Розділ 3. Проблеми непрямого оподаткування в Україні, шляхи їх розв’язання та перспективи розвитку

Як показав аналіз податкових надходжень Державного бюджету України, непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль у його формуванні та наповненні. З однієї точки зору, це добре, оскільки вони ефективно виконують свою фіскальну функцію, проте з іншого боку, домінування їх частки свідчить про значне податкове навантаження на населення, оскільки саме воно є реальними їх платниками.

Розглянемо детальніше основні проблеми, пов’язані з непрямим оподаткуванням в Україні та можливі шляхи їх вирішення.

3.1 Податок на додану вартість

Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів більшості розвинутих країн та країн з перехідною економікою. Як свідчить аналіз податкових надходжень до бюджету України, ПДВ є основним бюджетоутворюючим податком. Однак в Україні, через наявність суттєвих проблем адміністрування ПДВ, цей важливий податок призвів до відволікання оборотних коштів підприємств та напруги у виконанні бюджету, що в свою чергу спричинило значне зниження його фіскальної ефективності Слід особливо підкреслити, що теоретичних недоліків у ПДВ немає, але існують проблеми з адмініструванням податку та контролем за його сплатою.

Аналіз вітчизняної економічної літератури дозволяє узагальнити суттєві проблеми адміністрування ПДВ до яких слід віднести такі як [14]:

) громіздкість та нестабільність чинного законодавства України у сфері ПДВ;

) діючий порядок відшкодування ПДВ з бюджету призводить до відволікання у платників податку значних сум власних оборотних коштів;

3) наявність великої кількості наданих пільг, цільове призначення яких є непрозорим, а процес контролю - складним;

) необхідність ведення платниками податку як бухгалтерського так і податкового обліку;

) виникнення низки непорозумінь між платниками податку та органами податкової служби;

) виникнення нових тіньових схем маніпулювання податковим законодавством та ін.

На мою думку, саме перші три групи проблем є найважливішими на сьогодні і тому доцільно буде розглянути їх детальніше та спробувати запропонувати шляхи їх ефективного вирішення.

Значно ускладнює механізм адміністрування ПДВ наявність значної кількості пільг у вигляді операцій, які не є об’єктом оподаткування, звільнені від нього, або ж оподатковуються за нульовою ставкою. Хоча пільги в оподаткуванні є складовою частиною бюджетної політики, але при цьому їхні обсяги не враховують ні у дохідній, ні у видатковій частинах бюджету. Крім цього, відповідальності за нецільове використання коштів, отриманих у результаті використання пільг, не передбачено. Значні обсяги пільг різко обмежують базу оподаткування, а тому збільшують потенційні загрози безпеці в сфері оподаткування, оскільки тенденція до збільшення втрат бюджету внаслідок пільгового оподаткування за останні роки стала закономірною, що вказує на неефективність податкового адміністрування [16].

Підсумовуючи викладене можна зробити висновок, що ПДВ є надійним джерелом доходів бюджету України. Однак, як показав аналіз, темпи його приросту щороку нижчі, що свідчить про поступове зниження його фіскальної ефективності. Це відбувається через необґрунтовано широке застосування нульової ставки, велику кількість зловживань платників податків з метою незаконного отримання відшкодування. Іншими перешкодами є велика кількість пільг, нестабільність податкового законодавства.

Розглянуті основні проблеми адміністрування ПДВ у нашій країні вказують на загострену ситуацію у сфері оподаткування та підтверджують пріоритетність їх вирішення. Отже, для подолання негативних тенденцій ПДВ необхідно провести низку заходів з метою покращення його адміністрування. Шляхи подолання недоліків ПДВ сьогодні розглядаються багатьма вченими. Погляди деяких з них наведені у таблиці 3.1 у додатку до розділу 3.

Головними новаціями, що стосуються ПДВ, на мою думку, є:

. Зміна ставок податку: з 1 січня 2014 року передбачено зниження ставки податку на додану вартість до 17%.У період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року передбачено застосування ставки податку у розмірі 20 відсотків.

. Запровадження автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість платникам, які відповідають одночасно визначеним обов’язковим критеріям (сумлінним платникам) та нарахування пені за несвоєчасне відшкодування таким платникам.

. Обмеження терміну дії податкових накладних, які дають право на зарахування сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

На мою думку, ці норми є найбільш важливими, оскільки вони стосуються вирішення наявних на сьогодні проблем, пов’язаних з ПДВ.

Мабуть, найбільшим недоліком ПДВ є регресивність даного податку стосовно впливу на добробут населення з різним рівнем доходів. Проблема регресивності ПДВ активно обговорюється у країнах із соціал-демократичною ідеологією, де добробут людини - на першому місці серед пріоритетів економічної політики. Їх досвід показує, що існує два варіанти вирішення цієї проблеми.

Перший - надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення без застосування податкових пільг з ПДВ.

Другий - запровадження диференційованої ставки податку.

Особисто я є прихильницею другого варіанту і вважаю, що для України він є більш доцільним, ніж зниження ставки ПДВ до 17%

Окрім введених нових кроків у Податковому кодексі України стосовно адміністрування та справляння ПДВ, необхідно також провести наступні заходи, такі як:

. потрібно запровадити солідарну відповідальність всіх учасників у ланцюгу операцій ПДВ за порушення закону про ПДВ на будь-якому етапі.

. слід покращити загальну податкову дисципліну та якість податкового аудиту. Ефективність податкового аудиту може бути підвищено шляхом спрямування більшого обсягу аудиту в сфери, де вірогідність ухилення від сплати податку є найвищою.

. необхідно зменшити перелік пільг зі сплати ПДВ, оскільки проблеми шахрайства та пільг тісно пов’язані.

3.2 Акцизний податок

Аналіз становлення системи акцизного оподаткування протягом останніх років свідчить про наявність тенденції до створення більш раціональної у фіскальному та регулюючому аспекті системи акцизного оподаткування, що досягається за рахунок підтримки мінімального переліку підакцизних товарів, посилення державного контролю за їх виробництвом та обігом, а також повнотою сплати акцизного податку.

На сьогодні в Україні існують наступні проблеми, пов’язані з адмініструванням акцизного податку:

. Недосконалість законодавства. На сьогодні законодавство України з питань акцизного податку потребує удосконалення. [17]

. Наявність суттєвої величини незаконного виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що є одним з каналів відтоку грошових коштів до «тіньового» сектору економіки. [18, с. 47].

. Широке застосування таких схем зниження величини об’єкту оподаткування акцизним податком як ввезення підакцизних товарів поза митним контролем, здійснення «псевдо експорту» підакцизних товарів, використання підроблених марок акцизного податку та ін. [19, с. 254]

. Відсутність в Україні практики застосування акцизних складів. - Сфера застосування акцизних складів в Україні звужена до місць виробництва і зберігання етилового спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів.

. Ще однією проблемою, яка сьогодні існує в системі оподаткування акцизним податком, є визначення оптимальних ставок оподаткування даної продукції. Рівень диференціації таких ставок є предметом дискусії як науковців, так і практиків.[19, c. 256]

Таким чином проведена оцінка сучасного стану використання акцизного податку в Україні та регулювання виробництва та обігу підакцизних товарів дозволяє виокремити певні недоліки та неузгодженості. Виходячи з зазначеного, напрямами подальшого вдосконалення оподаткування акцизного податку в Україні повинно стати:

обґрунтоване зростання ставок акцизного податку на лікеро-горілчані та тютюнові вироби;

з використанням світового досвіду, залучення до оподаткування даним податком товарів, які за своєю сутністю є підакцизними;

вдосконалення державного контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів;

підвищення ефективності акцизних складів на підприємствах-виробниках підакцизної продукції;

збалансування фіскальної та регулюючої складової використання акцизного податку з лікеро-горілчаної та тютюнової продукції;

створення системи оперативного обміну інформацією між ДПА України та ДМС.

3.3 Мито

На сучасному етапі розвитку для України характерним є постійне зростанням обсягів та розширення масштабів міжнародної торгівлі, ускладнення та посилення динамізму торговельних процесів, підвищення вимог міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних товарів на внутрішні ринки та зниження національних торговельних бар’єрів. Відбувається поглиблення інтеграції міжнародних вимог в національну практику митного регулювання України.

Не зважаючи на це, в сучасній митній політиці існує низка проблем. Головні з них наступні:

відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної здатності та світових стандартів контролю товарів;

- значний вміст в загальному обсязі товарообігу частки товарів, що переміщуються контрабандним шляхом;

збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та зброї;

вчинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, особливо через канали незаконного переміщення через митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування та іншої аудіовізуальної продукції;

поширення практики викривлення митної вартості імпортованих товарів;

нарощування обсягів та темпів приросту розрахунків за експортно-імпортними операціями через офшорні зони.

Для вирішення цих проблем я пропоную здійснити наступні заходи:

розробити методику вибіркової перевірки товаросупровідних та митних документів на основі концепції «червоного / жовтого / зеленого коридорів;

розширити застосування системи управління ризиками, що об’єднує індикатори ризику, розроблені в рамках діяльності митних органів, а також забезпечити відповідність цієї системи на оперативному рівні;

підвищити рівень бюджетного фінансування процесів модернізації та реформування системи реалізації митної політики.

Таким чином, проаналізувавши сучасний стан непрямого оподаткування в Україні можна зробити висновок про те, що вони мають надзвичайно високий фіскальний та регулювальний потенціал, проте його необхідно розкривати та вдосконалювати. Наявність низки вищевказаних проблем призводить до поступового зниження фіскальної ефективності непрямих податків і якщо не вживати ніяких заходів, то в недалекому майбутньому їх роль в наповненні Державного бюджету може бути значно зменшена, що, за відсутності інших вагомих джерел формування бюджету, може стати значним дестабілізуючим фактором для всієї економіки.