55.Прийменник по в діловому мовленні.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками: за: за свідченням; за власним бажанням…; з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи…; на: на замовлення; на вимогу..; для: курси для вивчення..; у (в): викликати у службових справах; у вихідні..; по: черговий по району; наказ по відділенню..;

56.Правопис абревіатур. Абревіатура — складноскорочені слова, похідне слово, що виникає внаслідок абревіації — утворення з перших літер або з інших частин слів, що входять до складу назви чи поняття. Вживаються в усній та писемній мові. Складноскорочені слова можуть утворюватися наступним чином: складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідуючий магазином; складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація — державна адміністрація;складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українські телевізійні новини;складанням початкових звуків твірних слів: загс — запис актів громадянського стану; складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти.

57.Правопис графічних скорочень. Графічні скорочення пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах (півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний).. Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова у слові, і на ь. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого пригослосного. При збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова.

58.Терміни та їх місце в діловому мовленні. Спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання — науки, культури, техніки, політики, економіки, називаються термінами. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство, справочинство); запозичується із інших мов (бланк, бюджет); утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп) тощо. Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, це ускладнює розуміння змісту документа.