- •Поняття літературної мови. Відмінності між національною та літературною мовами.
- •2. Мова як знакова система.
- •4. Основні вимоги до мовлення.
- •8. Сфера функціонування й основні риси наукового стилю.
- •9. Сфера функціонування й основні риси художнього стилю.
- •Сфера функціонування й основні риси розмовно-побутового стилю.
- •Сфера функціонування й основні риси публіцистичного стилю.
- •Найважливіші риси, які визначають діловий стиль
- •Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Історія розвитку офіційно-ділового стилю.
- •Класифікація документів.
- •Реквізит як елемент документа.
- •Формуляр документа. Оформлення сторінки.
- •Рубрикація тексту. Дві системи нумерації: комбінована і нова.
- •Написання цифр та символів у ділових паперах.
- •Державний стандарт України щодо реквізитів (оглядово).
- •Вимоги до тексту ділових паперів.
- •22.Правила, їх реквізити та правила оформлення.
- •23. Статути, їх реквізити та правила оформлення.
- •24.Заява, її реквізити та правила оформлення.
- •25.Автобіографія, її реквізити та правила оформлення.
- •26.Характеристика, її реквізити та правила оформлення.
- •27.Накази щодо особового складу, їх реквізити та правила оформлення.
- •28.Особовий листок з обліку кадрів, його реквізити та правила оформлення.
- •29.Трудова книжка, її реквізити та правила оформлення.
- •30. Резюме, його реквізити та правила оформлення.
- •31. Протокол, його реквізити та правила оформлення.
- •32. Витяг з протоколу, його реквізити та правила оформлення.
- •33. Довідка, її реквізити та правила оформлення.
- •34. Доповідна записка, її реквізити та правила оформлення.
- •35. Пояснювальна записка, її реквізити та правила оформлення.
- •36. Службові листи, їх реквізити та правила оформлення.
- •37. Доручення, його реквізити та правила оформлення.
- •38. Розписка, її реквізити та правила оформлення.
- •39. Договір, його реквізити та правила оформлення.
- •41. Контракти, їх реквізити та правила оформлення.
- •45. Усне ділове мовлення. Вимоги до усного ділового мовлення.
- •49.Усне ділове мовлення. Оформлення візитної картки.
- •50.Правопис прізвищ та імен по батькові. Складні випадки відмінювання прізвищ.
- •55.Прийменник по в діловому мовленні.
- •59.Фразеологічні звороти у діловому мовленні.
- •60.Культура мови і суржик.
59.Фразеологічні звороти у діловому мовленні.
Фразеологія ділової мови – це сукупність стійких, цілісних за складом і лексичним значенням словосполучень, наприклад. В офіційно-діловому мовленні вживають переважно книжні фразеологізми. Насамперед це безобразні фразеологізовані сполучення – звороти, що містять слова з обмеженою сполучуваністю: завдавати шкоди (образи, удару, поразки), потребувати допомоги (підтримки, уваги), привертати увагу (на свій бік), зводити нанівець (до мінімуму)та ін. Ділове мовлення виробило власну фразеологію. Передусім це різноманітні назви ділових паперів: вірча грамота, Почесна грамота та ін. У діловому мовленні майже не вживають фразеологічні зрощення (ідіоми) – стійкі образні словосполучення, значення яких не можна встановити із лексем: байдики бити (ледарювати), пекти раків (червоніти від сорому), давати перцю (дуже лаяти, сварити)та ін.
60.Культура мови і суржик.
Культу́ра мо́ви — рівень володіння нормами усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Головне завдання культури мови — виховання навичок літературного спілкування, засвоєння і стабільне використання літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику. Культура усної мови — це традиції усного спілкування інтелігенції, освічених кіл суспільства, багатого на варіанти порівняно з культурою писемної мови. У прагненні громадськості регулювати мовні процеси, берегти чистоту мови, визначати міру вживання іншомовних слів, неологізмів.
Су́ржик — елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без дотримання норм літературної мови. Суржик існує у різноманітних формах. Намагаючись типізувати суржик, деякі дослідники виділяють суржик «на основі української мови» і «на основі російської мови». Деякі характерні прояви суржику: вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні) та ін; «українізовані» форми російських дієслів — здєлав (зробив), дівся (подівся) та ін..; «українізовані» форми російських числівників — вторий/втора;