49.Усне ділове мовлення. Оформлення візитної картки.

Усне діл. мовл. у поперед. пит..Візитна картка (візитка) - традиційний носій контактної інформації про людину або організацію. Дизайн візиток можна умовно розділити на наступні варіанти оформлення візиток : особисті, ділові і корпоративні. Особисті візитки використовуються при дружньому знайомстві і неформальному спілкуванні. Як правило, візитка містить ім’я і прізвище власника і іноді телефонний номер. Посада, адреса в ній не обов′язкові. Стиль виконання може бути будь-яким і розробляється відповідно до особистих переваг власника. Ділові візитки використовуються в бізнесі, на офіційних зустрічах і для надання контактній інформації потенційним клієнтам. На ділових візитках обов′язково указуються ім’я, прізвище, посада представника бізнесу, а так само назва компанії і її вид діяльності. У оформленні візитки використовується фірмовий стиль компанії, логотип і т.п. Дизайн даних візиток зазвичай строгий. Корпоративна як правило, не містить імен і прізвищ. У ній указується повна інформація про компанію: сфера діяльності фірми, перелік послуг, контактні телефони, карта проїзду, адреса веб сторінки. Має вигляд, в точності відповідний фірмовому стилю компанії. Зазвичай має рекламний характер і в основному використовується на виставках і презентаціях. Часто їх роблять двосторонніми.

50.Правопис прізвищ та імен по батькові. Складні випадки відмінювання прізвищ.

Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису.Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості: якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. (Синьов, Пушкарьов..); під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. (Чижов Балашо, Лобачов…) У ненаголошеній позиції пишеться е. (Чебишев, Коришев, Солнцев…); російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. (Мельник, Вербицький…); Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. ( Живков, Жигалюк, Кочигін…); російська літера ы завжди передається через и;

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. (Русланович, Сергійович..). При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). ( Миколаївна, Іванівна…)

До складних випадків відмінювання належать чоловічі прізвиша типу: Руньо, Пильо, Барзьо, Маньо та ін. Наприклад: Пильо —Пиля, Пильові (Пилю),Пиля, Пилем, при Пилеві (Пилю, Пилі).

Жіночі прізвища на -о, -й та приголосний в українській мові перебувають поза відмінами. Наприклад: Пансо Тетяна, Охтаро Людмила та ін. Не відмінюються й жіночі українські прізвища, що закінчуються на -ко, -ло. (Покотило Василина, Гуцало Валерія, Бондаренко Неля та ін.). Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів. (Русин, Турчин, Сербин, Угрин тощо.)

51.Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні. Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення в нього того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено. В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам - краще сприйняти сказане. В діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

52.Способи відтворення чужого мовлення. Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями. Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена. Таке речення називається словами автора. Цитата – різновид прямої мови, один із способів відтворення чужої мови. У цитаті не можна нічого змінювати (навіть розділових знаків). Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками. Непрямою мовою називається чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.

53.Правопис закінчень родового відмінка однини іменників ІІ відміни. У родовому відмінку однини іменники другої відміни залежно від їхнього значення мають закінчення –а, -я або -у, -ю. Іменники середн. роду в родовому відмінку однини закінчуються тільки на -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі): мі́ста, села́;знання.. Іменники чол. роду в родовому відмінку однини приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають: а) назви осіб, власні імена та прізвища: робітника́, студе́нта…; б) назви тварин і дерев: ведме́дя, во́вка… ; в) назви предметів: замка́… Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають: а) речовину, масу, матеріал б) сукупність предметів або істот, в) назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин г) назви установ, закладів; назви почуттів.

54.Числівники в діловому мовленні. Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Складні чи складені числівники записуються цифрами. Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кіло-метровий і 100 км. Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта… Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості, то переважає однина. Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини.