Основні вулканіти лужного ряду

Особливістю хімізму порід лужного ряду є високий вміст лугів (5–20%), при характерному для основних порід вмісті SiO₂, підвищений вміст заліза (Fe₂O₃+FeO = 8-10%) та MgO (5–8%). Типоморфними мінералами для всіх порід даного ряду можна вважати фельдшпатоїди (нефелін, содаліт, лейцит), анальцим, плагіоклази, калішпати, клінопіроксени, іноді амфіболи та біотит, співвідношення між якими визначають належність до тієї чи іншої родини.

Основні вулканічні та плутонічні породи лужного ряду – досить рідкісні породи, приурочені, головним чином, до зон активізації та рифтоутворення в областях завершеної складчастості та на давніх платформах, де разом з ультраосновними породами вони формують масиви складної будови. Для них спостерігається просторовий та генетичний зв’язок вулканічних та плутонічних порід зі створенням єдиних вулканоплутонічних асоціацій.

Вулканічні основні польовошпатові фельдшпатоїдні породи лужного ряду найширше представлені родиною лужних базальтоїдів. Родини основних фоїдитів та основних фонолітів, які також входять до цієї групи, як і їх плутонічні аналоги – основні фоїдоліти та основні фельдшпатоїдні сієніти, є перехідними утвореннями до ультраосновних та середніх лужних порід.

Породи збагачені рідкісними мінералами, такими як евдіаліт, евколіт, астрофіліт, лампрофіліт, перовскіт, пірохлор та багатьма іншими титан- та цирконійвмісними силікатами, а також рідкісноземельними мінералами. Звідси особливістю хімізму фельдшпатоїдних вулканічних порід поряд з їх високою лужністю є досить висока концентрація в них рідких земель, танталу, ніобію, цирконію, стронцію, фосфору.

Родина лужних базальтоїдів включає породи, які мають зовнішній вигляд базальтів, але відрізняються від останніх лужним характером, що виражається у високому вмісті лугів (6–11%) і, відповідно, присутністю фельдшпатоїдів (до 40%).

Найпоширенішими видами порід родини є:

тефрити та нефелінові трахібазальти (натрієвий ряд);

лейцитові тефрити та лейцитові трахібазальти (калієвий ряд).

Тефрит вміщує основний плагіоклаз (лабрадор, інколи бітовніт), нефелін, які разом становлять до 40–50% об’єму породи, та титанавгіт або авгіт, які можуть бути присутніми як у вкраплениках, так і в основній масі Олівінові різновиди тефритів одержали назву базанітів. При високому вмісті натрію замість нефеліну кристалізується анальцим. У цьому випадку породи отримують назву анальцимових базальтів.

Тефрити являють собою ефузивні аналоги тералітів.

На відмінну від тефриту лейцитовий тефрит замість нефеліну містить лейцит, а поряд з основним плагіоклазом обов'язково присутній санідин.

Нефеліновий трахібазальт відрізняється від тефриту постійною присутністю великої кількості (10–30%) лужного польового шпату – санідину, ортоклазу або анортоклазу. Крім лужних польових шпатів, порода складена плагіоклазом (андезином, іноді лабрадором чи олігоклазом), нефеліном або анальцимом (до 20%), клінопіроксеном та інколи олівіном. У випадку, коли замість натрових фельдшпатоїдів у породі присутній лейцит (15–30%), породи іменують лейцитовими трахібазальтами.

Тефрити та фельдшпатоїдні трахібазальти легко підлягають вторинним змінам. Фельдшпатоїди заміщуються анальцимом або цеолітом, лейцити переходять у псевдолейцит (ортоклаз з нефеліном) або епілейцити (ортоклаз з мусковітом), плагіоклаз сосюритизується, санідин перетворюється в ортоклаз, а потім пелітизується, кольорові мінерали заміщуються вторинними амфіболами, хлоритами, епідотом, а олівіни – зеленувато-бурим боулінгітом та червоно-коричневим ідингситом, а також гетитом.

Родина основних фоїдитів відрізняється від ультраосновних фоїдитів головним чином присутністю невеликої кількості (до 10–15%) лужного польового шпату або плагіоклазу. Як і їх глибинні аналоги, вони є перехідними породами між ультраосновними й основними лужними породами.

Головні види родини за аналогією з ультраосновними породами представлені ПШ- анальцимітами, ПШ-нефелінітами та ПШ-лейцититами, які при підвищенні вмісту ПШ понад 15% переходять, відповідно, в анальцимові тефрити, або анальцимові трахібазальти, нефелінові тефрити та базаніти, лейцитові тефрити та базаніти.

Родина основних фонолітів також є перехідною до типових середніх лужних порід – фонолітів, і відрізняється від них підвищеною меланократовістю. Родина представлена двома видами – основними нефеліновими та основними лейцитовими фонолітами.

Нефеліновий основний фоноліт (235) як типоморфні мінерали вміщує два фельдшпатоїди – нефелін та содаліт, іноді з перевагою останнього. Головний породоутворювальний мінерал – лужний польовий шпат становить дві третини породи, а клінопіроксен, олівін та амфібол знаходяться в різко підлеглій кількості.

Основною відміною лейцитового основного фоноліту є те, що лейцит та лужний польовий шпат знаходяться приблизно в рівних кількостях, складаючи разом більше половини об'єму породи. Кольорові мінерали мають той же склад, що і в нефелінових різновидах. Залежно від характеру кольорових мінералів виділяють біотитові, амфіболові, олівінові, флогопітові, егіринові, арфведсонітові, а за складом калішпату – анортоклазові та санідинові різновиди.

Розповсюдженість та асоціації. Вулканічні та жильні основні породи лужного ряду досить поширені головним чином в областях завершеної складчастості, меншою мірою на давніх платформах, у великих рифтогенних зонах континентів та океанів. Вони виникають унаслідок діяльності вулканів центрального та тріщинного типів, утворюючи пластові інтрузивні поклади, дайки, сили, потоки. Характерним є досить часто проявлений просторовий зв'язок базальтового толеїтового та лужного магматизму з послідовним розвитком спочатку толеїтового, а потім лужного. При цьому встановлюється значно більший розвиток калієвого магматизму в континентальних вулканічних серіях, а натрієвого – в океанічних. У вулканітах океанічних структур лейцит рідкісний мінерал.

Основні лужні вулканіти супроводжуються різноманітними інтрузивними аналогами (уртитами, тералітами, фергуситами, есекситами тощо). Часто зустрічаються разом з основними та середніми породами нормального та сублужного рядів з утворенням єдиних вулкано-плутонічних формацій.