35

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи непрямого оподаткування

1. Акцизи

2. Фіскальна монополія як вид непрямого оподаткування

3. Мито та його справляння

Розділ 2. Аналіз механізму справлення непрямих податків та їх роль в наповненні Державного бюджету України

Розділ 3. Проблеми непрямого оподаткування в Україні, шляхи їх розв’язання та перспективи розвитку

3.1 Удосконалення справляння податку на додану вартість

3.2 Проблематика акцизного збору

3.3 Поліпшення митної політики

Висновки

Література

Вступ

В економіці України непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль: становлять значну частку дохідної частини державного бюджету і виступають одним з істотних засобів перерозподілу національного доходу. Проте, незважаючи на їх високу фіскальну ефективність, сьогодні існує ряд серйозних проблем, пов’язаних з функціонуванням непрямих податків в Україні, вирішення яких є необхідним для нормального подальшого функціонування податкової системи нашої держави. Дослідження ролі кожного виду непрямих податків в формуванні доходів бюджету країни, аналіз динаміки їх надходжень дозволить виявити причини тих чи інших тенденцій, та спробувати запропонувати певні шляхи вирішення існуючих проблем. Об’єкт дослідження - непрямі податки, їх сутність, ознаки та функції. Предмет дослідження - роль непрямих податків у формуванні Державного бюджету України.

Мета і завдання курсової роботи. Головною метою курсової роботи є розкриття сутності непрямих податків, дослідження їх ролі у формуванні Державного бюджету України. Ставиться також завдання визначити головні проблеми, пов’язані з непрямим оподаткуванням в Україні та запропонувати ефективні шляхи їх вирішення.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались наступні методи дослідження: абстрагування та порівняння - для розкриття першого розділу, а саме розгляд непрямих податків як макроекономічної категорії та визначення їх суті та найважливіших ознак на основі порівняння з категорією прямих податків; методи аналізу та спостереження, статистичні методи - для дослідження другого розділу, які полягали в обробці статистичної інформації та її критичному аналізу; узагальнення, моделювання - для розкриття третього розділу - узагальнення всіх проблем та виявлення головних, моделювання шляхів їх вирішення.

Розділ 1. Теоретичні основи непрямого оподаткування

Однією з найважливіших умов забезпечення економічного зростання та соціально-політичної стабільності будь-якої країни є наявність державних фінансів, які ефективно функціонують, а це, в свою чергу, залежить від цілісності та збалансованості податкової системи. Побудова раціональної податкової системи потребує розвитку теорії оподаткування, передусім досліджень окремих форм податків, їхнього взаємозв'язку із розвитком економічного і політичного життя. Фінансова наука, з огляду на певні ознаки, поділила податки на групи. Такий поділ необхідний, бо окремі групи податків потребують відповідних умов оподаткування і стягнення, відповідних адміністративно-фінансових заходів. Тому структура, яка може охопити всі види податків за формою оподаткування, складається з прямих і непрямих.

Існує багато підходів і поглядів щодо вибору критеріїв класифікації податків. Проте найбільш доцільним вважається підхід до класифікації податків на прямі та непрямі, згідно з яким поділ має ґрунтуватися на врахуванні двох критеріїв - перекладності та платоспроможності платника. Такий підхід дає змогу трактувати непрямі податки як такі, що встановлюються в цінах товарів та послуг і розмір яких для окремого платника визначається величиною споживання і прямо не залежить від його доходів. Остання ознака заслуговує на увагу, оскільки дійсно розмір непрямого податку прямо не залежить від рівня доходу платника податку, тобто не має значення, який дохід, головне - що фактично спожито. [1, с.29]

В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито, які в свою чергу також поділяються на певні види (див. рис. 1.1 в додатку до розділу 1).

1.1 В науковій літературі акцизи визначаються як податки на предмети масового споживання, що виробляються і реалізуються в межах країни, та призначені для внутрішнього споживання товари іноземного виробництва. Акцизи встановлюють у вигляді надбавки до ринкової ціни. [1, с.35].

Залежно від характеру охоплення товарів оподаткування акцизи поділяються на специфічні і універсальні. У структурі непрямих податків, як свідчить світова практика, інтенсивно зростає частка саме універсальних акцизів, хоча, зважаючи на відмінності в плані фіскального призначення та впливу на економічну та соціальну сферу, обидві форми акцизів продовжують успішно співіснувати, взаємно доповнюючи одна одну.

Універсальний акциз може функціонувати у трьох формах: податку з продажу, податку З обороту; податку на додану вартість (ПДВ).

Найбільш поширеною формою універсального акцизу є ПДВ. ПДВ зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування усіх ступенів руху товару, але одночасно ліквідує його основний недолік - кумулятивний ефект. Специфіка нарахування та сплати ПДВ полягає в його нарахуванні на кожному етапі руху товару від виробника до споживача - при цьому з оподатковуваного обороту виключаються податки, сплачені на попередніх етапах, в результаті чого об'єктом оподаткування виступає вартість, створена на конкретному ступені руху товару [2, с. 85].

Між трьома формами універсальних акцизів (податком з продажу, податком з обороту та ПДВ) є істотні відмінності, найважливіші з яких наведені в табл. 1.1.

Суть специфічних акцизів в тому, що не всі товари підпадають під акцизне оподаткування, а лише окремі їх види, причому є різні підходи до оподаткування різних груп товарів. Специфічним акцизом є акцизний податок, який встановлюється на окремі види товарів, які як правило, не належать до речей першої необхідності і рівень рентабельності яких досить високий за диференційованими ставками. [1, с. 96].

Поряд з фіскальною функцією акциз, як і будь-який інший податок, має регулююче значення. Регулююча функція акцизу проявляється у декількох напрямках, серед яких можна виділити:

вплив на обсяг виробництва і споживання підакцизних товарів;

вплив на структуру виробництва, стимулювання зростання його ефективності, підвищення якості виготовленої продукції, покращення споживчих характеристик продукту;

регулювання рентабельності виробництва підакцизних товарів.

Незважаючи на певну схожість податку на додану вартість і акцизного податку вони мають ряд суттєвих відмінностей (див. таблицю 1.2 у додатку до розділу 1).

1.2 Другим видом непрямих податків є фіскальна монополія. На відміну від акцизів, коли держава встановлює фіксовану надбавку до ринкової ціни, суть фіскальної монополії зводиться до того, що держава завдяки її монопольному становищу встановлює такий рівень ціни (включаючи податок), який забезпечує їй необхідний обсяг доходів. Слід зазначити, що сьогодні фіскальна монополія (за винятком окремих країн у дуже обмеженому вигляді) практично не застосовується. [1, с.43].

1.3 Третім видом непрямих податків є мито. Мито - це вид непрямого оподаткування, яке пов’язане із зовнішньоекономічною діяльністю, тобто це є податок з переміщення товарів при експорті, імпорті, транзиті. Мито на даний час не відіграє відчутної ролі у податковій системі. Це пов’язано з розвитком світової торгівлі, обмеженням різних бар’єрів, у тому числі митних. Існуючі на даний час міжнародні домовленості передбачають або пільгове митне оподаткування, або взагалі безмитну торгівлю.

Мита як різновид податків на споживання сьогодні встановлюються найчастіше не з метою поповнити доходи бюджету (хоча іноді і це має місце), а захистити внутрішній ринок, національну промисловість і сільське господарство.[3, с. 311]

Переваги непрямих податків пов’язані насамперед з їхньою роллю у формуванні доходів державного бюджету. Однак це зовсім не означає, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвими фінансовими інструментами регулювання економіки.

Отже, можна виокремити їх наступні переваги:

. Непрямі податки характеризуються високою швидкістю надходження до бюджету, оскільки їх перерахування відбувається відразу після реалізації товару чи послуги.

. Непрямі податки застраховані від ризику їх несплати у разі нерентабельного виробництва, оскільки не залежать від прибутку підприємства.

. Непрямим податкам властива постійність надходжень, зважаючи на наявність постійної потреби населення у споживанні товарів і послуг. Певні структурні зрушення у джерелах надходження непрямих податків можуть виникати лише з причин, що формують структуру індивідуального та групового споживання.

. Непрямі податки характеризуються відносною рівномірністю надходжень у територіальному розрізі, що забезпечується характером їх справляння. Тобто в основі оподаткування лежать не доходи підприємств, а населення, схема розселення якого і рівень та структура доходів за групами є більш рівномірною порівняно з територіальною розосередженістю різних за економічним розвитком та спеціалізацією підприємств.

. Використовуючи непрямі податки, держава отримує можливість регулювати рівень споживання населенням певних груп товарів - стимулювати споживання корисних або стримувати споживання небезпечних для здоров’я людей груп товарів, передусім продовольчого характеру.[4, с. 38].

Таким чином непрямі податки мають досить багато переваг і використання їх цілком доцільне. Але об’єктивний підхід вимагає і розгляду їх недоліків. Аналізуючи ті властивості непрямих податків, які загалом характеризують їх з негативного боку, слід насамперед виділити таку: сплата непрямих податків не залежить від розміру доходу їх платників. Це створює ситуацію, коли бідніше населення несе значно більший тягар сплати непрямих податків, ніж значно заможніші. Тобто чим нижчий рівень доходів, тим вища в них частка непрямого податку, відносну (порівняно з прямими податками) дорожнечу їх адміністрування, недостатню ефективність в частині поліпшення структури споживання через зменшення в ній частки шкідливих товарів, оскільки відбувається зміщення попиту в «тіньовий» сектор, властивий інфляційно утворюючий елемент.

Наявність позитивних властивостей непрямих податків (які загалом переважають негативні як за кількістю, так і за кінцевим ефектом дії) визначає їх особливе місце у податковій системі загалом та у формуванні бюджету зокрема. [1, с.32]

В Україні застосовується два види непрямих податків: акцизи і мито. Найбільшого поширення у вітчизняній практиці набули універсальні акцизи. Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку.

Найбільшу частку у доходах державного бюджету як у розрізі непрямих податків, так і в цілому по всіх податках, займає ПДВ. Акцизний податок є другим у структурі непрямих податків і четвертим податком по величині всіх податкових надходжень. Таким чином, розглянувши сутність, класифікацію, основні переваги та недоліки непрямих податків, а також особливості їх функціонування в Україні, можна зробити висновок про те, що вони є дуже важливим елементом будь-якої системи оподаткування і відіграють значну роль у формуванні державного бюджету країни.