Петров.

Росіянин за походженням, пов’язується із культурно-істрормчною школою. У 1884р. пише «Очерки из истории укр. л-ри 19 века». Теоретичні проблеми:

1. виходив із питання культурно.-історичної школи, що укр. л-ра 19ст.є дзеркалом національного життя українського народу. Укр. л-ра – іманентне явище (тобто має внутрішні «пружини» для власного розвитку). Л-ра не наслідує чужі зразки.

2. укр. л-ру потрібно розглядати у стосунку до її подвійних взаємин: до роійскої і до польської л-р, які мали позитивні та негативні наслідки. Але вирішальний вплив мала російська л-ра. Тут М.Петров доводить, що укр.. л-ра – це природний вияв малоруського племені, де виявилась національна свідомість. Але з іншого боку укр.. л-ра намагалась наслідувати зразки російської л-ри.

В той час була поширена концепція Костомарова і Дрогоманова, що «література для домашнього вжитку» - українську націю складає в основному селянство, тому л-ра задовільняє його естетичні смаки. Тому твори треба видавати російською мовою, бо історія селянства ні до чого.

3. іде від аналітичної дії – матеріал підпорядковується висновку.

За Петровим, українська література не мала права на всенародність. Дехто береться досліджувати л-ру і стикається з неоднозначними поглядами на неї. Той, хто неприязно налаштований на укр.. л-ру, називає її хохлацькою, хохломанською. Інші ж дослідники, підкреслюючи оригінальність л-ри, підносять її вище навіть за північно-російську штучну л-ру і відводять укр.. л-рі почесне місце серед слов’янських племен. Через таку розбіжність думок не може відбутися вивчення історико-літературних фактів. Історичне вивчення л-ри є дуже важливим, тому що воно показало б грунт, на якому вона росте, до якої міри вона стоїть непохитно.

Дашкевич.

Був рецензентом роботи М.Петрова. Пише «Отзыв о сочинении г.Петрова». Дашкевич стверджує, що Петров шукає свідомість, світогляд л-ри або сліди інших л-р. Вада праць Петрова полягає у тому, що він підходив до вивчення л-ри не з усіма якостями. Насамперед це стосується манери Петрова не завжди трактувати л-ру як живий витвір укр.. л-ри. Для Дашкевича укр.. л-ра є показовою. Він розглядає різні гілки укр.. л-ри, говорить про зв'язок укр..л-ри з російською: л-ра18ст розвинулась як л-ра російського племені, але в 19ст. витворилась народна л-ра, яка є відмежованою від російського світу, вона все ще відстоює свою народність. Натомість галицька л-ра доповнює укр.. л-ру.

Франко потім говорив, що з цієї рецензії Дашкевича постає велична будівля укр.. л-ри. Дашкевич доводить необхідність рівнозначного трактування трьох л-р: російської, української, польської.

Впливологія - надмірне перевищення впливу однієї л-ри на іншу. Дашкевич каже, що впливи рос. і укр.. л-р були так само взаємними, як і впливи польської і укр.. л-р. Але такі впливи є у будь-якій національній л-рі, бо л-ра часто засвоює художні надбання сусідніх літератур. Але з іншого боку, ці впливи не потрібно перебільшувати. Укр. л-ра має значні резерви для свого майбутнього розвитку.

Також говорить про періодизацію л-ри, бо вона дає систематизацію наук.

Дашкевич дає оцінку робоі Петрова і каже, що хоч книга Петрова і має якусь систематичність, але автор не дає повноцінної та ґрунтовної характеристики українській літературі, а генезис її досліджено недостатньо. У нього відсутній та правдивий аналіз умов, які впливали на розвиток укр.. л-ри. Тому Петров не виконав задачі, яка, на думку Петрова, має полягати в історичному дослідженню укр.. л-ри. Коли Петров береться аналізувати певний твір, то найперше зсилається на судження про цей твір, які висловлювались тогочасною літературою. Таким чином він ніби боїться висловити власну думку. Він подавав думки, які були викладені у відомих книгах і не користувався журнальною та газетною критикою 20-х, 30-х, 40-х років.