Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Природничий факультет

Кафедра географії та екології

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з науково-педагогічної роботи

_____________ О.М.Федьков

підпис

«03» вересня 2012 року

Демо та етногеографія навчальнО-методичний комплекс дисципліни

галузь знань 0401 Природничі науки

спеціальність 7.04010401 Географія*, 7.04010204 Біологія*

освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст

Розробники комплексу: О.Л. Лясота, кандидат географічних наук, доцент кафедри географії та екології

Програма затверджена на засіданні кафедри географії та екології.

Протокол від 29 серпня 2013 року за № 1.

Завідувач кафедри географії та екології

______________ О.І. Любинський

29 серпня 2013 року

Схвалено методичною радою природничого факультету.

Протокол від 29 серпня 2013 року №1.

Голова методичної ради природничого факультету

______________ Н.В. Казанішена

29 Серпня 2013 року

ЗМІСТ

Навчально-методичного комплексу дисципліни1

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма навчальної дисципліни (затверджується щорічно до початку нового навчального року).

3. Конспекти (тези) лекцій.

4. Плани практичних, семінарських, лабораторних занять.

5. Методичні вказівки до семінарських, практичних, лабораторних, індивідуальних занять студентів.

6. Методична документація для організації самостійної роботи.

7. Методичне забезпечення індивідуальної роботи (індивідуальних навчально-дослідних завдань).

8. Пакети прикладних комп’ютерних програм.

9. Білети семестрових екзаменів (пакет контрольних тестових завдань) з дисципліни.

10. Програма державного екзамену.

11. Методичні вказівки до підготовки і проведення державного екзамену.

12. Білети державного екзамену з дисципліни (за наявності державного екзамену).

13. Засоби діагностики якості вищої освіти:

• завдання вхідного і поточного контролю з дисципліни (комплекти атестаційних вимірювальних матеріалів (тести) з навчальної дисципліни, самостійних робіт і т. ін.);

• завдання модульних контрольних робіт і методичні рекомендації до їх виконання;

• пакет комплексних контрольних робіт (ККР) для перевірки залишкових знань студентів² тощо.

14. Орієнтовна тематика курсових і дипломних робіт та методичні вказівки до їх виконання.

15. Програми практик з дисципліни. Методичні рекомендації до проведення практики.

16. Опубліковані власні підручники, навчальні та навчально-методичні посібники тощо.

17. Наочні посібники, роздавальний матеріал, технічні засоби навчання, зокрема матеріали для мультимедійного супроводу; тренінгові комп'ютерні програми; комп'ютерні лабораторні практикуми (віртуальні лабораторні роботи); контрольно-тестові програми; навчальні відеофільми; аудіозаписи тощо.

18. Глосарій термінів, що використовується при викладанні дисципліни.

1. Конспекти (тези) лекцій.

Лекція № 1.

Тема: Демогеографіїя та етногеографія України.

План

1. Етногеографія: зародження та становлення.

2. Етногеографія України: об'єкт та її предмет дослідження, завдання демогеографії України.

3. Теоретичні основи етногеографії та демогеографії України.

4. Проблеми етногеографії і демогеографії України.

5. Проблема етногенезу: ієрархія етнічних спільностей.

6. Теорії українського етногенезу.

7. Культурно-психологічні ознаки українського народу.

8. Український етногенез і націогенез.

1. Етногеографія: зародження та» становлення. Етногеографія сформувалася на стику етнографії, етнології, історії) та географії. Термін «етногеографія» введений у науковий обіг у 1920-х роках В.Г.Богоразом і пізніше отримав широке розповсюдження. Етногеографія вивчає географічне розміщення народів, їхню чисельність й особливості розселення, територіальні взаємовідносини з іншими народами, що відбуваються під впливом соціально-економічних, політичних, природних та інших чинників; при цьому враховуються характер розселення (наприклад, осілий чи кочовий), форми і типи поселень, ступінь освоєння території, щільність та густота населення, характер і ступінь територіального змішання в сільській місцевості та у містах. Основні розділи етногеографії - етнічна картографія та етнічна демогеографія. Етногеографія досліджує взаємозв'язок між етнічними спільнотами та географічним середовищем в історичному плані, підкреслюючи опосередкований вплив фізико-географічних чинників і визначну роль соціально-економічних умов. У працях античних авторів: (наприклад, Геродота, Гіпократа, Страбона) відомі описи країн і народів; у роботах учених середньовіччя та нового часу дізнаємося про відмінності у культурі й побуті, суспільному ладі та деяких сторонах психічного складу народів, які пояснювалися безпосереднім впливом природних умов (відмінностями у кліматі, родючості ґрунтів тощо). На такій науковій основі виникли теорії географічного детермінізму, найбільш чітко сформульовані в середині ХУГИ ст. у працях Ш. Монтеск'є, а пізніше в роботах Г.Бокля. Думки про прямий вплив географічного середовища на історію людства, побут та звичаї народів зустрічаються у знаних географів та етнографів XIX ­початку XX ст. у К.Ріттера, Е.Рекмю, Л.Мечнікова, Ф.Ратцеля (засновника «школи антропогеографії»).

В Росії та Радянському Союзі етногеографії приділялася значна увага, адже необхідно було вивчати народи. Широко відомими були етнографічні карти Росії П.І.Кеппена та А.Ф.Ріттіха, що були складені у другій половині XIX ст., а також карти Л.С.Берга, І.І.Зарубіна та інших учених, які були опубліковані після 1917 р. У 1951 р. була видана учбова карта народів СРСР, а в 1964 р. – атлас. У розвитку етнічної географії України другої половини XX ст. виділяють два періоди, які відрізняються за кількістю та ідейно-політичною спрямованістю досліджень. Перший період тривав з 1950 по 1990 рр., коли Українську РСВ перебувала у складі СРСР. Національна політика КПРС та Радянської держави через запрограмовані інтеграційні процеси була скерована на зближення та злиття націй, на формування так званої нової історичної спільноти людей - «радянського народу», що і визначало зміст досліджень з етнічної географії СРСР взагалі та України зокрема.

В останні десятиріччя XX століття радянськими вченими розроблені основні принципи виокремлення та класифікації етнічних спільнот, визначення етнічної структури населення та чисельності народів, визначені принципи виділення етнічних територій та встановлення етнічних меж, розроблена методика складання карт народів, показано вплив на етнічні процеси міграцій, що призводять до асиміляції або консолідації, а також розроблені методики різних регіонах світу. Найбільш широко ці питання відображені у працях етнографів московської школи: П.І.Кушніра, С.Ї.Брука, В.І.Козлова та ін. В Україні дослідження з етнічної географії найбільш вагомо представлені у працях В.І.Наулка, ним складені етнічні карти України.

Особливим напрямом етнічної картографії є етнографічне картографування окремих специфічних для кожного етносу елементів матеріальної та духовної культури (традиційне житло, їжа, одяг, сільськогосподарські знаряддя, промисли та ремесла, звичаєвість та обрядовість, народне мистецтво) і висвітлюється в працях українських етнографів Н.К.Гаврилюк, А.П.Пономарьова, Т. В.Косміної, В.М.Сироткіна та ін. Тетяна Рудницька Етнічний довідник Інтернет ресурс.

Другий період це - 1991 року, від моменту проголошення України незалежною державою, до 1999 року. Це період досліджень, у яких висвітлюють різні наукові напрями етнічної географії сучасної України на нових засадах етнічної політики молодої української незалежної держави. На початку 90-х років XX ст. О.І.Шаблієм розроблено: поглиблене та розширене уявлення про предмет, об'єкт, зміст етнічної географії України, розкрив місце в системі географічних наук, окреслено основні завдання. Відповідно до класифікації розробленої професором О.І.Шаблієм (демогеографія та етногеографія належать до групи галузевих наукових дисциплін в структурі географії населення і загалом суспільно-географічних дисциплін демосоціального напрямку (антропогеографія).