Лекція 7. Виникнення перших музеїв. Музейна мережа України.

4.1. Зародження колекціювання і виникнення перших музеїв в світі

Етапи в історії музею:

а) історія колекціонування цінних предметів;

б) історія музеїв у сучасному його розумінні.

Перший етап хронологічно складається з Стародавнього світу (давньосхідне, давньогрецьке, давньоримське збирання) та середньовіччя. Колекції різних пам’ятних предметів виникли в країнах Стародавнього Сходу та Єгипту. Хоч термін «музей» походить від грецького «мозейон», «мусейон» – місце, присвячене музам, храм муз, перші прообрази музеїв існували в країнах Стародавнього Сходу і в Єгипті, про що свідчать археологічні розкопки.

Перші збірки цінних речей з палаців міст Ассирії, Вавилону та Єгипту датуються ІІІ тисячоліттям до н.е. Вони складалися із золотих та срібних виробів, прикрас, коштовної зброї та речей із слонової кістки. В Єгипті в храмах у спеціальних скарбницях зберігались папіруси, наприклад, храм Пта в Мемфисі (Єгипет) – скарбниця фараона.

Мета збирання у Стародавньому світі: а) практичне значення (зброя, стародавні книги, коштовності); б) естетичні міркування; в) колекції піднімали престиж їх власника в соціальній ієрархії; г) свідчили про приналежність власника зібрання до певних владних структур.

Для стародавніх греків краса була не лише в фізичному, але і в духовному плані, почали розуміти значимість стародавньої речі. Афінський правитель Перикл, за часів якого місто-держава досягла розквіту, наказував охороняти цінності в храмі Афіни: а) скульптури богів, які багаті замовляли та посвячували храму (статуя Зевса Олімпійського роботи скульптора Фідія); б) художню кераміку (чорнолакові та червонолакові вази); в) живопис (картини зберігались в храмах, однак до нашого часу не зберіглись). Колекції збирались з приношень прихожан та пожертвувань (храм в Дельфах); існувала пінакотека – колекція живопису в акрополі Афін.

Поняття «колекціонування» в обіг впровадив римський оратор Марк Тулій Цицерон. На віллах римської знаті, у палацах збирались колекції картин, скульптур у великих коридорах – галереях. У Стародавньому Римі почалась систематизація пам’яток історії та культури: картин, камей – опуклих рельєфів, вирізаних на дорогоцінному або напівкоштовному камені, скульптур, скла. Існували лавки, які торгували стародавніми виробами мистецтва.

Причини втрати колекцій відбулись в наслідок наступних подій: а) в період варварських захоплень велика кількість виробів мистецтва загинула; б) християнська церква нетерпляче відносилась до античних зображень богів.

У середні віки на церковні пожертвування з’являються колекції при монастирях церковного начиння, посуду, готичної скульптури. У XIV ст. виникло колекціонування рицарських трофеїв – зброя пращурів, яку зберігали в замках. Під час походів на Схід колекції килимів, одночасно зародження традиції фамільних портретів.

Характер збиральництва та демонстрації творів мистецтва в різні епохи

А) За часів Стародавнього світу: мотиви соціального самовизначення, самопрезентації, демонстрації влади і багатства, зумовлений ідеологією декоруванням суспільного життя. Хоча релігійні мотиви при створенні «мусейонів» були первинними, разом з тим вони частково брали на себе ті соціокультурні функції – сприяли розвитку естетичного смаку, розширенню світогляду стародавніх греків і римлян.

Б) Середньовічне збирання (V – перша половина ХV століття) охоплювало вже ширші верстви населення; основним замовником мистецтва була церква, виникають королівські та приватні колекції; ікони, рукописи релігійного змісту збирались в церквах та монастирях Європи; класифікаційний підхід у колекціонуванні започатковував визначення соціальної цінності предмета та розподіл предметів на «головні» і «другорядні».

В) В епоху Відродження з XIV ст. в Італіїї під егідою римського папи почалися цілеспрямовані пошуки стародавностей. У XIV – XVII ст. засновуються скарбниці, де зберігаються вироби мистецтва.

У XVI – XVII ст. створюються колекції Медичей, Августа Саксонського, в Дрездені Дрезденська картинна галерея.

Епоха Відродження характеризується розвитком експериментальної науки, мистецтва, літератури, техніки і ремесел. Великі географічні відкриття, навколосвітні мандрівки змінювали світогляд людей та світосприйняття. Отримало розвиток книгодрукування, що сприяло швидкому розповсюдженню знань.

Функції музеїв в епоху Ренесансу – документаційна, охоронна, дослідницька та просвітницька. Знання стали доступними не лише для еліти. Виникнення музеїв як зібрань, відкритих для відвідувачів різних соціальних груп (хоча і з деякими обмеженнями). З процесом диференціації соціального знання спостерігається створення профільних музеїв.

Г) Просвітництво ХVІІ–ХVІІІ ст.

Буржуазні революції в країнах Європи вплинули на розвиток музеїв: під впливом поступової демократизації суспільства все ширші верстви населення отримували доступ до відвідання музеїв.

Наприкінці XVII – XVIII ст. поштовхом для колекціонування стали знахідки в римських містах Помпеї, Геркуланум, які припинили існування під час виверження вулкану Везувію. Перше велике тематичне зібрання стародавностей з Помпеї виникло у Ватикані. В 1471 р. римський папа Сикст IV подарував місту папську колекцію античної скульптури: її виставили на Капіталійському холмі. Так виник один з перших музеїв Європи.

Однією з найцінніших складових папських зібрань була колекція картин – Пінакотека. З середини XVIII ст. її шедеври регулярно демонструвались публіці.

Мюнц-кабінети виникали у кожному європейському палаці, де зберігались стародавні монети, медалі, жетони, античні вази; натур-кабінети – зібрання природничих колекцій. У кунсткамерах зберігались твори мистецтва.

Це цікаво!!! Першим загальнодоступним музеєм Російської імперії була Кунсткамера (cьогодні Музей антропології та етнографії ім. Петра Великого), заснована з ініціативи Петра І в 1714 р. В архіві Академії Наук зберігся супроводжуючий лист, де перераховувались різноманітні монстри музею, серед них: вівця з 8 ногами, вівця з 3 оками, двома тулобами та шістю ногами; немовля з трьома ногами, немовля з двома головами, немовля з риб’ячим хвостом та ін.

У ХІХ ст. публічність музею розуміється як можливість демонстрації цінних предметів у публічних місцях, хоча часто ця демонстрація мала досить обмежений характер. Музеї відкриваються для огляду експозицій спочатку з височайшого дозволу правителів, оскільки вони були частиною королівських та царських палаців.

1759 р. – Британський національний музей урочисто відкрився для відвідувачів (через шість років після заснування). Відвідувати його можна було три години на день. Щоб отримати доступ до колекцій, необхідно було подати письмове прохання на головного доглядача музею з вказівкою імені, місця проживання, соціального статусу, а також дня та часу бажаного візиту. У випадку позитивного рішення прохачу висилали іменне запрошення, надруковане типографським способом. У 1808 р. доступ до музею був полегшений, в 1879 р. розпочався необмежений прийом відвідувачів.

1793 р. – Лувр став доступним для відвідувачів в рік свого заснування.

1852 р. – Ермітаж відкрився для відвідувачів (через 88 років після заснування колекції). До цього Ермітаж був частиною імператорського палацу і знаходився у відомстві придворної контори, яка видавала спеціальні білети для відвідувачів. Пускали сюди лише «людей гідних та відомих», які мали високий соціальний статус. З’являтися в Ермітаж належало в парадній формі: військовим – в мундирах, цивільним – у фраках. Кожного гостя супроводжував палацовий камер-лакей. Постійний пропуск сюди можна було отримати лише з дозволу самого государя. В 1832 р. «найвищий дозвіл» відвідувати Ермітаж виклопотав для О.С.Пушкіна російський поет В.А.Жуковський. У записці, прикладеної до білету, вказувалось: «посилаю тобі білет ермітажний, він на усю вічність. Його при вході віддавати не потрібно».

Відкрились для відвідувачів в 1855 р. Дрезденська картинна галерея, 1872 р. – Музей Метрополітен (заснований у 1870 р.).