Художні особливості роману (роль описів природи, точність деталей і подробиць, характер оповіді тощо)

Д. Дефо — майстер описів. Він створює яскраві картини південної природи, передає своєрідність кожної пори року, чудові його описи моря. 1 назавжди в пам’яті залишається портрет Робінзона, вдягнутого в камзол і штани до колін, високу хутряну шапку та зі зробленою з козячої шкіри парасолькою над головою; назавжди зберігається в душі пережите разом з Робінзоном відчуття страху і надії, коли на прибережному піску він побачив слід ноги людини.

Художнє досягнення роману — рішення письменника змусити свого героя аналізувати не тільки те, що він бачить довкола, а й те, що відбувається у його душі.

Природа для Робінзона — мудрий учитель і провідник у його діяльності. Вона — чудовий об'єкт для перетворення, для виявлення можливостей і здібностей людини. В англійській духовній культурі ХУIII століття значну роль відігравало вчення Дж. Локка, який проголосив пріоритет досвіду у розумовій діяльності. Досвід перевіряє правильність розумових припущень, сприяє пізнанню істини. А людина набуває досвіду з допомогою своїх почуттів. Ці думки філософа знайшли художнє втілення в романі Дефо.

Природа дала поштовх для розвитку моральних якостей героя. Завдячуючи її постійному впливові, Робінзона неначе минають соціальні проблеми, інтриги й конфлікти. Йому не потрібно бути лицемірним, жадібним, брехливим. Перебування на лоні природи й у злагоді з нею викликало до життя тільки найкращі риси натури — щирість, працьовитість і здатність бути природним.

Особливість роману поєднання конкретики з широкими соціальними й моральними узагальненнями (Робінзон і людожери; Робінзон і П'ятниця — це у розумінні просвітителів ніби змодельована в мініатюрі соціальна історія людства).

Філософське і виховне значення твору

Малюючи життя свого героя на незаселеному острові, Дефо створив поетичну картину боротьби людини за виживання, оспiвав вiльну творчу працю. Саме праця й напружена робота думки допомагають Робінзону Крузо вижити й зберегти людськi якостi. По твердому переконанню письменника, праця є основою позитивного перетворення миру й духовного пiднесення людини. Герой роману не вдався у вiдчай, не втратив вiру. Виявившись у диких умовах острова, Робінзон сприймає все як життєве випробування, з якого вiн повинен знайти гiдний вихiд. Ощадлива й практична людина, старанний трудiвник, він цiлеспрямовано полiпшує умови свого iснування: будує хатину, полює, ловить рибу, робить

запаси продуктiв, знаходить спосiб вести лiк часу й записує в

щоденник всi своï мiркування. Озброєний трудовими навичками й

досвiдом свого народу, вiн успiшно користується спорядженням,

iнструментами й iншими цiнностями, виявленими на потерпiлому катастрофу кораблі. Автор спецiально ставить свого героя у виняткову ситуацiю, переносячи з миру грошей у мир працi. Тим самим вiн змушує його вiдкрити в собi тi якостi, якi повною мiрою можуть виявитися у вiльнiй вiд

торгових розрахункiв, загальнолюдськоï творчоï дiяльностi. Не випадково Руссо називав роман Дефо найвдалішим трактатом про природне виховання. Проста iсторiя про те, як Робінзон побудував свою хатину, як обпалив перший глечик, як виростив хлiб i приручив кiз, як спорудив i спустив на воду човен, уже протягом майже трьох сторiч продовжує хвилювати уява читачiв всiх вiкiв. I вона нiколи не втратить свого величезного виховного значення для дiтей i юнацтва.