3. Демогеографія України.

Демогеографія (геодемографія) - наукова дисципліна, яка постала на стику географії та демографії і вивчає територіальні особливості розвитку демографічних процесів населення (народжуваність, смертність, механічний рух тощо), застосовуючи різноманітні методи дослідження: картографічний, статистичний, аналізу, районування та інші. Для демогеографії об'єктом вивчення є населення у сукупності різноманітних демографічних характеристик, а предметом - просторові співвідношення та взаємозалежності, ретроспективний територіальний аналіз, виявлення просторових тенденцій розвитку населення тощо.

Демогеографія вивчає, аналізує будь-які демографічні явища чи процеси , що виникають і відбуваються у межах певної території, адміністративно-територіальної одиниці. Просторово-часові дослідження міграційних рухів, вікових, етнічних характеристик населення відтворюють картографічні матеріали.

На загальну чисельність населення України впродовж XX століття істотно вилинули міграційні процеси серед українського та єврейського населення, зумовлені різними чинниками та воєнними акціями Першої світової та громадянської воєн, Другої світової війни та післявоєнний період.

Демогеографічні дослідження території України і її регіонів почали активно розвиватись у 60-70-х та наступних роках XX століття, адже інтерес до демографічних проблем різко зріс. Значний розвиток отримали дослідження, що мали на меті зясувати залежність демографічних характеристик від особливостей і рівня історичного розвитку. Різним аспектам демогеографічних досліджень присвячені статті Є.Капчинської, Ф.Д.Заставного, СЯнковської, А.Слоненка, І.Білоконя, Б.І.Заставецького, Є.П.Качана, О.Г.Топчієва, М.І.Фащевського, В.О.Джамана, Г.М.Анісімової та ін.

Теоретичні основи етногеографії та демогеографії України У посібнику «Етногеографія України» М.С.Дністрянський обґрунтовує, що етногеографія складається як самостійний науковий напрям, а саме: «...майже сформована достатня теоретична і методологічна база етногеографії, з'являється значна кількість конкретних досліджень, засвідчуючи, що етногеографія - цілісна самостійна наукова дисципліна, яка розвивається у рамках суспільної географії. Етногеографія, як й інші географічні науки, виконує в суспільстві три функції: пізнавальну, освітню і прикладну. Пізнавальна функція полягає у виявленні і поясненні стійких просторових зв'язків і співвідношень у етнонаціональній сфері суспільства, освітня - використання етногеографічних знань у навчальному процесі, формуванні в учнів та студентів етногеографічного мислення, прикладна - у розробленні моделей розв'язання конкретних територіально-етнополітичних чи територіально-етносоціальних проблем. Функцію наукового пояснення всіх процесів в етнонаціональній сфері суспільства етногеографія виконуватиме за умови формування цілісних теорій, концепцій, нових методологічних підходів, ефективних методик. Для успішного виконання навчальних функцій необхідним є розширення програмного матеріалу етногеографчних дисциплін (етногеографія світу та етногеографія України) у вищій школі й етногеографічних підрозділів в середній школі». Підкреслюючи важливість і значимість етногеографічних досліджень України, автор посібника зазначає, що з огляду на ускладнення різних аспектів етнонаціональних взаємин у деяких регіонах України, зростання глобальних викликів та політичних збурень актуалізується і конструктивна роль етногеографії. Відчутною стає необхідність формування моделі культурного розвитку України, яка забезпечила б і державі культурну самобутність та цілісність, і культурно-консолідаційні процеси в рамках української етнічної нації та у її взаєминах з етнонаціональними меншинами. Враховуючи географічні особливості етнонаціональної структури населення України, М.С.Дністрянський стверджує, що саме етногеографія України, яка широко використовує всебічний просторовий аналіз, має великі можливості щодо забезпечення інформаційної основи нового культурного піднесення в Україні, формування політичної нації та інтеграції українського суспільства на засадах національної держави.

Демогеографія виконує дослідження на стику демографії та географії, опираючись на демографічні дані вивчає населення у просторі і часі, тому значного поширення набувають у демографії методи етнологічного аналізу, їх використовують при вивченні демографічних установок, демографічної мотивації, демографічної поведінки, а також при дослідженні залежності процесів відтворення населення від функціонування тих чи інших соціальних інститутів.

Порівняння демографічних процесів і структур населення окремих країн, їх регіонів, міської та сільської місцевості часто здійснюють за допомогою картографічних методів, тісно пов'язаних зі статистичними та математичними методами. Розміщення населення по території, його відтворення, структура та міграційна рухливість, етнічні характеристики населення дістають відображення в демографічних та етнографічних картах, які є особливими образно-знаковими просторовими моделями. Значну роль у підвищенні інформативності демографічних карт відіграє впровадження в картографування населення електронно-обчислювальної техніки й розвиток нового наукового напрямку - ЕОМ-картографії.

Теоретична демографія базується на загальній теорії народонаселення і покликана розробляти головні методологічні принципи аналізу демографічних процесів і явищ, провідні закономірності відтворення населення. До завдань теоретичної демографії належить і створення засад для розвитку конкретних демографічних дисциплін, в її межах об'єднується сукупність теоретичних тез, принципів, гіпотез та уявлень, на підставі яких пояснюють закономірності демографічних процесів і структур.

Виходячи з того, що головною функцією теоретичної демографії є методологічна, то вона покликана визначати місце кожної з окремих демографічних наук у їхній загальній системі. Це дозволить окреслити предмети цих наук, установити роль, місце й значення тих чи інших методів, конкретних методик і техніки аналізу демографічних, демогеографічних процесів. Теоретична демографія вивчає також характер впливу економічних і соціальних чинників на відтворення населення. При цьому, крім своїх власних концепцій, теоретична демографія широко використовує теорії, поняття й категорії із соціологічної та економічної наук.

Загалом, напрями діяльності демогеографів найрізноманітніші і збігаються із роботою географів, які творять на ниві географії населення. Однак остання, на відміну від демогеографії, є просторово фіксаційною дисципліною без аналізу компонентів демографічних процесів. Окрім того, коли в географії населення провідним моментом виступає просторова характеристика населення як суспільного угрупування індивідів, що здійснюють соціальні функції, то для демогеографії важливою є та ж характеристика людності, проте, з погляду їхнього відтворювального потенціалу, для забезпечення соціальної активності.