович Рудченки – батьки письменника

Після миргородської школи Панас учиться в повітовій школі в Гадячі, куди переселилась сім’я Рудченків.

Проте ні шкільне життя, ні життя повітового міста не залишали в пам’яті письменника радісних спогадів. Пізніше Мирний писав «Нема, здається, у світі сумніших міст, як наші повітові міста … Кругом бачиш, як природа розвертається, пишається своєю красою зеленою, любо та мило зазирає у вічі своїми квітами пишними – і тут рядом з нею люди, як камінь, холодні та суворі, з своїми щоденними турботами, своїми судами та пересудами… Ні, краще у полі та на роздоллі, серед широкого степу…»

У 1862 році тринадцятилітній хлопець закінчує навчання. З такою освітою вирушає майбутній письменник у життя, поступивши в 1863 року писарчуком у Гадяцький повітовий суд. Але служба чиновника не задовольняє його. «Він сумував і потай усіх шкодував за школою, за своїм товариством шкільним. У йому вбачав він більше сміливості, чого не було в його чиновного товариства… І тут уперше Іван Микитович побачив життя з його лихого боку і в душі його похололо… Він одвернувся від того життя серцем і душею».

З 16 років Панас Мирний захоплюється «Кобзарем» Т.Г. Шевченка та української народної творчості. З великим зацікавленням читає «Євгенія Онєгіна» Пушкіна, вразливий і допитливий юнак занотовує: «Яка сила поезії!». Велике враження на нього справляють твори Пом’яловського, Тургенєва. Ці враження доповнювали його багаті життєві спостереження.

Читання творів російських письменників та поезій Шевченка розширювало світогляд Мирного.

З юнацьких років Панас Якович перебуває на посаді канцеляриста, бухгалтера. У 1866р. він переїхав до Прилук, потім до Миргорода і нарешті, в 1871р. оселився в Полтаві, де провів решту життя (майже 50 років), працював у казначействі та казенній палаті, після 1917р. — угубфінвідділі.

Жив він дуже скромно у найманих помешканнях, поки не посилився в 1903р. у своєму будинку на Кобищанах – передмісті, що тонуло в зелені садів на схилах до ворсклянської низини. Не даремно в одному вірші письменник говорив, що він був «Панасом Мирним…–не мирним…»

Так проходило життя Панаса Яковича –полум’яного письменника-патріота, викривача поміщицько-капіталістичної дійсності

Живучи в Полтаві мав широкі зв’язки народом, бував у селах, всебічно вивчав життя різних верств суспільства і особливо сільської бідноти, чуло відгукувався на події, дружив з видатними діячами української літератури: письменниками, композиторами, артистами.

Панас Мирний брав активну участь у підготовці до спорудження пам’ятника Котляревському в Полтаві та відкритті його в 1903р. Тут він зустрівся з багатьма діячами української культури. Не шкодуючи сил, працював письменник для свого народу. Ще на початку літературної діяльності він писав:

« Краю мій! Люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові…»

Останній прилюдний виступ письменника відбувся в серпні 1919 р. біля пам’ятника Котляревському в Полтаві.

Помер Панас Мирний 28січня 1920р., похований у Полтаві.

Літературна діяльність Панаса Мирного

Як письменник Панас Мирний формувався в умовах класової боротьби 60–70-х рр. працюючи в суді та скарбництвах, зустрічаючись щоденно з селянами, він бачить усю облудність, брехливість реформи 1861 року.

Молодий письменник спостерігає процес розорення бідняцьких господарств. Селяни йдуть на заробітки. Часом вони стихійно піднімаються проти гнобителів. Придивляється він також до життя наймичок. Важка праця, безправність, темнота іноді штовхають наймичку на згубний шлях, яким пішла героїня роману «Повія» призводять її до загибелі. Всі ці явища стали об’єктом зображення у творах Панаса Мирного.

Відчувши на собі весь гніт бюрократичного апарату, письменник ставить перед собою завдання показати, «як у житті воно є», викрити задушливу атмосферу, що панувала в капіталістичному місті.

Особливо письменника приваблювали в житті ті явища, що свідчили про дієвість народу, про його моральні сили, могутню енергію. Це було головним джерелом реалізму Панаса Мирного, який вірив у свій народ і бачив його у майбутньому щасливим. Він був переконаний, що, як писав Т.Г. Шевченко, «Встане правда! Встане воля!»

На основі глибокого вивчення життя у Панаса Мирного складалися матеріалістичні погляди на мистецтво, зокрема літературу. Він визнавав, що література, як і інші види мистецтва, розвивається на основі живої дійсності, класової боротьби. Критичні парці російських революціонерів-демократів поглиблювали в Мирного осмислення життя, як великої боротьби правди з неправдою.

Ще юнацькі роки письменник вивчав народну творчість. Він захоплювався піснями про долю жінки і записував їх до свого щоденника.

Настільки знав і любив Мирний народну творчість, свідчать його численні записи казок, дум, історичних ,побутових, чумацьких, наймитських пісень.

З народної творчості письменник брав для своєї творчості теми, сюжети, образи.

Народна пісня збагачувала мову письменника, давала живий матеріал для його літературних задумів.

Поєднання народної творчості з літературою є однією з ознак реалістичного методу Панаса Мирного.

Художні твори Панас Мирний почав писати ще в юнацькі роки, як про це свідчать записи в його щоденнику за 1865 та 1870 рр. Майже десятиріччя минуло у пробі пера, в наполегливих пошуках себе як письменника.

В процесі творчих шукань юнак усвідомлював дійову силу мистецтва як засобу боротьби, руху вперед. Він глибоко вивчає життя, народну творчість, художню літературу. На початку 70-х ім’я молодого письменника з’явилося в пресі.

У 1872р. –надрукував оповідання «Лихий попутав» та поезію «Україні». Далі письменник почав працювати над великими романами («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»(1872-1875рр.), «Повія») та іншими творами

Панас Мирний писав оповідання, повісті, романи, ліричні поезії, поеми, драми. Його творчість відзначається різноманітністю тем. Найповніше у творах Панаса Мирного зображено життя селян.

Письменник-реаліст розкрив антагоністичні взаємини селянської бідноти з поміщиками, класове розшарування і зростання капіталістичних відносин на селі в пореформені часи.

Панас Мирний створив образи нових людей, носіїв народної моралі, викривачів соціальної неправди – позитивних героїв, які втілюють у собі не вичерпні сили свого народу та його велику волю до боротьби. Як представник критичного реалізму Він підніс українську прозу на високий рівень художності, створив соціально-психологічну повість і соціально-психологічний роман, наснажив їх ідеями революційно-демократичної визвольної боротьби.

Художня проза Панаса Мирного належить до класичних зразків української літератури. Її характерними рисами є масштабність реалістичних малюнків, точне відтворення народного побуту, соціальність та психологізм.

Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного

Панас Мирний .Це ім’я відоме в українській літературі від 1872 року. Творчість Панаса Мирного (псевдонім Панаса Яковича Рудченка ) –великий і дорогий скарб українського народу .У сузір’ї імен українських письменників минулого ім’я Панаса Мирного сяє зіркою першої величини .

На околиці Полтави, у самому кінці колишньої третьої Кобищанської, а нині вулиці Панаса Мирного, стоїть одноповерховий будинок. За ним зелений садок, що поволі спускається до ставка. Над ставом ростуть велетні-дуби. У цьому мальовничому куточку жив видатний прозаїк. Тепер тут розташований літературно-меморіальний музей письменника.

Сучасний меморіальний комплекс, створений 1974 року полтавськими художниками В.Батуріним, А.Щербаком, Є.Путрєю, І.Ковалевським та В.Цимбалистом, складається з меморіального будинку письменника 1860 року, літературно-виставкової частини 1985 року та господарського саду, площею 1,5 га, де зберігаються дерева і кущі, посаджені власноруч Панасом Мирним. Закінчується паркова частина садиби купальною, навколо якої ростуть вікові верби та дуби.

За кількістю особистих, меморіальних речей господаря садиби, музей Панаса Мирного в Полтаві – найбагатший літературний музей України. Серед унікальних експонатів музейної збірки – рукописи письменника та його старшого брата Івана Рудченко (І. Білика), першодруки творів, спогади про письменника, архів часопису „Рідний край”, редактором якого був П. Рудченко, особисті речі господарів будинку.

Експозиція музею розміщена в шести кімнатах будинку. У трьох з них зібрані експонати, які висвітлюють життя і творчість Панаса Мирного, дві–меморіальні: кабінет і вітальна. У шостій кімнаті подані матеріали, що розповідають про вшанування пам'яті письменника про популярність його творів у Радянському Союзі та зарубіжних країнах.

Зібранні у першій кімнаті музею експонати розповідають про дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника, про його захоплення літературою. Експонується малюнок Я.Усика «Миргород 30-х років»

У вітрині – копія метрики про народження Панаса, його похвальні лиси і свідоцтва про закінчення повітового училища (від 18 травня 1862 року).

Похвальний лист учня Гадяцького повітового

училища Панаса Рудченка

Подані експозиції другої кімнати матеріали розповідають про формування світогляду Панаса Мирного, знайомлять з початком його літературної діяльності.

Молодий Рудченко глибоко вивчає життя, суспільні процеси, живе мріями і прагненнями трудового народу.

У вітрині твори Шевченка, Чернишевського, Добролюбова, які читав Панас Рудченко. «Кобзар» Шевченка знав на пам'ять.

Експозиція третьої кімнати присвячена літературно-громадській діяльності, зв’язкам Панаса Мирного з видатними діячами російської та української культури.

1875року Мирний закінчив повість «Товариші» у якій показав глибоке розшарування української інтелігенції на прогресивну, віддану народові, і реакційну, що дбає тільки про свою власну наживу. Царська цензура заборонила друкувати повість вбачаючи в ній крамолу проти самодержавства.

Перше видання повісті вийшло в Женеві 1877р. без підпису автора.

Панас Мирний –автор кількох драматичних творів, які за своєю тематикою мають багато спільного з прозою письменника. Пройняті ненавистю до панівних класів, вони показують соціальне безправ’я народних мас. Усього письменником створено шість п’єс.

В експозиції подані фотознімки та документи, які висвітлюють зв’язки письменника з кращими представниками української культури.

Багатьма документами висвітлена громадська діяльність Панаса Мирного, зокрема його активна участь у відкритті пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві. На свято Котляревського прибуло багато діячів культури України, серед них –письменники М. Коцюбинський, В, Стефаник, Леся Українка, М. Старицький, В. Самійленко та інші.

Після відкриття пам’ятника вони зібралися в будинку Панаса Мирного, щоб обговорити літературні та громадські справи.

Ю. Баланівський. «В колі друзів» 1955 р

.

Панас Мирний підтримував дружні зв’язки з В. Г. Короленком. Разом вони підготували збірник присвячений 50-річчю з дня смерті М. В. Гоголя, обмінюючись своїми книжками.

У просторій світлій вітальні письменник приймав своїх друзів по перу. В різні часи тут бували Леся Українка, М. Коцюбинський, В, Стефаник, М. Старицький, М. Лисенко, І. Карпенко-Карий, М. Заньковецька

Вітальня вражає своєю простотою. У центрі –овальний стіл, накритий плюшевою скатертиною. На столі –гасова лампа, так як ,електрики тоді ще не було.

Навколо стола – крісла, у правому кутку –піаніно та етажерка з нотами, на піаніно грала дружина Панаса Мирного О. М. Шейдеман, бажаючим пропонують зіграти. На піаніно –бюст П. І. Чайковського, біля виходу на веранду стоїть книжкова шафа. У ній переважно твори самого письменника, книги подаровані письменникові, М. Коцюбинським, М. Старицьким, В. Короленком. На шафі бюсти Т. Г. Шевченка та М. В. Гоголя.