2.1 Визначення та суть композиційних прийомів ракурсу
У широкому сенсі ракурс - це точка і напрямок зйомки. Але частіше це слово вживають стосовно до низьким або високим позиціям камери при фотографуванні або кінозйомці, в результаті чого підкреслюються перспективні зміни розмірів об'єктів в кадрі.
Довгий час фотографи використовували композиційні засоби живопису. Це було пов'язано з нерозвиненістю специфічних для світлопису виразних засобів і бажанням будь-яку ціну домогтися художності, багатозначності, поетичності образу. Малюнок перспективи продовжував традиції, що існували в образотворчому мистецтві. Об'єктиви, що формують незвичне зображення простору, і легка знімальна апаратура з'явилися далеко не відразу. Положення фотоапарата (а пізніше і кінокамери) над рівнем землі визначався не творчим задумом, а ростом людини, що виконує зйомку, і відповідної висотою штатива. Час показав, що іронічне зауваження виявилося правдивої констатацією факту. Вперше був використаний ракурс, на картинах і малюнках. Пізніше, коли з'явилися апарати, що дозволяли знімати з рук, без штатива, почали фотографувати з рівня очей або, набагато частіше, з рівня пояса. Конструкція камер в більшості випадків була пристосована до другого способу візування.
Художнім засобом ставала режисура теми. О. М. Родченко вважав: «Потрібно з об'єкта давати декілька різних фото з різних точок і положень, як би видивлятись його, а не підглядаючи в одну замкову щілину».
Дуже часто під ракурсною зйомкою розуміють кадри, сфотографовані ширококутним об'єктивом з низькою точки. Але це невиправдано обмежене розуміння даного художнього прийому. Дійсно, ракурсні знімки відрізняються підкресленими перспективними скороченнями розмірів, сходженням і скороченням вертикалей. Часто їх називають «перспективними спотвореннями». Це не зовсім вірно. Об'єктив передає малюнок перспективи з геометричною точністю. Насправді людський зір коригує образи, а оптична перспектива може здаватися нам незвичною залежно від кута охоплення простору об'єктивом (фокусної відстані) і розташування камери (напрями зйомки).
Фото 2.1.1 Родченко верхня точка зйомки
Ще одним параметром, що характеризує ракурс, є напрямок фотографування - центральне, зі зміщенням, крайнє. Воно визначається положенням камери по відношенню до об'єкта зйомки. При центральному положенні камери вибудовується фронтальна композиція, в якій вісь знімка збігається з напрямком оптичної осі об'єктива. В результаті виходить площинне зображення предмета зйомки, кадр позбавляється глибини. Дана композиція застосовується для ознайомлення з об'єктом фотографування в цілому, найчастіше в жанрі міського пейзажу та архітектурної зйомки. При зміщенні напрямки об'єктива від перпендикуляра до фронтальної площини предмета фотографічного інтересу виявляються обсяги простору. Лінії сходження перспективи спрямовуються до активних точок композиції. Вони, згідно з правилом золотого перетину, як ви пам'ятаєте, не збігаються з геометричним центром картини. Лінії що створюють спрямованість малюнка. При ще більшому зміщенні точки зйомки виникають динамічні діагональні композиційні побудови. Варіюється також нахил лінійної перспективи.
Як і в інших видах, у фотографії існують свої виразні засоби. Це не можуть бути лінії, штрихи, плями, мазки самі по собі, так як об'єкти вже існують в реальності зі своєю формою і текстурою, але і вони незмінно присутні в завершеній композиції.
Фотограф сам розміщує об'єкт зйомки в найбільш вигідні умови для передачі характеру, сенсу, настрою або ж фіксує несподівано вигідний момент з життя, перетворюючи його на витвір мистецтва. Тому виразними засобами фотографії є: освітлення, тональність, колорит, точка і момент зйомки, план, ракурс, а також образотворчий акцент і різні контрасти.